Темы статей
Выбрать темы

Боїшся начальника, колегу: як бути

Зимовин Алексей, практикующий психолог, канд. психол. наук, член Ассоциации политических психологов Украины
Людські відносини дуже складні… Розуміючи це, автор і став психологом. Щойно в кімнаті з’являються двоє, виникає можливість протистояння, адже в ній уже дві версії реальності. Кожен бачить світ по-своєму. Кожен домагається свого. Кожен трохи, а іноді й сильно впливає на іншого. А буває і так, що дехто, будь то суворий начальник або непривітний колега, навіть лякає. Поряд з ним відчуваєш дуже велике напруження, загрозу власному благополуччю, тривогу. При цьому можуть тремтіти руки, скажено стукати серце або перериватися дихання. Чого саме боїться людина, вона не завжди розуміє, але саме відчуття страху дуже і дуже неприємне. За спостереженнями автора такий соціальний страх доволі поширений, хоча зізнаватися в ньому, звичайно ж, неприємно. Добре, що зізнаватися зараз не дуже-то й доведеться. Просто нехай ця стаття допоможе комусь із вас, шановні читачі, впоратися з власними страхами владних, агресивних, непривітних та інших фігур.

Страх і щось іще

Спочатку давайте трохи розберемося в тих неприємних переживаннях, які можуть виникати у нас поряд з іншими людьми. І візьмемо для прикладу реальну історію. Одна клієнтка розповіла авторові про свої складнощі в спілкуванні зі своїм керівником — жінкою. Остання дуже красива, вихована жінка, видатний фахівець у своїй сфері. Ніколи не підвищує голос, але при цьому вміє соромити як ніхто інший — в арсеналі красномовні погляди і м’які, спокійні докори «як же ви могли так нас підвести», «невже вам зовсім неважливо те, що відбувається у відділі».

Клієнтка дуже старається не підводити керівника. Їй подобається робота, а отже, для неї дуже важливо все, що відбувається, але все одно, звичайно ж, іноді підводить. Найцікавіше полягає в тому, що відбувається з клієнткою, коли їй необхідно поспілкуватися з начальником. По-перше, вона дуже довго готується до зустрічі, адже невідомо, що керівниця про неї подумає, а потрібно, щоб подумала хороше. По-друге, на самій зустрічі клієнтка почуває себе незручно як ніколи, весь час боїться сказати або зробити щось не те. По-третє, після зустрічі вона ще довго немов би не у своїй тарілці, не може зібратися, а думки плутаються.

Щось із цього опису вам знайоме? Як же позбутися цього страху іншого? Ми обов’язково запропонуємо свої рекомендації далі, а зараз давайте розберемо, що ж це за страх такий, з чим він пов’язаний і чому слугує.

Загалом у своїй біологічній основі страх захищає від болю, тобто від того чи іншого руйнування організму. Він немов би спонукає нас, як і наших древніх предків, просто бігти від того, що може зашкодити. Ось тільки, якщо повернутися до прикладу, хто ж погрожує клієнтці тим чи іншим руйнуванням? Не кваптеся бути логічним, шановний читачу, і відповідати, що ніхто. Адже в людини, окрім фізичного тіла, якому можна погрожувати болем, ушкодженням або знищенням, є ще один дуже важливий аспект — психіка, душа, уявлення та переконання.

Важливо!

Отже, страх може намагатися захистити нас не лише від фізичного болю, але й від психічного.

Від будь-яких неприємних переживань, наприклад сорому, провини, почуття того, що людина чи її вчинки погані, тощо. Схоже, клієнтка якраз боїться саме настання цих неприємних переживань. А можливо, і вам не дуже подобається з ними стикатися? Мені ось дуже не подобається! ☺

Так і клієнтка побоюється зауважень начальника, які звинувачують і соромлять її, нехай і в такій м’якій формі.

Уся проблема із цим страхом, як бачите, в тому, що він маркує як небезпечне те, що не може завдати нам реальної шкоди, а здебільшого стосується шкоди уявної. Основний принцип роботи із цим страхом іншого — розібрати, чому він може завдати реальної, а не уявної шкоди.

Давайте щось спробуємо.

Що найстрашніше може статися

Відчуваючи страх перед начальником або іншим суворим колегою, варто спробувати чітко розібратися в тому, чого саме ви боїтеся: бути звільненим, позбавленим премії, отримати догану, того, що він подумає про вас погано?

Скажіть, друзі, чи можна назвати всі ці результати катастрофою? Чи дійсно ми не здатні з ними впоратися?

Те, що я зараз роблю, називається технікою декатастрофізації. Коли ви склали для себе список того, що лякає вас у відносинах із людиною, яка лякає, вибачте за тавтологію, поставте кожному із цих пунктів запитання: «Чи дійсно це так страшно? Чи катастрофа це?».

Ці запитання і роздуми допомагають доволі швидко втихомирити свій страх, зіштовхуючи його з реальними, а не уявними наслідками.

Для клієнтки найстрашнішим виявилося те, що начальник вважатиме її поганою. І хоча вона визнала, що зможе пережити це, актуальним залишилося питання — чому взагалі так важливо бути хорошою для інших.

Приймати свої недоліки

Уся наша культура побудована навколо ідеї «поліпшення». Завтрашньому тобі дуже потрібно бути кращим, ніж ти сьогоднішній. Сьогоднішньому тобі потрібно бути дуже хорошим. Але не дай Бог тобі бути поганим! Поганим бути жахливо, соромно, неприйнятно!

