02.12.2024
Передусім нагадаємо, що таке амортизація. Визначення поняття амортизація наведено в НП(С)БО 121*.
Так, під амортизацією розуміють систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Подекуди бухгалтери застосовують таке близьке поняття, як знос основних засобів (далі — ОЗ). Та й не дивно, адже Мінфін у НП(С)БО 121 згадує як про амортизацію, так і про знос. Власне, під зносом розуміють суму амортизації об’єкта ОЗ з початку його корисного використання.
Бюджетні установи нараховують амортизацію на такі об’єкти, як:
— ОЗ та інші необоротні матеріальні активи (далі — ІНМА);
— нематеріальні активи (далі — НА);
— довгострокові біологічні активи;
— інвестиційна нерухомість.
Правила нарахування амортизації на кожен із зазначених об’єктів має свої особливості. В цьому матеріалі зосередимо увагу на порядку нарахування амортизації на ОЗ та ІНМА.
Основним дороговказом у питаннях нарахування амортизації на необоротні активи, формування в бухобліку та розкриття у фінансовій звітності інформації про амортизацію є НП(С)БО 121. Водночас порядок нарахування амортизації розкрито у Методрекомендаціях з обліку ОЗ*. Тож спираючись на ці нормативні документи, розглянемо основні правила нарахування амортизації, механізм розрахунку, а також порядок відображення інформації про амортизацію в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.
Ключове правило нарахування амортизації — розподіл вартості об’єктів необоротних активів здійснюють на систематичній основі протягом усього строку корисного використання (експлуатації) таких об’єктів. Причому нараховувати амортизацію слід на дату балансу.