Темы статей
Выбрать темы

7 правил публічного виступу

Олексій ЗІМОВІН, практикуючий психолог (e-mail: a.zimovin@id.factor.ua)
«Заговори, щоб я тебе побачив», — ці слова приписують Сократу. І керівнику доводиться говорити багато: збори, наради, конференції. Та у всіх на видноті він постійно. За ним спостерігають інші керівники, підлеглі, представники інших організацій. Зробити власний виступ переконливим, цікавим, захоплюючим, показати себе в ньому вам допоможуть 7 простих правил.

1. Зробіть тему простою, але цікавою

Немає нічого гіршого для слухачів, ніж занадто узагальнена тема. Майже неможливо сучасній людині слухати лекцію «Про все на світі» або доповідь на тему «Про загальні підстави буття». Старайтеся конкретизувати проблему, не намагайтеся «запхнути» у свій виступ усе, що ви знаєте або що вам хочеться сказати, зосередьтеся на найцікавішому питанні. Чим воно цікаве? Можливо, фахівці щодо нього сперечаються, воно зараз на слуху, воно створює певні труднощі в роботі або житті слухачів, щодо нього існує безліч думок. Вносячи ясність у таке питання, ви зробите дуже корисну справу.

Вибираючи тему виступу, орієнтуйтеся не лише на інтереси аудиторії, а й на свої власні.

Найкраще виступає та людина, якій самій цікаво те, про що вона розповідає.

Такого доповідача приємно слухати, він захоплює і заволодіває увагою аудиторії. Що ж робити, якщо вам доручено виступити з нудним звітом, який абсолютно вас не хвилює? Постарайтеся все-таки якось пов’язати цей виступ зі своїми інтересами. Знайдіть у цьому звіті щось таке, що вас не лишає байдужим, надихає або тривожить, тішить або лякає, може, ви чимось пишаєтеся, а за щось вам соромно. Зосередьтеся на цьому переживанні, щоб зробити свою промову більш емоційною та енергійною.

Не перевантажуйте обрану вами або призначену кимось тему виступу запитаннями. Вона повинна містити дві-три смислові частини, об’єднані головною ідеєю. Тільки в цьому випадку виступ буде доступний для розуміння. Якщо ж ви візьмете 7 — 9 різнорідних питань, ледь пов’язаних між собою, і спробуєте донести їх до аудиторії, то на черговому смисловому «стрибку» ви просто ризикуєте її «втратити». Люди «вимкнуться», їхня увага розсіється, вони перестануть слухати, а отже, ваш виступ транслюватиметься в нікуди, а зусилля виявляться марними.

2. Визначте, навіщо і кому ви це говорите

Можна, звичайно, і просто поговорити: про погоду там, про політику, про стосунки. З якою метою? А просто, щоб не нудьгувати. Ось тільки до публічного виступу ділової людини це не має жодного відношення. Якщо вже беретеся готувати промови, то потрібно чітко уявляти, якого ефекту збираєтеся досягти. Бажано також заздалегідь з’ясувати, за якими показниками або характеристиками цей ефект оцінюватиметься.

У кожної промови є своя загальна і конкретна мета. Загальна мета може постати перед вами у трьох основних іпостасях: розважити, проінформувати, переконати. Звичайно, такий розподіл умовний, адже майже з будь-якої промови ми дізнаємося щось нове (нас інформують), отримуємо щось дотепне або незвичайне (нас розважають), розуміємо, як вчинити в тій чи іншій ситуації (нас переконують). Але від того, яка мета буде головною, залежить, зрозуміло, уся організація виступу, його стиль і характер.

Діловий публічний виступ, як правило, не ставить собі за основну мету розважання аудиторії, відповідно він може мати або переважно інформуючий, або переконуючий характер. Тобто керівник прагне або донести якісь знання до аудиторії, або спонукати її до виконання певних дій.

Загальна мета стає життєвою, відбиваючись у конкретній. Коли ви формулюєте свою мету, дуже важливо чітко наголосити на тому, що саме повинна дізнатися аудиторія або що саме вона повинна зробити. Приміром, виступаючи зі звітом про діяльність бібліотеки за певний період, керівник може поставити собі за конкретну мету спонукати співробітників бути більш ввічливими з відвідувачами, що має сприяти зменшенню кількості письмових і усних скарг на них. Бачите, ми не лише поставили мету, а й визначили показники, за якими буде зрозуміло, що її досягнуто. Але також ясно як Божий день і те, що, хоча головна мета тут — переконати, без інформування вона не обійдеться, адже треба розповісти про те, скільки і яких скарг надійшло за звітний період, чому тощо. Розважати якось теж треба, інакше аудиторія просто засне і нічого не почує, де вже там починати щось робити!

