Для початку нагадаємо, що використання учителями щорічних відпусток має свої особливості. Про них ідеться у Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженому постановою КМУ від 14.04.97 р. № 346 (далі — Порядок № 346).
Однак цей Порядок не містить окремих приписів щодо використання щорічної відпустки з подальшим звільненням. Тому в окресленому питанні користуємося загальними нормами трудового законодавства, а саме ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).
Так ось, про використання щорічної відпустки з подальшим припиненням строкового трудового договору відзначено у ч. 2 ст. 3 цього Закону: «У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки».
Зверніть увагу: у цій нормі законодавець оперує такими словами, як «може надаватися». У зв’язку із цим, якщо працівник звертається до роботодавця із заявою про реалізацію права на відпустку з подальшим припиненням строкового трудового договору і тривалість цієї відпустки (повністю або частково) перевищує строк дії трудового договору, керівник установи може й відмовити в задоволенні такого прохання. Такий висновок наведений у консультації фахівця Мінсоцполітики у спецвипуску «ОП», 2015, № 22/1, с. 16.
Отже, керівник навчального закладу може відмовити у наданні щорічної відпустки, тривалість якої перевищує строк дії трудового договору. Якщо заперечень з боку керівника навчального закладу немає, то педпрацівник може використати щорічну відпустку, а після її закінчення звільнитися.
Однак тут знову стикаємося із суттєвою перепоною, яка виникає через специфіку у наданні щорічних відпусток педпрацівникам. Так, відповідно до п. 2 Порядку № 346 педпрацівникам щорічна основна відпустка повної тривалості у перший та наступні роки надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. Крім того, у п. 4 цього ж Порядку вказано: педагогічним і науково-педагогічним працівникам невикористана частина щорічної основної відпустки, за умови її поділу, повинна бути надана, як правило, в період літніх канікул, а в окремих випадках, передбачених колективним договором, — в інший канікулярний період.
Увага! Учитель (за наявності згоди роботодавця) має право на застосування норми про використання щорічної відпустки із подальшим припиненням строкового трудового договору. Проте реалізувати це на практиці посеред навчального року вкрай важко, оскільки щорічні відпустки педпрацівникам надають у канікулярний період.
Тепер про допомогу на оздоровлення. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-XII (далі — Закон № 1060) педпрацівникам допомога на оздоровлення виплачується у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні їм щорічної відпустки.
Отже, якщо педпрацівник використовує щорічну відпустку з подальшим припиненням строкового трудового договору, допомога на оздоровлення обов’язкового характеру має йому виплачуватися. Про це відзначено у спільному листі МОН та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України від 11.06.2001 р. № 1/9-223|02-8/267 (ср. ).
Якщо педпрацівник не реалізує право на щорічну відпустку перед звільненням, то при проведенні остаточного розрахунку йому має бути виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки ( п. 6 Порядку № 346). При цьому допомога на оздоровлення, передбачена ст. 57 Закону № 1060, йому не виплачуватиметься, оскільки фактично він не скористається днями щорічної відпустки, а отримає за них грошову компенсацію.
