Психологія свята: на що звернути увагу вдома і на роботі

Чому святкувати на роботі теж важливо

Спільні свята допомагають підвищити згуртованість колективу, проявитися тим рисам особистості працівників, які зазвичай перебувають у прихованому стані, обговорити не тільки професійні питання. Загалом, завдяки таким заходам ми можемо познайомитись один з одним не лише як із професіоналами, спеціалістами, колегами тощо, але й як із цікавими людьми, особистостями, унікальними індивідуальностями.

Такі святкування створюють певний формат для неформального спілкування, а ви ж розумієте, наскільки воно важливе для швидкості обміну інформацією, а отже, в результаті й для ефективності професійної діяльності.

Тут ми повинні торкнутися далеко не загальновідомого аспекту.

Адже на свято повністю змінюється режим повсякденності, а отже, проявлятимуться доволі важливі для організації способи поведінки, які у звичайний час працівник приховує, не хоче демонструвати. Свято — веселощі, звичайно, приємні емоції й усяке таке, але водночас воно вихоплює людину зі звичайного, рутинного і вимагає від неї певних перебудов, адаптації, змін. Звісно, з’являється стрес, і на те, щоб упоратися з ним, будуть кинуті найкращі, найсильніші сторони особистості людини. Іноді, щоправда, виявляється, що ці сторони не дуже-то й подобаються всім іншим.

Наприклад, тихий тихоня раптом виявляється шумним і театральним балагуром, а супер-мега-товариський заводій раптом узагалі відмовляється святкувати з усіма, тобто аутизується, уникає зайвих контактів і йде в себе.

На що звернути увагу у святкуванні з колегами

Свято, як міні-криза, дозволяє і керівникові, і самим співробітникам краще зрозуміти, які реальні взаємовідносини в колективі, як спілкуються люди в цій організації, хто з ким готовий спілкуватися, хто кого уникає, між ким є напруження.

Наприклад, Іван Іванович узагалі-то повинен сидіти за третім столиком разом з усіма співробітниками з його відділу, і він дійсно випиває разом з ними цілий один келих шампанського, а потім пересідає за п’ятий столик, який призначений для іншого відділу. Там він і залишається на весь вечір. При цьому за своїм столиком Іван Іванович стриманий, спокійний і веде тільки інтелектуальні бесіди. Зате за п’ятим він жартує, розповідає непристойні анекдоти, розмахує руками і постійно сміється. Як думаєте, кому він більше довіряє, з ким почуває себе комфортніше, перед ким може розкритися? Питання риторичне… Що робити, помітивши подібний факт? Звичайно ж, не варто силою пересаджувати Івана Івановича за його столик. Навпаки, потрібно знайти м’які й доброзичливі методи допомогти йому розкритися саме з його колегами. Можливо, відділу варто коли-небудь виїхати на спільну вилазку тільки своєю компанією, можливо, Івану Івановичу варто показати, що у вас у відділі теж можуть достатньо вільно жартувати. Так, керівник легітимізує певний рівень гумору своїми жартами. Зазвичай підлеглі не можуть жартувати більш розкуто, ніж їх начальник.

Отже, спостерігаючи за спілкуванням співробітників на святі, ви також розумієте особливості їх стосунків, хто кому більше довіряє, хто і від кого що приховує. Часто на святкуваннях прориваються не лише приховані агресивні почуття, але й, навпаки, приховані симпатії.

Вам варто звернути увагу також на коаліції. Іншими словами, в які маленькі підгрупки об’єднуються співробітники. Ось наймолодші Валя і Маша, щойно прийняті співробітниці, ніколи не розлучаються: і за столом сидять поруч, і в туалет разом ходять. При цьому з іншими спілкуються доволі стримано і все більше намагаються говорити між собою. Подумайте про те, як допомогти їм з адаптацією в колективі. Ось Аня, Гриша й Оля весь час разом, щось обговорюють. А ось Ганна Петрівна, Семен Семенович та Іван Іванович обговорюють економіку.

Будьте уважні до цих стійких, стабільних об’єднань співробітників на святкуванні.

Усе це показує розвиненість загальної системи організаційної комунікації, відлагодженість зв’язків, певний, однаковий рівень довіри всіх до всіх. Саме тому, коли групки стають занадто стійкими, вони перетворюються на коаліції, в яких хтось може «дружити» проти когось. Обов’язково подумайте, що спільного в людей у стійких коаліціях, чому вони разом, що їх об’єднує. Так, про Валю і Машу ми визначилися, вони просто все ще почувають себе чужинками, не освоїлися ще. Що робити з ними, теж, загалом, зрозуміло. Сприяти адаптації.