Одне з найважливіших питань для промовця, грамотне рішення якого дозволяє йому досягати чудових результатів, — кому взагалі я говорю.

Визначте і враховуйте особливості аудиторії під час виступу.

Важливо розуміти, що промовець — не священик і не пророк, він ніколи не звертається до всього світу взагалі. Він звертається до конкретних людей із конкретними проблемами. Важливо враховувати вік аудиторії, її настрій сьогодні, рівень освіченості всіх представлених слухачів, те, наскільки вони знайомі з питанням. Загалом, чим краще ви знаєте своїх слухачів, тим легше вам буде встановити контакт.

Важливу роль відіграє і чисельність аудиторії. Мала група (до 15 осіб) підходить для ґрунтовних дискусій та обговорень, тут кожен здатний мислити окремо і раціонально, учасників зацікавлює саме питання. У міру збільшення кількості людей вони реагують усе більш емоційно, злагоджено, їх уже цікавить не зміст виступу, а людина, яка його доносить. Недаремно натовпом управляти простіше, ніж особистістю!

Але, мабуть, найголовніше, що вам треба знати про аудиторію, — її установки стосовно вашої теми і ставлення особисто до вас. Наскільки тема злободенна для слухачів? Як наблизити її до цієї злободенності? Наводьте проблемні приклади з повсякденної діяльності аудиторії — і ваш виступ захопить її. Якщо ж ставлення до вас як до оратора або людини негативне, то доведеться змінювати його, показуючи високий рівень виступу, але не намагайтеся при цьому щось зіграти або зобразити, будьте щирими.

3. Керуйте увагою слухачів

Почати треба із самого початку… ні, не статті, а тільки вашого майбутнього виступу. Те, як добре буде сприйнято промову в цілому, залежить від вступу — чи зможете ви з перших секунд захопити увагу слухачів. Ви можете використовувати такі варіанти вступів: розповісти якийсь цікавий факт, навести цитату, пояснити план і структуру свого виступу, пожартувати, розповівши анекдот (сміх, якщо він добрий, звісно, сприяє встановленню контакту між промовцем і слухачами). Є й інші дієві прийоми. Якщо аудиторія представлена людьми, схильними мислити самостійно, ставте їм запитання, стимулюючи і направляючи їхнє мислення. Це не означає, що вони обов’язково повинні вам відповідати вголос, головне, що, запитуючи, ви спонукаєте їх думати. Промовець може також легко здобути доброзичливе ставлення аудиторії, якщо зробить їй якийсь комплімент. Проте комплімент має бути щирим, інакше він матиме зворотний ефект. Можна хвалити і не саму аудиторію, так безпечніше, а щось, що їй близьке або подобається: професію цих людей, музику, якій вони віддають перевагу, їжу тощо.

Але завоювати увагу аудиторії — тільки півсправи, треба її ще й утримати.

Викличте і утримуйте зосередженість аудиторії на змісті вашого виступу.

Просто якась аналогія із сімейним життям напрошується, там теж, як у казці «і жили вони після весілля довго і щасливо» не буває, там після весілля працювати на підтримання стосунків потрібно. Щоб утримати увагу аудиторії, можна використати правило контрасту. Говорили ви, говорили дуже швидко, а потім раптом узяли і уповільнили мову, якесь слово просто по складах, протяжно так, вимовили. От у цьому місці вашого виступу увага аудиторії знову збереться, навіть якщо десь тимчасово і розсіялася. Ви можете зробити паузу, і усе, сказане після неї, буде сприйнято краще, можете стишити мовлення або навпаки говорити голосніше, якщо до цього промовляли тихо. Загалом, будь-яка зміна не залишиться поза увагою аудиторії. Це стосується не лише вербальних сигналів. Ви могли рухатися увесь виступ, крокуючи з боку в бік, а потім раптом зупинитися на місці і завмерти.

Також для підтримання уваги аудиторії пов’язуйте інформацію, що повідомляється, з актуальними і значущими для неї проблемами. Завжди є проблеми, які поділяє ця група, але можна звернутися і до загальних проблем. Наприклад, до підвищення тарифів на комунальні платежі або чогось подібного. Так, надаючи інформації більшої значущості, ви стимулюєте увагу слухачів. Підвищити цінність інформації можна також, пославшись на авторитетне джерело. Це може бути учений, якого визнають усі слухачі, політик, якого поважають (еге ж, і таке буває!), або, скажімо, письменник, думці якого довіряють.

Постановку запитань, яку ми вже розглядали вище, як засіб організації вступу можна використовувати протягом усієї промови. Адже вони чудово концентрують увагу і спонукають замислитися, навіть у тому разі, якщо ви поставили риторичне запитання.

Якщо аудиторія втомилася, розрядіть напругу жартом або цікавою історією.

