Що за «звір»
Учені постійно ставлять запитання: що дозволяє людині бути успішною? Довгий час вважалося, що ключовий фактор — це високий інтелект, усім відомий IQ.
Думається, що доводити безпідставність цієї моделі науковими даними навіть і не варто. Просто озирніться навколо, пригадайте свій минулий досвід…
Чи всі люди, яких ви вважали успішними, були такі вже розумні, вирішували тригонометричні задачки, знали всі теореми або мали пам’ять із надвеликим обсягом? Ні, багато успішних людей лише вміли спілкуватися з іншими, знаходити правильних утілювачів своїх ідей або виїжджали на одній харизмі та мотивації. Схоже, саме тому до наукового вжитку ввійшло поняття емоційного інтелекту — EQ.
Це поняття стало фігурувати в працях дослідників із 60-х років ХХ ст. При цьому під емоційним інтелектом розуміється таке.
Важливо!
Емоційний інтелект — здатність людини розуміти емоції (свої та інших людей), а також управляти ними.
Вау! Якщо звичайний, усім знайомий інтелект був зосереджений на абстрактних, понятійних знаннях про світ: чому яблука падають униз, чому вода кипить при температурі в 100 оС, чому залізо іржавіє тощо… То ось цей відносно новий, з точки зору його теорії, емоційний інтелект дозволяє нам розбиратися із зовсім іншими сутностями, не речами, а суб’єктами — людьми, самим собою та іншими.
У світі, у якому править комунікація, налагодження зв’язків, пошук консенсусів та компромісів, недооцінювати емоційний інтелект не можна! Щоправда, застережемо вас і від його переоцінки. Так, емоційний інтелект дозволяє керівникові управляти людьми успішніше, так, він допомагає будь-якій людині рухатися в бік власного благополуччя, але! — не брати до уваги знання, уміння, навички не варто. Інакше ми отримаємо суспільство, де всі добре розуміють один одного й уміють домовлятися, але домовлятися-то їм особливо і ні про що. Схоже, що саме так усе і було на зорі людства, в епоху первісності. Тоді емоційний інтелект узагалі був провідним. Зараз це теж важливий фактор, але лише один із важливих!
Із чого складається
Щоб було зрозуміло, що розвивати, слід розкласти емоційний інтелект на окремі здібності. Як завжди, у психології існує безліч моделей емоційного інтелекту, які по-різному визначають його складові. Так, основною сьогодні вважається модель Майера-Саловея-Карузо, тут емоційний інтелект включає: сприйняття емоцій, використання емоцій для стимуляції мислення, розуміння емоцій, управління ними. Популярна, після виходу науково-популярної книги, і модель Д. Гоулмана: самопізнання, саморегуляція, мотивація, емпатія, соціальні навички. Існує громіздка модель Р. Бар-Она, яка взагалі об’єднує цілих 15 здібностей. Тут вам і самоповага, і незалежність, і оптимізм, і навіть щастя! На наш погляд, ця модель найбільш «роздута», і в нас її науковість викликає сумніви, але деяким дослідникам подобається.
У наших практичних цілях ми пропонуємо вам користуватися простою, зрозумілою і лаконічною моделлю Д. В. Люсіна (див. рисунок).
Структура емоційного інтелекту
Отже, усе крутиться навколо двох основних осей: розуміння емоцій і управління ними. При цьому обидві складові можуть бути застосовані як до себе, так і щодо інших людей.
Що означає «розуміти емоції»? По-перше, людина, помічає, що вона є; по-друге, вона може позначити, що це за емоція, дати їй назву або описати її; нарешті, по-третє, людина усвідомлює причини емоції та наслідки, до яких вона веде.
Що означає «управляти емоціями»? По-перше, людина здатна втримати прояв навіть дуже інтенсивних переживань; по-друге, вона може обрати конструктивний, екологічний спосіб прояву емоцій; по-третє, вона вміє викликати або актуалізувати «потрібні» емоції.
Ось так! У теорії нічого складного. Відрізнити людину з розвиненим емоційним інтелектом від людини з нерозвиненим простіше простого. Подивіться на прикладі. Коли Ганна Петрівна розлучалася з чоловіком, вона попередила своїх підлеглих, що деякий час перебуватиме в стані горювання (розуміння своїх емоцій), і попросила не нагадувати їй про цю тему, обходячи її стороною (управління своїми емоціями). Людина здатна зрозуміти свої переживання і знайти способи конструктивного поводження з ними. Ось тільки в колективі був іще Іван Іванович, який давно на Ганну Петрівну зуб гострив, але в цьому він сам собі не дуже-то і зізнавався... Тому, кожного разу бачачи свою колегу, він запитував щось з розряду: «Ну, як там розлучення?», «А речі він уже всі забрав?», «А машину поділили як?» тощо. Іншими словами, людина не усвідомлювала і не розуміла, що відчуває насправді, називала це простим інтересом до життя Ганни Петрівни, але при цьому весь час колола і мучила її. Думається, цей приклад ілюструє, наскільки важливо для будь-якої людини, а тим більше для керівника, розбиратися у власних емоціях і емоціях інших людей, тобто мати розвинений емоційний інтелект. Як же розвинути цю дивовижну здатність? Відповідь — в останньому розділі нашої статті! Ви знайдете прості, перевірені, але ефективні способи.
