У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто ваше звернення і повідомляється.
Відповідно до параграфа 2 статті 7 Конвенції № 132 «Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)», ратифікованої Законом України від 29.05.2001 року № 2481-III, суми, що належать до виплати за час відпустки, виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Таким чином, у зазначений строк має виплачуватися заробітна плата за час всіх видів відпусток, передбачених статтею 4 Закону, в тому числі і за час додаткової відпустки у зв’язку з навчанням.
Статтею 22 Закону передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Оскільки навчальна відпустка, на відміну від щорічної, надається протягом навчального, а не робочого року, незалежно від відпрацьованого в році часу, норми статті 22 Закону в даному випадку не застосовуються.
Тому якщо працівник під час оплаченої навчальної відпустки написав заяву про звільнення до її закінчення, не вбачається правових підстав для відрахування коштів за частину невикористаної відпустки.
Директор Департаменту О. Товстенко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Працівник звільняється посеред навчальної відпустки: «міністерський» погляд на долю відпускних
У листі, що коментується, Мінсоцполітики надало обґрунтовані роз’яснення на запит нашої редакції, суть якого зводиться до наступного: «Працівник, перебуваючи у навчальній відпустці для здачі сесії у зв’язку із навчанням у виші заочно, звільняється на підставі ст. 38 КЗпП (за власним бажанням за наявності поважної причини). При цьому трудовий договір із ним розривається до закінчення навчальної відпустки, за усі дні якої він уже отримав відпускні. Чи необхідно при проведенні остаточного розрахунку із цим працівником утримати з нього оплату за дні навчальної відпустки, які припадають на період після звільнення?».
Давайте і ми розберемо наведену ситуацію.
Спочатку згадаємо про норму ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504/96): зарплата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за 3 дні до її початку. У листі, що коментується, наголошено: у вказаній нормі не конкретизований вид відпустки, а тому цей припис стосується усіх оплачуваних відпусток, у тому числі і навчальної. Тож цілком закономірно, що на початок додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку із навчанням у виші у працівника «на руках» уся сума відпускних за період цієї відпустки.
Проте далі події розгортаються геть нестандартно. Працівник звільняється посеред навчальної відпустки, не скориставшись усіма днями цієї відпустки. При цьому відпускні йому виплачено за усі дні навчальної відпустки. Чи утримувати з нього оплату за дні навчальної відпустки, якими він так і не скористався через звільнення?
Питання утримання відпускних із зарплати працівника при звільненні урегульовано ст. 22 Закону № 504/96:
«У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року».
Підкреслимо, що у наведеній нормі не йдеться про вид відпустки. Але у ст. 22 Закону № 504/96 вказано про відрахування відпускних за наперед надані дні відпусток, надання яких прив’язано до робочого року. Відомо, що у прив’язці до робочого року надається лише щорічна відпустка (крім щорічної додаткової відпустки за стаж держслужбовцям, посадовим особам місцевого самоврядування тощо).
Тоді як навчальну відпустку, зазначену у пп. 1 і 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 15 Закону № 504/96 (у тому числі працівникам-заочникам для здачі сесії у виші), надають упродовж навчального року ( ч. 6 ст. 15 Закону № 504/96). Отже, надання додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку із навчанням у виші жодним чином не пов’язано із тривалістю відпрацьованого часу працівником протягом робочого року. Саме тому норма ст. 22 Закону № 504/96 не поширюється на навчальну відпустку. Про це справедливо відзначено у листі, що коментується.
Увага! Якщо працівник звільняється під час навчальної відпустки, то здійснювати відрахування оплати за невикористані дні цієї відпустки не вбачається правових підстав.
Тобто у результаті «на руках» у працівника так і залишаться кошти за всі дні навчальної відпустки, надані і оплачені згідно з відповідним наказом роботодавця.
До речі, висновок, наведений у листі, що коментується, справедливий і для інших видів оплачуваних відпусток, надання яких не прив’язано до робочого року. Так, відрахування оплати за невикористані дні відпустки не здійснюють, якщо працівник звільняється під час, зокрема, додаткової відпустки учасникам бойових дій і інвалідам війни ( ст. 162 Закону № 504/96), соціальної відпустки на дітей ( ст. 19 Закону № 504/96).
Таким чином, по суті норма ст. 22 Закону № 504/96 стосується лише щорічних відпусток — основної і додаткових (крім щорічної додаткової відпустки за стаж держслужбовцям, посадовим особам місцевого самоврядування тощо).
Людмила БЄЛЄВЦОВА, експерт з питань оплати праці (e-mail: l.belevtsova@id.factor.ua)
