14.12.2009
НАДАННЯ КОМПЕНСАЦІЇ ЗА НЕВИКОРИСТАНУ ВІДПУСТКУ
Тетяна СТАШКІВ, начальник відділу режимів праці, нормування та професійної кваліфікації Департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці Міністерства праці та соціальної політики України
Тривалість основної щорічної відпустки працівниці становить 24 к. дн. Крім того, їй надається:
— відпустка за ненормований робочий день тривалістю 6 к. дн. згідно з колективною угодою;
— додаткова соціальна відпустка тривалістю 7 к. дн. як матері, яка виховує двох дітей віком до 15 років.
У заяві на відпустку вона попросила надати їй 28 к. дн. відпустки (14 к. дн. основної відпустки та 14 к. дн. додаткової відпустки на дітей (7 к. дн. — за попередній рік, 7 к. дн. — за поточний рік)). Останню частину відпустки (10 к. дн. щорічної відпустки та 6 к. дн. додаткової відпустки за ненормований робочий день) попросила замінити грошовою компенсацією.
Чи можна в цьому випадку виплатити грошову компенсацію?
(м. Львів)
Згідно зі
ст. 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) особи, які працюють за трудовим договором, мають право на відпустку. Таке право забезпечується, зокрема, забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 Закону про відпустки.Так,
ст. 24 Закону про відпустки передбачено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівнику щорічної та додаткових відпусток має бути не менше 24 календарних днів.Основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є використання працівників в обов’язковому порядку 24 календарних днів щорічної відпустки.
Звертаємо увагу на те, що додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (
ст. 19 Закону про відпустки), не належить до виду щорічних, а є соціальною відпусткою. Тому зазначена норма ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки не поширюється на цей вид відпусток.Ураховуючи зазначене, у наведеному питанні зі щорічної відпустки загальною тривалістю 30 календарних днів (24 к. дн. — щорічна основна відпустка та 6 к. дн. — щорічна основна відпустка за ненормований робочий день) працівниці може бути надано 24 календарних дні відпустки, а за останні 9 днів може бути виплачено грошову компенсацію.
За додаткову соціальну відпустку, передбачену
ст. 19 Закону про відпустки, компенсація виплачується тільки в разі її звільнення.