Розвиваємо емоційний інтелект
Удосконалюйте емоційний словник. Щоб розвинути розуміння своїх і чужих емоцій, потрібно передусім знати, якими вони бувають. Насправді, найменувань для переживань людство винайшло цілу купу, адже цим довго і наполегливо займалися письменники і поети. Водночас у практиці потрібно знати хоча б 10 базових емоцій за К. Ізардом: інтерес, радість, здивування, горе, гнів, відраза, презирство, страх, сором, провина. Якщо з розумінням позитивних емоцій у людей найчастіше все нормально, то негативні ми чомусь вважаємо за краще не помічати. Ігнорування негативу руйнівно впливає і на нас самих, і на наші стосунки з іншими.
Нехай 10 базових емоцій вам допоможуть, хоча на практиці, звичайно ж, варто розвивати й інші найменування або описи, адже людський досвід багатогранний. Ви можете відчувати і радісну печаль, і світлий смуток, і сумніви, і почуття якоїсь неповноти, і багато що інше. Навчайтеся підбирати слова для того, що відчуваєте.
Спостерігайте за фізіологією. У будь-якої емоції є якийсь фізіологічний корелят, тобто тілесне відчуття, яке існує, коли ви переживаєте емоцію.
Візьміть за правило спостерігати за своїми тілесними відчуттями в різних ситуаціях. Ось зайшов начальник — і затремтіли руки, серце стало битися частіше, з’явилася напруга в ногах. Це схоже на страх.
Думайте про функції емоцій. Будь-яка емоція слугує відображенню потреби, тобто вона підштовхує людину до якоїсь поведінки. Розуміння типової поведінки, що стоїть за емоціями, сприяє розвитку емоційного інтелекту, та і взагалі конструктиву в стосунках. Так, згідно з теорією Келлермана-Плутчика страх типово проявляється у втечі, гнів — в атаці, радість — в об’єднанні з іншим, печаль — у роз’єднанні, втраті чогось, здивування — у тимчасовому завмиранні, щоб розібратися, у чому тут річ.
Підбирайте конструктивні й екологічні способи виявляти емоції. Зовсім не виявляти, утримувати, накопичувати емоції в жодному разі не можна. Це може зашкодити психологічному або навіть фізичному здоров’ю індивіда. Водночас, ясна річ, якщо ви відчуваєте гнів і він відповідно до теорії і життя підштовхує вас атакувати кривдника і кулаками, і зубами, і кігтями, і ви цьому імпульсу піддастеся… То доведеться ходити вам потім по поліцейських дільницях та пояснювати свою таку нецивілізовану реакцію. Тому варто шукати конструктивні способи прояву. Тут є важлива хитрість — чим раніше ви емоцію помітили і розпізнали, тим менша її інтенсивність, і у вас є приголомшлива можливість виплеснути її в більш м’якій формі.
Пояснюємо на прикладі. Ви гніваєтеся на колегу, яка працює з вами в одному кабінеті, за те, що вона завжди п’є чай з вашим цукром, навіть уже без дозволу.
Ви довго мовчите, терпите, некультурно ж, що вам цукру жалко. Поки одного прекрасного дня останній кристал, цукрова піщинка, не впаде в чашку до вашої співробітниці. Ось тут ви втрачаєте контроль і починаєте кричати, тупати ногами і навіть, можливо, кидати предмети. Чи конструктивно це? Ні, адже стосунки руйнуються! Екологічно? Теж ні, адже ви завдаєте шкоди своєму власному місцю існування. Яким міг бути інший спосіб? Сказати колезі: «Я злюся, коли ти береш мій цукор постійно. Купуй собі, будь ласка, свій, але в екстреній ситуації я тебе, звичайно ж, виручу». Сказати це можна було відразу, як ви відчули легку злість або роздратування. Не потрібно було б накопичувати, потім вибухати вже без жодної можливості управляти експресією. Загалом, здатність контролювати прояв емоцій зовсім не гумова, вона обмежена, ставтеся до неї дбайливо, будь ласка, і шукайте конструктивні способи виявляти свої переживання.
Усе те ж саме і з іншими. Усі наведені вище стратегії розвитку емоційного інтелекту можна і варто застосовувати щодо інших людей. Спостерігайте за проявами емоцій інших людей, співвідносьте їх зі способами поведінки, потребами, будьте уважні до емоційного аспекту стосунків.
Особливо важливою тут стає практика ставлення запитань про емоційний стан: «Що зараз з вами? Ви гніваєтеся? Я переживаю».
Керівник, здатний розуміти й управляти власними емоціями, виявляється здатним допомагати в цьому й іншим людям. Те ж саме, до речі, стосується і батька з розвиненим емоційним інтелектом, і взагалі будь-якої особистості. Тож у добрий путь!
