* Будьте уважні! На цей час Верховною Радою України прийнято Закон (на базі законопроекту від 03.03.2015 р. № 2283), яким передбачено подовження строку зберігання гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП за мобілізованими працівниками. За повідомленням, цей строк становите до 18 місяців (а не рік, як зараз). Предметно поговоримо про цей Закон після того, як його підпише Президент.
Демобілізаційний процес
Зараз триває четверта хвиля мобілізації**. Разом з цим раніше призвані бійці повертаються до рідних домівок. Не вдаватимемося у всі нормативно- процедурні моменти, а одразу відзначимо, що згадані заходи прописані, зокрема, в Указі № 15 (застосовується з 20.01.2015 р.).
** Про особливості вручення мобповісток за місцем роботи див. на с. 7 цього номера.
Для відповіді на раніше згадані запитання нам знадобиться п. 4 цього Указу, оскільки у ньому йдеться про демобілізацію: провести у період з 18 березня по 1 травня 2015 року звільнення в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014. Отже, на підставі, зокрема, Указу № 15 на цей час мобілізованих рік тому військовослужбовців звільняють у запас (демобілізують).
Важливі дати демповернення
Одразу до діла — визначення дати демобілізації. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (ч. 2 ст. 24 Закону № 2232). Цю дату обов’язково відмічають у військовому квитку (лист Міноборони від 21.08.2014 р. № 322/2/7142).
Увага! У випадку демобілізації роботодавець зберігає за мобпрацівником гарантії згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП саме по дату, яку у військовому квитку вказано як дату звільнення у запас (демобілізацію).Коли ж демобілізований працівник повинен приступити до виконання своїх трудових обов’язків за місцем роботи? Одразу відзначимо: правове поле не містить уточнень із цього приводу. Тому фактично колишній боєць повинен приступити до роботи у найближчий робочий день після дати демобілізації. Наприклад, дата демобілізації — 26.03.2015 р., тоді приступити до виконання трудових функцій у роботодавця слід 27.03.2015 р.
Враховуючи такий суттєвий нюанс, на практиці намагаються визначити дату звільнення з військової служби з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця проживання. У цьому контексті цікавим є п. 6 Указу № 15, що приписує Міністерству оборони проводити демобілізацію таких військовослужбовців не пізніше ніж за 10 діб до закінчення однорічного строку їх перебування на військовій службі за мобілізацією. Увага! Головний орієнтир для роботодавця щодо надання гарантій мобілізованим за ч. 3 ст. 119 КЗпП — це період служби, вказаний у військовому квитку.
Виділення додаткового часу, наприклад на проїзд, особливо актуальне для військовослужбовців, які мають постійне місце роботи. Адже роботодавець зберігає за мобілізованим працівником місце роботи і середній заробіток у загальному випадку по дату демобілізації, але не більше одного року з дати його призову на військову службу у зв’язку з мобілізацією (ч. 3 ст. 119 КЗпП). Тому ті 10 діб якраз дозволять дістатися до місця проживання та попередити роботодавця про вихід на роботу. До речі, роботодавець може піти назустріч працівнику і не зобов’язувати його виходити на роботу на наступний день після дати демобілізації, вказаної у військовому квитку.
Будьте уважні та пам’ятайте також і про вимогу ч. 4 ст. 119 КЗпП:
«За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік.»
Демобілізований працівник вчасно приступає до роботи
Ідеальний варіант, коли демобілізований працівник з’являється на роботі чітко у той день, про який він попередньо повідомив роботодавця про свій намір вийти на роботу. Але і тут спеціалісту кадрової служби треба проявити свій професіоналізм. Як діяти? Не беріться за голову — ми вже все з’ясували!
По-перше, складаємо наказ про те, що демобілізований працівник повертається до виконання своїх трудових обов’язків (див. зразок нижче). Стосовно доцільності видання цього наказу є дві точки зору. З однієї точки зору, у наказі про мобілізацію працівника («ОП», 2014, № 11, с. 6) уже вказаний граничний строк щодо увільнення працівника від роботи — фактично це фраза, процитована зі ст. 119 КЗпП (на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року). Тому потреба у допуску працівника до роботи шляхом видання наказу відпадає.