Завершуючи виступ, не забудьте ще раз окреслити основні думки, які були наведені, підбити підсумки і запропонувати поставити вам запитання. Якщо запитання у слухачів відразу не з’явилися, витримайте невелику паузу, показуючи, що ви приділяєте цьому значну увагу. За цей час запитання можуть-таки виникнути.

4. Ретельно добирайте матеріали

Досвідчені оратори знають, що найбільш вдало аудиторія сприймає незаготовлений, імпровізований виступ. Адже коли людина говорить своїми словами, та ще й щиро, це сприяє встановленню психологічного контакту, аудиторія починає довіряти промовцю і уважно слухає. Але якщо оратор недостатньо досвідчений, спроба виступити без підготовки може дорого коштувати. І навіть досвідчені оратори можуть, недооцінивши значення підготовки виступу, припуститися якоїсь прикрої помилки, наприклад, не вкластися у відведений регламентом час або загубити якусь дуже важливу думку. Тому виступ потрібно готувати! Не випадково французи кажуть, що кращий експромт той, який підготовлений наперед.

Ну а найважливіше під час підготовки виступу — вибір того матеріалу, тих фактів і відомостей, які ви збираєтеся повідомити.

Успішний виступ — це виступ, насичений фактами… адже з ними, як відомо, не сперечаються!

Добирайте яскраві, цікаві і такі, що запам’ятовуються, незвичайні факти. Важливо тільки пам’ятати, що це не повинні бути випадкові або такі, що не мають жодного стосунку до теми, відомості. Як часто доводиться, на жаль, чути від аудиторії, що промовець був досить непоганий, але надто вже багато розповідав про ресторан, занадто зосередився на сортах коньяку, замість того, щоб належну увагу приділити питанням нарахування зарплати. Отже, якщо ви наводите якийсь приклад, нехай навіть дуже дотепний, він має бути безпосередньо пов’язаний із суттю вашого виступу. Він тут не самоціль, а лише засіб. Факт — це тільки слуга ідеї (даруйте автору аж такий пишномовний стиль). Факти мають бути свіжі, злободенні, достовірні, пов’язані із загальною ідеєю виступу, мати практичну спрямованість, враховувати інтереси та потреби аудиторії.

Не забувайте також і про те, що матеріал виступу має бути просто структурований, щоб його можна було легко сприйняти. Уникайте складних, розгалужених композицій. Візьміть краще щось витончене, одну-дві ключові ідеї та ілюструючі приклади або якийсь список, наприклад як у нашій статті.

Успіху оратора сприяє також його здатність виражати своє особисте ставлення до фактів, давати їм оригінальну, свіжу інтерпретацію. Насправді, слухаючи іншого, люди неусвідомлено чекають, що вони дізнаються щось нове.

5. Використовуйте картинки

Як показують сучасні дослідження, у тому числі й дослідження автора, культура людини стає все більш візуальною. Це означає, що замість складних понять-слів люди починають більше орієнтуватися на схеми, малюнки, картинки, кліпи тощо. У нашому мисленні над словом усе більше превалює образ! Отже, успішний виступ вимагає, щоб оратор не лише говорив, а й щось показував. Тут працює те саме відоме правило:

«Краще один раз побачити (якусь табличку), ніж сто разів про неї почути!»

Добре те, що розвиток сучасної комп’ютерної техніки дозволяє зробити презентацію майже без зусиль. Використовуйте проектор, роздавальний матеріал, плакати для того, щоб зробити ваш виступ яскравим і таким, що запам’ятовується.

Проте використання наочних матеріалів потребує і певної обережності. Психологи зазначають, що іноді «картинки» забирають усю увагу аудиторії, яка розглядає макет майбутньої будівлі лікарні з відкритим ротом, замість того, щоб слухати, скільки усього доведеться зробити заради її побудови. Для того щоб уникнути такого ефекту, рекомендується не говорити одночасно з пред’явленням наочних матеріалів. Тобто ви показуєте щось і робите паузу, дозволяючи аудиторії розглянути слайд. Також важливо не повторювати того тексту, який уже розміщений на екрані або стенді. Навіть якщо вам треба повідомити ту саму інформацію, зробіть це іншими словами, перефразуйте.

6. Говоріть красиво

І все-таки основний інструмент оратора — голос. Він має бути досить гучним, сильним, гнучким і виразним. При цьому промовець спирається на правильне дихання і відпрацьовану дикцію. Людина, здатна без напруги сказати довжелезну фразу, не проковтнувши і не спотворивши жодного звука, просто приковує увагу аудиторії. Для того щоб досягти такого ефекту, звичайно ж, знадобляться зусилля, тривалі тренування.

