Матеріальна відповідальність працівника: за що, коли і скільки

Нещодавно Верховний Суд у постанові у справі № 626/1833/15-ц від 11.03.2019 р. відстояв права та інтереси працівника, захистивши його від тягара повної матеріальної відповідальності. Давайте і ми з вами розберемося в юридичних тонкощах притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Суть справи

Працівник був прийнятий на посаду тракториста-машиніста. При прийнятті на роботу з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Одного разу в процесі роботи він не впорався з управлінням і в’їхав в огорожу. У результаті була пошкоджена сівалка, ремонт якої обійшовся роботодавцеві в кругленьку суму більше 36 тис. грн., а ще було розсипане насіння на суму майже 1,7 тис. грн. Звичайно ж, роботодавець вирішив відшкодувати свою шкоду за рахунок працівника, з чим останній не погодився.

Позиція сторін

Роботодавець вважає, що його вимоги до працівника законні й обґрунтовані. Внаслідок того, що працівник не впорався з управлінням транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, роботодавцеві була заподіяна значна матеріальна шкода, яка має бути відшкодована працівником. Тим паче, що раніше працівник підписав договір про повну матеріальну відповідальність.

Працівник погодився тільки з частиною вимог роботодавця. Пояснив, що шкоду було завдано через те, що він намагався уникнути зіткнення з легковим автомобілем, який рухався на великій швидкості. Більше того, він не є тим працівником, з яким законодавство дозволяє укладати договір про повну матеріальну відповідальність. А твердження про те, що шкоду було заподіяно в стані алкогольного сп’яніння, нічим не підтверджено. Тому працівник вважає, що може нести матеріальну відповідальність тільки в межах середнього місячного заробітку.

Рішення справи судом

Спочатку суд першої інстанції дуже детально підійшов до розгляду справи і розпочав з того, чи може взагалі тут ітися про повну матеріальну відповідальність. Проаналізувавши норми законодавства, представники Феміди встановили, що з таким працівником не можна укладати договір про повну матеріальну відповідальність. До речі, надалі із цим погодився навіть сам роботодавець. Але від своїх вимог, проте, не відмовився, ґрунтуючись на тому, що шкоду булу завдано в стані алкогольного сп’яніння, а тому вона має бути компенсована повністю.

Хоча вже в першій інстанції суд спростував і цей аргумент роботодавця. Як підсумок: працівник повинен відшкодувати шкоду лише в межах середньомісячного заробітку.

Надалі колеги з вищестоящих судових органів лише підтвердили правильність висновків суду першої інстанції. Тому навіть після розгляду справи у Верховному Суді підсумок залишився тим же: працівник повинен був нести матеріальну відповідальність у межах середньомісячного заробітку.

Думка редакції

Рішення судових органів цілком законодавчо обґрунтоване і логічне. Тому давайте поглянемо, якими нормами законодавства вони аргументували свою позицію.

Умови для повної матеріальної відповідальності. Розпочнемо з основ. За правилами ст. 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану підприємству тільки при одночасній наявності чотирьох умов.

Умови матеріальної відповідальності працівника

Водночас слід запам’ятати, що за загальним правилом не може бути покладена матеріальна відповідальність на працівників за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику; за не отримані підприємством прибутки; у стані крайньої необхідності.

Так ось, якщо все-таки ваш працівник потрапив у неприємну ситуацію і вам було заподіяно шкоду, потрібно пам’ятати, що за правилами КЗпП працівник несе, зазвичай, обмежену матеріальну відповідальність (тобто в межах середньомісячного заробітку і не більше), а повну — тільки у випадках, прямо передбачених законодавством, наприклад, якщо з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Якраз при розгляді цієї справи суди звернули увагу на факт укладення такого договору. Нагадаємо, що за правилами ст. 135¹ КЗпП договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися з працівником, що досяг 18-річчя, при виконанні одночасно двох умов:

• посада, яку обіймає працівник, або робота, яку він виконує, є в Переліку № 447*;

* Перелік посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджений постановою Держкомпраці СРСР від 28.12.77 р. № 447/24.

• виконання працівником посадових обов’язків або виконання ним роботи за спеціальністю повинно бути безпосередньо пов’язано зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

До речі, Мінсоцполітики (листи від 12.10.2010 р. № 312/13/116-10 та від 29.04.2013 р. № 61/06/186-13) наполягає на обов’язковому дотриманні одночасно цих двох умов. У свою чергу, Пленум Верховного Суду України в постанові від 29.12.92 р. № 14 зазначив, що за відсутності цих умов на працівника за завдану ним шкоду може бути покладена тільки обмежена матеріальна відповідальність, якщо відповідно до чинного законодавства працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності в повному розмірі шкоди. Підтримав цю позицію і ВСУ в постанові від 25.04.2012 р. у справі № 6-16цс12, де зазначено, що договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку № 447 не зазначені, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності в повному розмірі.

Виходячи із цього в ситуації, яку ми розглядаємо, посада тракториста-машиніста не належить до категорії працівників (за займаною посадою і виконанням роботи), з якими роботодавець може укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.

На сьогодні залишається основна проблема — Перелік № 447 був затверджений ще в 1977 році, а записи до трудових книжок працівників потрібно вносити відповідно до Класифікатора професій, введеного в дію з 1 листопада 2010 року. Через це визначити коло працівників, з якими може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, доволі складно. При визначенні того, чи входить посада, яку обіймає працівник, до Переліку № 447, суди намагаються виходити з максимально близького до тексту цього Переліку прочитання його норм.

Зазначимо ще раз, що роботодавець погодився з тим, що не можна було укладати з таким працівником подібний договір. Але і тут він вирішив не відступати і знайшов ще один спосіб покласти на працівника вантаж повної матеріальної відповідальності — алкогольне сп’яніння.

Алкогольне сп’яніння — особливий випадок. За правилами ст. 134 КЗпП якщо шкода була завдана працівником, який перебував у нетверезому стані, то він відшкодовуватиме її в повному обсязі.

Але і тут представники Феміди залишилися непохитними перед аргументами роботодавця. За правилами ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 р. № 1618-IV кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А оскільки жодних об’єктивних доказів, які б підтверджували, що працівник під час спричинення шкоди роботодавцеві перебував у стані алкогольного сп’яніння, суду не було надано, то і повною матеріальною відповідальністю тут «не пахне».