Інша точка зору базується на попередньому увільненні працівника від роботи (за мобілізацією), прописаному у наказі про мобілізацію. Логічно, що із поверненням такого працівника йому, умовно кажучи, треба дати «допуск» до роботи. Найпростіший спосіб виконати це — видати наказ (див. нижче).
Особисто ми — за появу такого наказу в кадровій документації. Чому? Зайвим він уже точно не буде , а сама його наявність вбереже від непорозумінь із працівником, який працює на місці мобпрацівника за строковим трудовим договором (у разі, якщо такого працівника приймали).
По-друге, керівнику (спеціалісту) кадрової служби бажано нагадати демобілізованому працівнику (звільненому з військової служби) про його обов’язок прибути до районного (міського) військового комісаріату для взяття на військовий облік у п’ятиденний строк (ч. 11 ст. 26 Закону № 2232).
І третій «пунктик» злободенний для кадровиків тих установ, які приймали працівника за строковим трудовим договором для виконання обов’язків мобілізованого працівника. Оскільки основний (демобілізований) працівник повертається, то кадровому спеціалісту необхідно подбати про проведення процедури із припинення вказаного строкового трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Ця процедура є стандартною, а тому окремо на ній зупинятися не будемо. Проте натякнемо: ця ситуація схожа із звільненням працівника, прийнятого за строковим трудовим договором на посаду працівниці, яка знаходилась у соцвідпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку.
Окремо відзначимо, що в ідеалі розірвати строковий трудовий договір необхідно датою, що передує дню фактичного виходу демобілізованого працівника на роботу. Наприклад, демобілізований працівник приступає до роботи 27.03.2015 р., тоді строковий трудовий договір за працівником, який працює на місці основного працівника, слід розірвати 26.03.2015 р.
Мобпрацівник бариться із поверненням до роботи через службу за контрактом
Річний період із виконання гарантій ч. 3 ст. 119 КЗпП спливає, а від мобілізованого працівника — ні слуху, ні духу… Тут є над чим поміркувати! На перший погляд здається, що роботодавець має повне право звільнити працівника після спливу одного року з дати мобілізації працівника. Але не все так просто: у цій ситуації слід враховувати інновації у ст. 119 КЗпП та інші поважні причини затримки працівника. Почнемо з помітних змін у ст. 119 КЗпП.
Важливо! Зміст ч. 4 ст. 119 КЗпП* стосується мобілізованих працівників, які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку із демобілізацією, але продовжують військову службу за контрактом. За такими працівниками роботодавець зобов’язаний продовжувати зберігати місце роботи та середній заробіток більше ніж на один рік.
* Див. цитату ч. 4 ст. 119 КЗпП на с. 4 цього номера.
Як розуміти такий строк? Незрозуміло, але у будь-якому випадку за такими працівниками однозначно треба продовжувати зберігати місце роботи та середній заробіток. Відкритим залишається і питання стосовно сповіщення бійцем-працівником свого роботодавця про продовження військової служби за контрактом. Імовірно це буде довідка від військового комісаріату або від військової частини.
Тому, якщо дата демобілізації вашого працівника вже «на порозі», а він так і не подав про себе звістку, щоб не обпектися об законодавчі гарантії, письмово зверніться до військового комісаріату. У запиті можна вказати:
<...>
Просимо вас надати інформацію стосовно працівника «Бюджетної організації» Потапенка Сергія Михайловича (дата народження — 05.10.73 р, проживає за адресою: м. Щасливе, вул. Центральна, 3, кв. 17), який був призваний N-ським об’єднаним районним військовим комісаріатом на військову службу у зв’язку з мобілізацією 26.03.2014 р.
Звертаємось до вас із проханням надати відомості стосовно того, чи демобілізувався Потапенко С. М. згідно з Указом Президента України від 14.01.2015 р. № 15/2015. Також просимо повідомити, чи не продовжив Потапенко С. М. військову службу за контрактом.
<…>Подальші дії вже залежать від інформації, яка надійде з військового комісаріату.
Варіант 1. Працівник, який підлягає демобілізації, все ж таки продовжив військову службу за контрактом. У такому разі видавайте наказ, але вже про увільнення працівника від роботи на період проходження військової служби за контрактом. При цьому пам’ятайте про гарантії, передбачені для нього ч. 4 ст. 119 КЗпП. Припустимо, що працівник уклав контракт на 3 роки. Тоді текст наказу може виглядати так: «Увільнити Потапенка Сергія Михайловича, електрика, від роботи на час проходження військової служби за контрактом із збереженням середнього заробітку з 01.04.2015 р. до 01.04.2018 р.».
