У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто ваше звернення і повідомляється.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Згідно з Положенням про дитячий будинок сімейного типу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.02 р. № 564 (далі — Положення), за рішенням районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконкомами міських рад (міст республіканського АР Крим і міст обласного значення) можуть створюватись і функціонувати дитячі будинки сімейного типу.
Дитячий будинок сімейного типу — це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (п. 2 Положення).
Батьки-вихователі — особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається угода (договір) про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, якою визначаються права і обов’язки сторін. При цьому щомісяця передбачається виплачувати батькам-вихователям державну соціальну допомогу і грошове забезпечення.
Виховання дітей не кваліфікується як трудові відносини, а батьки-вихователі, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є особами, які надають соціальні послуги і не перебувають у трудових відносинах із виконкомом міської ради, що прийняла рішення про створення такої сім’ї. Отже, такі батьки-вихователі не мають права на відпустки згідно із законодавством.
Якщо особи крім виконання обов’язків батьків-вихователів перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями або працюють за трудовим договором у фізичної особи, то вони матимуть право на гарантії, передбачені трудовим законодавством.
Разом з тим, відповідно до статті 18-1 Закону, статті 182 КЗпП України особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.
Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу (стаття 207 Сімейного кодексу України).
Відповідно до частини четвертої статті 232 Сімейного кодексу України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.
Усиновлені діти прирівнюються до рідних дітей, а усиновителі мають статус батька та матері.
Таким чином, оскільки батьки-вихователі не є усиновлювачами дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, а беруть їх на виховання та спільне проживання, права на зазначену відпустку вони не мають.
Директор Департаменту заробітної плати та умов праці О. Товстенко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу не мають права на відпустку у зв’язку з усиновленням
У нашу редакцію звернувся читач з таким запитанням. На основі сім’ї однієї працівниці створений дитячий будинок сімейного типу, в який влаштовано п’ятеро дітей старше трьох років. Чи має право ця працівниця на одноразову оплачувану відпустку тривалістю 70 календарних днів на підставі ст. 182 і 1861 КЗпП як жінка, яка усиновила двох і більше дітей старше трьох років?
Дійсно, ч. 2 ст. 182 КЗпП надає жінкам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, право на одноразову оплачувану відпустку у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів, а при усиновленні двох і більше дітей — 70 календарних днів.
Формально гарантії, встановлені ст. 182 КЗпП, поширюються, зокрема, і на одного з батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу (див. ст. 1861 КЗпП).
Водночас батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу беруть дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання і спільного проживання, але не усиновлюють їх. Тому в нас виникло запитання з приводу правомірності надання одному з батьків-вихователів права на відпустку у зв’язку з усиновленням дітей на підставі ч. 2 ст. 182 КЗпП. З відповідним запитом ми звернулися до Мінсоцполітики.
Як ми і припускали, фахівці Мінсоцполітики дійшли висновку, що батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу на зазначену відпустку права на мають.
Річ у тому, що усиновлення дітей здійснюється на підставі рішення суду. При цьому усиновлені діти прирівнюються до рідних дітей, а усиновлювачі отримують статус батька і матері.
Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу не всиновлюють дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а беруть їх на виховання і спільне проживання (див. Положення про дитячий будинок сімейного типу, затверджене постановою КМУ від 26.04.2002 р. № 564). Тому цілком логічно, що права на відпустку у зв’язку з усиновленням дітей, передбаченого ст. 182 КЗпП і ст. 181 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), у них немає.
Зверніть увагу: гарантії, передбачені трудовим законодавством (у тому числі право на різні види відпусток, передбачені Законом про відпустки), поширюються на батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу тільки в тому випадку, якщо вони працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи — підприємця.
Якщо ж вони зайняті виключно вихованням дітей, то про надання будь-яких трудових гарантій, зокрема права на оплачувану відпустку, ніякої мови бути не може. І це зрозуміло. Адже дитячі будинки сімейного типу створюються і функціонують на підставі рішень місцевих держадміністрацій і виконкомів. Той факт, що між батьками-вихователями й органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, укладається угода (договір) про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, не означає виникнення між сторонами трудових відносин. Зазначена угода (договір) лише визначає взаємні права й обов’язки сторін, а також передбачає щомісячну виплату батькам-вихователям державної соціальної допомоги і грошового забезпечення. Ну, а оскільки основні ознаки трудових відносин (підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку, виплата заробітної плати тощо) відсутні, відносини між батьками-вихователями й органом, що прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, не можна кваліфікувати як трудові. А раз так, про трудові гарантії можна забути. Це стосується, зокрема, права на відпустку.
Олена БІЛЯЄВА, експерт з питань оплати праці