А що ж таке це погано? Ніхто напевно не знає. Одна категорія людей говорить — погано бути активним, інша ж — погано бути пасивним, ці — погано бути неввічливим, несміливим, ті — тривожним, ось ще ці — бездушним! Соціальний світ побудований навколо оцінювання за шкалою «погано — добре». Увесь фокус у тому, що ця система недосконала, а місцями незастосовна.

Увага

Усе в існуванні людей і природи для чогось потрібно й корисно.

Ця ідея може бути доволі корисною, коли раптом починаєш почувати себе поганим.

Чому клієнтка так боялася бути поганою поряд з начальником? Тому що вважала, що бути такою тихою, але при цьому суворою і розумною — добре. А ось бути такою емоційною, тривожною і відкритою з людьми, як вона сама, — погано. Але хто це встановив? В яких ситуаціях погано, в яких — ні? Усе дуже відносно! Повірте мені як психологу, що друга, яка емоційно відкрита, може виявитися значно менш невротизуючою матір’ю, ніж перша — сувора і неупереджена, але холодна.

Загалом, побоюючись того, що вам доведеться соромитися за свої «темні» сторони, розберіться з тим, наскільки вони «темні». Може, ваша нерішучість робить вас ввічливішими, пасивність допомагає помічати інших тощо.

Бачити реального іншого

Останній розділ статті — найважливіший. Найчастіша причина страху іншого полягає в тому, що справжнього іншого ми-то і не вгледіли. Весь цей час ми мали справу лише з його образом, що лякає, який існує тільки в нас у голові.

Не ідеалізувати. Іноді інший лякає, оскільки він ідеальний, хороший, сильний... Ось прямо як у клієнтки — начальник сама досконалість. Що потрібно зробити, щоб упоратися зі страхом? Припинити ідеалізувати! Ну яка ж вона досконалість? Суха, можна сказати черства, беземоційна, і взагалі схильна до хитрих маніпуляцій. Пам’ятайте: в усіх свої недоліки. Боятися людини, у якої теж є слабкості, вже складніше.

Не віддавати йому відповідальність. Поширений психічний прийом створення страху іншого — призначити його своїм суддею. Тобто довірити йому вирішувати за вас, що у вашій поведінці добре, а що погано (взагалі про ірраціональність цієї діади ми вже писали вище). Втім як же виходить так, що іншому краще видно, що у вашій поведінці погано? Заберіть цю відповідальність назад. Промовте: «Це я визначаю, що погано, а що добре, а не він!». І страх зменшиться.

Що цікаво, цей прийом — віддати іншому щось своє і антиприйом — забрати це назад працюють і з іншими штуками. Замисліться, які риси ви бачите в іншій людині, яка лякає: упевненість, агресивність, ввічливість? Приміряйте ці риси на себе: «це я впевнений»; «це я агресивний»; «це я ввічливий». Відзначте, як зменшується ваш страх, коли ви приймаєте назад свої власні риси, які зазвичай чомусь неможливо прийняти в собі і так хочеться передовірити комусь іншому.

Тут згадується цікавий приклад з іншим клієнтом, молодим чоловіком, який дуже боявся, що начальник в один прекрасний момент просто вдарить («стусоне») його в обличчя. Я попросив клієнта описати, які реальні ознаки того, що начальник злий і збирається це зробити. Посмішка, відкриті жести, спокійний голос — ці ознаки, які перелічив клієнт, — відкрили для нього реальність, зменшивши силу уявного. Залишилося тільки одне запитання — звідки фантазія, що лякає, про удар в обличчя? Коли клієнт вимовив: «Це я хочу вдарити начальника в обличчя, тому що він уже дістав своїми незрозумілими авральними завданнями», багато що стало зрозуміло. Загалом, доволі часто ми боїмося самих себе, уникаємо прийняти відповідальність за свої переживання і приписуємо їх іншим. Хочете не боятися? Поверніть собі відповідальність!

Не переносити на нього інших. Реальність полягає в тому, що виживання, здоров’я, благополуччя середньостатистичної дорослої людини не так уже сильно залежить від іншої, будь то начальник, колега або навіть чоловік (дружина). Натомість ця залежність дуже впливова в житті маленької дитини. До чого ці роздуми?

Увага!

Занадто часто ми переносимо на начальників, які нас лякають, негативні образи батьків.

Щось у цих людях, начальниках, дійсно може бути схожим. Наприклад, такою ж суворою і беземоційною була мати клієнтки.

Важливе інше — насправді, на відміну від батьків, уже жодний начальник не зможе завдати вам такої ж сильної емоційної або навіть фізичної шкоди. Пам’ятайте про це, щоб упоратися зі страхом!

Отже, будьте уважні до того, коли ваш страх оснований на реальності досвіду, а коли — на грі уявного, будьте вдячні йому за те, що він береже вас, але не дозволяйте правити вами!

App
Скачайте наше мобильное приложение Factor

© Factor.Media, 1995 -
Все права защищены

Использование материалов без согласования с редакцией запрещено

Ознакомиться с договором-офертой

Присоединяйтесь
Адрес
г. Харьков, 61002, ул. Сумская, 106а
Мы принимаем
ic-privat ic-visa ic-visa

Мы используем cookie-файлы, чтобы сделать сайт максимально удобным для вас и анализировать использование наших продуктов и услуг, чтобы увеличить качество рекламных и маркетинговых активностей. Узнать больше о том, как мы используем эти файлы можно здесь.

Спасибо, что читаете нас Войдите и читайте дальше