У табелі обліку використання робочого часу продовжуйте ставити такому працівникові літерну позначку «ІН» або цифрову «22» (наказ Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489). Тобто як і в період проходженням ним військової служби за призовом під час мобілізації.
Наведемо ремарку, яка стосується ситуації, коли між закінченням річного строку з дати мобілізації та датою, коли роботодавець довідався про продовження військової служби за контрактом, є певний проміжок часу. Таку прогалину у часі до отримання відомостей з військового комісаріату (військової частини) позначайте як «НЗ» або «28» (неявки з нез’ясованих причин). А після отримання інформації про продовження військової служби за контрактом замініть їх на «ІН» («22»). Таке позначення актуальне до завершення строку дії контракту. Також нарахуйте середню зарплату за відповідні дні.
Варіант 2. Військовий комісаріат підтвердив факт демобілізації працівника і відсутність укладання контракту. І навіть у такому випадку не кваптеся розривати трудові відносини із працівником. Чому? Про це читайте в наступному розділі.
Демобілізований працівник не виходить на роботу: з’ясовуємо причини
Від читачів нашого видання нам відома ситуація, коли комісаріат підтвердив інформацію, що працівник демобілізований відповідного числа і контракт на проходження військової служби з ним не укладений. Разом із тим демобілізований працівник так і не з’явився на робочому місці.
Дійсно, за цих обставин виплату середнього заробітку такому працівнику треба припинити на наступний день після дати, вказаної у військовому квитку як дата демобілізації. Наприклад, якщо дата демобілізації — 26.03.2015 р., то цей день вважається останнім днем збереження середнього заробітку за працівником. Починаючи з 27.03.2015 р. працівник втрачає право на таку гарантію. З цієї дати на нього розповсюджуються усі норми трудового законодавства як для працівника.
А ось звільняти працівника не поспішайте… Справа у тому, що звільнити працівника можна тільки після з’ясування причин його відсутності. Навіть найпоширеніша підстава для звільнення через відсутність на роботі — прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП) передбачає визначення причин невиходу працівника (див. «ОП», 2014, № 17, с. 5).
Тож ви повинні знайти відповідь на таке запитання: чому демобілізований працівник не приступив до виконання своїх трудових обов’язків? Довідатися про це можна у членів сім’ї працівника, його родичів. Цілком прийнятний варіант — навідатися до працівника за місцем його «прописки». А причин відсутності може бути безліч — хворів, не міг своєчасно дістатися до місця проживання і роботи, спілкувався з родиною.
До того, як ви дізнаєтеся істинні причини невиходу працівника на роботу, у табелі обліку використання робочого часу відмічайте «НЗ» або «28» (неявки з нез’ясованих причин). Згодом ви отримаєте пояснювальну записку від працівника, в якій буде зазначена причина його відсутності. Тоді раніше вказані відмітки у табелі скоригуйте на «І» або «30» (інші причини неявок).
Висновки:— Дату демобілізації вказують у військовому квитку. У загальному випадку саме до цієї дати, але не більше року, роботодавець зберігає за працівником гарантії згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП — середній заробіток та місце роботи.
— В ідеалі працівник повинен попередити про дату свого виходу на роботу після демобілізації. У такому випадку головне — видавати наказ про допуск до роботи.
— Якщо річний строк із дати мобілізації працівника спливає, а він так і не з’явився на роботі — звертайтеся за інформацією до військового комісаріату. Подальші дії залежать від отриманих відомостей.
— У разі продовження працівником військової служби за контрактом продовжуйте зберігати за ним середній заробіток та місце роботи до закінчення дії контракту.
— У ситуації, коли при демобілізації працівник не продовжив військову службу за контрактом, з’ясуйте причини його неявки. При цьому середню зарплату зберігайте по дату демобілізації (за інформацією із військового комісаріату), а місце роботи — до визначення причини неявки працівника на роботі.
Використані документи
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Указ № 15 — Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 р. № 15/2015.
Закон № 2232 — Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.