Вправа. Щоб добитися інтонаційної різноманітності, гнучкості подання, спробуйте як актор сказати одну й ту саму фразу з різними інтонаціями. Наприклад, ви можете сказати «Здрастуйте»! радісно, сумно, здивовано, з образою, зі злістю, заздрісно тощо. «Проганяйте» так будь-яке висловлювання через усю палітру доступних вам відтінків емоцій і ви навчитеся подавати інформацію значно емоційніше, цікаво і вільно.

Хочете говорити довжелезні фрази на одному диханні і без запинки як ведучий теленовин? Вдихніть якнайглибше і починайте говорити: «Йшли дванадцять попів через дванадцять ланів. Перший каже: «Лан-лан!». Другий каже: «Лан-лан!». Третій каже…» Так ви продовжуєте по черзі відповідно, доки усі попи не скажуть (Дванадцятий каже: «Лан-лан!») або доки у вас не закінчиться повітря. Якщо воно скінчилося, скажімо, на 7-му попові, поставте собі завдання наступного разу дійти до 8-го. Якщо ви спокійно доходите до 12-го, наступного разу нехай у вас буде «тринадцять ланів і тринадцять попів». Ідея вправи дуже проста — поступово збільшуючи довжину фрази, ми тренуємо дихальний апарат.

Вірою і правдою служать промовцю скоромовки, які допомагають розвивати й підтримувати в належному стані дикцію.

Так, це ті самі: «Тридцять три кораблі лавірували, лавірували та не вилавірували»; «На шосе шумлять машини, лиш шпаркі шурхочуть шини»; «Їду я по вибоїнах, з вибоїни не виїду я» тощо. Обирайте скоромовки на свій смак, складіть свій комплекс вправ для мовленнєвого апарату. Головне — щоб вони були різними і дозволяли вам тренувати вимову різних звуків — не лише «р» і «ш».

Особливу увагу приділіть схожим за звучанням: «б» і «п», «г» і «к», «з» і «с», «м» і «н», «ш» і «щ» тощо. Вимовляйте пари схожих звуків перед дзеркалом, відчуйте, чим вони відрізняються у своїй вимові, як по-різному складаються ваші губи, як рухається язик тощо.

7. Спілкуйтеся з аудиторією і будьте собою

Незважаючи на те що всі попередні правила важливі і роблять свій внесок в успішність виступу, зараз ми дійшли до найважливішого.

Немає нічого гіршого, ніж слухати людину, «застебнуту на всі ґудзики», яка читає свій виступ з папірця, без розставляння акцентів, без розуміння того, що і навіщо вона читає, без вираження свого особистого ставлення до того, що промовляє, яка не піднімає очей на аудиторію або відразу їх відводить.

Хороший промовець — це промовець, який просто спілкується із слухачами і не боїться постати перед ними таким, яким він є. Він не боїться запитати, уточнити, зав’язати дискусію, пожартувати. Адже будь-яка аудиторія хоче не просто послухати, вона бажає поспілкуватися. Ні, це не означає, що промовець веде справжню розмову, адже аудиторія може бути занадто великою, говорить переважно все-таки він, але в оточення створюється враження, що з ними просто розмовляють.

Як же добитися такого результату? По-перше, полюбити своїх слухачів і свою тему! Коли оратор спілкується зі слухачами і отримує від цього насолоду, вони теж насолоджуються. По-друге, перестати боятися — відпустити себе. Пам’ятайте: будь-хто має право на помилку і краще припуститися її і вибачитися, при цьому бути впевненим у собі і відкритим аудиторії, ніж боятися помилитися, трястися від цього протягом усього виступу і виглядати скутим.

Не забувайте про зоровий контакт! Дивіться на аудиторію, охоплюйте її поглядом. Якщо промовець боїться підвести очі на слухачів, він ніколи не виголосить успішну промову. Вони просто не повірять жодному його слову.

Не думайте під час виступу про те, який ви маєте вигляд або чи достатньо грамотно звучать ваші слова, наскільки ваша мова структурована, — усе це треба вирішити до виступу. Під час нього просто віддавайтеся тій енергії, яка виникає з вашого контакту з іншими людьми, з вашої зустрічі з аудиторією, відчуйте задоволення від того, що робите!

App
Скачайте наше мобильное приложение Factor

© Factor.Media, 1995 -
Все права защищены

Использование материалов без согласования с редакцией запрещено

Ознакомиться с договором-офертой

Присоединяйтесь
Адрес
г. Харьков, 61002, ул. Сумская, 106а
Мы принимаем
ic-privat ic-visa ic-visa

Мы используем cookie-файлы, чтобы сделать сайт максимально удобным для вас и анализировать использование наших продуктов и услуг, чтобы увеличить качество рекламных и маркетинговых активностей. Узнать больше о том, как мы используем эти файлы можно здесь.

Спасибо, что читаете нас Войдите и читайте дальше