1. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:
1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;
2) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;
3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні;
4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;
5) призначення судом експертизи;
6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 87 цього Кодексу;
7) надходження заяви про відвід;
8) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;
9) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;
10) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
2. Не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.
3. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1–3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
4. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