Що ж об’єднало Аню, Гришу й Олю? Спільні спортивні інтереси? Прихильність до однієї політичної партії? Чи, скажімо, незадоволення зарплатою і пошук нової роботи? Якщо ви дійшли останнього висновку, то після святкування, у вже, так би мовити, звичайний, робочий період, варто обговорити з кожним із них підвищення зарплати та їх незадоволення.

Чому згрупувалися Ганна Петрівна, Семен Семенович та Іван Іванович? Вік, звичайно ж. Усім уже за 50. Що робити? Насправді, різниця у віці між співробітниками може виступати комунікативним бар’єром. Зазначимо, що комунікативні бар’єри заважають ефективній роботі співробітників, а отже, потрібно допомогти цій «навченій досвідом» групі знайти спільні інтереси з так нешанованим ними «молодняком».

Отже, стосунки співробітників на святі можуть багато що розповісти вам про їх, і про ваші власні з ними стосунки в повсякденній професійній обстановці, хто і з ким спілкується, хто кому довіряє, які існують приховані симпатії й антипатії в колективі, а також які існують стійкі коаліції.

Тож святкування разом зі співробітниками важливе саме тому, що розкриває нас один одному значно повніше, у більшій яскравості наших індивідуальностей.

Як облаштувати свята, щоб відпочити

Окрім радісних застіль, танців і захоплюючих довгих бесід не забувайте, будь ласка, про увагу до власного організму. Їжа, сон, комфорт, тепло — усе це повинно у вас бути, інакше замість радості після свят ризикуєте дістати яке-небудь респіраторне захворювання або загострити вже наявну хворобу.

Багато хто думає про свята як про щось хороше, місцями дивовижне і прекрасне. А знаєте, чим небезпечні свята? Узагалі-то будь-яка зміна режиму життя є невеликою кризою. Ми вже згадували про це вище, коли говорили про святкування на роботі. Людині доводиться перебудовуватися, а отже, можливі не лише приємні, але й складні переживання: тривога, гнів, печаль. Усі вони відображають вимогу до людини адаптуватися, перебудувавшись і змінившись.

Перед новорічними святами обов’язково закінчіть або заморозьте всі робочі та інші справи. Постарайтеся позначити для себе письмово або просто в пам’яті, якщо вона у вас хороша і ви на неї покладаєтеся, в якому стані всі ваші справи, що потрібно буде робити, коли ви повернетеся після вихідних. Це потрібно зробити для того, щоб зменшити тривогу. Кращі ліки проти тривоги — інформація, структуризація. А крім того, позначивши вже перед святами, як ідуть ваші справи, що ви доробили, а що тільки доведеться доробити, ви не зіткнетеся із занадто великим навантаженням, коли повернетеся до виконання робочих завдань.

Уявляєте собі перший робочий день після свят? Ти виходиш увесь такий розслаблений або втомлений, хтозна ☺… І тут бах! На тебе обрушується вся лавина незавершених справ. Щоб цього уникнути, про незавершені справи варто потурбуватися заздалегідь, тобто ще до Нового року.

Те напруження, яке людина може відчувати з приводу свята, пов’язане, зазвичай, із завищеними очікуваннями і занадто великим значенням, що приписується йому. Такий стан психологи називають синдромом свята. У найяскравішому випадку людина із синдромом свята стверджує, що вона свята дуже любить, вона до них інтенсивно готується, старається, щоб усе вдалося, але на самому святі така людина затухає, адже все йде не так, як би їй хотілося. Ну не виходить у неї пережити ті самі дитячі святкові, казкові почуття, які були колись…

У принципі, із синдромом свята, так чи інакше, стикався кожен із нас. Наприклад, ви хотіли провести Новий рік по-особливому, піти ось у той чудовий ресторан з найближчими людьми. А в результаті виявилось, що всі столики зайняті ще з минулого Нового року, а близьким людям узагалі не до того. Казка не виходить. Прикро? Загалом, так.

При цьому ми пам’ятаємо, що свято має не лише емоційне значення радості. Воно ще і віха, тобто час подумати про те, як прожити цей період життя. І тут знову людина із синдромом свята може зажуритися: «Що ж я так бездарно прожив цей рік?

Що ж у мене з усіх планів — схуднути або хоча б не поправитися, завести сім’ю або хоча б кота, почати займатися спортом або хоча б робити гімнастику для очей — нічого не вийшло?».

Отже, свято, незважаючи на все прекрасне, що в ньому є, погане таким: завищеними і нереалістичними очікуваннями («Новий рік — це диво, казка, щось незвичайне»), суворими соціальними стереотипами, що іноді давлять, з приводу його святкування («Як же я зустріну Новий рік без пари», «Потрібно підбити підсумки свого життя»).

Але свято — це вибух повсякденності, з порушенням графіку роботи, сну, а в наших культурних умовах ще й з підвищенням кількості вживаного алкоголю, призводить і до виникнення постсвяткового синдрому, коли людині важко повертатися до свого звичного життя з усієї цієї «казки». Причому, чим менше вона дозволяла собі відпочинок окрім свят, чим більш стресові умови життя собі створила, тим складніше їй після…

Що ж робити, щоб свята і справді приносили ра- дість? Так, насправді, незважаючи на все сказане вище, автор щиро вірить, що свята можуть приносити радість, як і все життя в цілому.

Передусім, не будуйте завищених очікувань з приводу свята. Воно пройде так, як пройде, головне — потурбуватися про свій комфорт, щоб вам було добре. До того ж — не наділяйте свято особливим значенням. Насправді, це такий же день, як і всі. Дозвольте собі просто веселитися. Чим менш ідеальне ваше свято, тим більше в ньому тепла і прийняття світу й інших людей, та і самого себе такими, як є.

Наступне. Не дозволяйте нікому, навіть авторові цієї статті, нав’язувати вам якісь правила, принципи і стереотипи святкування. Це означає, що якщо вам хочеться подумати про життя у свято, подумайте… Нібито в усі інші дні року ви цим не займалися! А якщо не хочеться, то й не думайте.

Узагалі проведіть це свято так, як хочеться са- ме вам.

І останнє. Щоб не зіткнутися з постсвятковим синдромом, з негативними переживаннями, які супроводжують людину після повернення з круїзу до країни мрій, потрібно піклуватися про свій відпочинок і розслаблення, розрядку, не лише у свята, але й увесь рік. Якщо ви дозволяєте собі робити приємні дрібниці, які радують вас, протягом життя, щодня, то не доводиться навішувати на свято вантаж відповідальності, вже не буде сенсу «відриватися як востаннє».

Як правильно підбити підсумки і увійти в Новий рік

Террі Бортон запропонував просту модель осмислення досвіду 3W:

• What? — Що відбувається?

• So What? — Так що ж це означає для мене?

• Now What? — І що тепер? Що далі?

Геніальна у своїй простоті штука дозволяє нам проаналізувати будь-яку подію свого життя.

Наприклад… Що відбувається?

Людину виживають з роботи, ось-ось збираються звільнити. Що це означає для неї?

З одного боку, сумно, звичайно, все-таки до всіх звик, притерся, обжився.

З іншого — давно хотілося спробувати щось нове, змінити сферу діяльності, почати розвиватися в іншому напрямі, скажімо, замість бухгалтерського обліку зайнятися дієтологією, стати професійним дієтологом. Адже це так надихає!

Що далі?

Людина піде набувати нових знань і навичок, а вже потім шукатиме іншу роботу.

Ех, як усе прекрасно в нашому прикладі! Коли починаються складнощі? У двох випадках… Або коли людина «висне» тільки на одному етапі циклу осмислення, наприклад уся зайнята тим, що відбувається, але абсолютно ігнорує своє особисте ставлення до того, що відбувається, або занадто прагне діяти, абсолютно не намагаючись розібратися в тому, що відбувається.

Другий складний випадок — людина недостатньо детально «розробляє» кожну з частин осмислення. Вона бачить тільки негативне для себе в тому, що відбувається, але не помічає позитивного.

Із цього важливий практичний наслідок — по-перше, доводьте цикл осмислення до кінця, а по-друге, будьте уважні на кожному з етапів осмислення.

Візьмемо і ще один приклад. Співробітник посварився з іншим співробітником через те, що другий упустив його чашку. Нехай суб’єктом, тобто тим, хто осмислює досвід, буде перший. Що відбувається? Розбилася чашка, мій колега спробував вибачитися, але ця чашка була така важлива для мене, що я тут же на нього накричав. Він дуже засмутився і почав захищатися, теж трохи нагрубив, через що я став кричати ще сильніше. Так що ж це означає для мене? Я засмучений, що моя річ знищена, злий, адже це була моя улюблена чашка, але водночас мені важливий мій колега, я ціную стосунки з ним і мені гірко, що я його скривдив, я відчуваю навіть деяку провину за це.

Що далі?

Мені варто підійти до нього, поговорити спокійно, вибачитися за тон.

Як бачите, навіть такий простий спосіб осмислення досвіду, як 3W, дозволяє достатньо ефективно вирішувати найрізноманітніші життєві ситуації, будь то професійні складнощі або складнощі у стосунках. Просто спробуйте і побачите, наскільки якіснішим може стати життя, якщо почати хоч тро- хи розкладати його по поличках.

Що ж… На цьому все!

Зі святами, що настають! Нехай вони пройдуть добре, без усяких там синдромів і симптомів. Радості вам, тепла й натхнення!