Щодо встановлення ненормованого робочого дня

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ НЕНОРМОВАНОГО РОБОЧОГО ДНЯ

Лист від 26.08.2010 р. № 265/13/116-10

 

У Департаменті з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянуто <…> звернення та повідомляється.

Робочий час та час відпочинку водіїв автотранспортних засобів регулюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затвердженим наказом Мінтрансу від 17.01.2002 р. № 18 та зареєстрованим у Мін’юсті 04.02.2002 р. за № 97/6385.

Згідно з пунктом 2.7 цього Положення водіям легкових автомобілів у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною, і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу.

Водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.

Робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується у робочих днях, крім роботи у святкові дні, яка обчислюється у годинах (пункт 4.4 Положення).

Відповідно до пункту 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

На працівників, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв’язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу.

Пунктом 2.7 вищезазначеного Положення передбачено, що кількість годин перепрацьованого часу при роботі водіїв) на умовах ненормованого робочого дня може визначатись у колективному договорі.

Ураховуючи вищезазначене та те, що у випадку, наведеному в листі, водій поліклініки працює

на 1,5 ставки (за основним місцем роботи та на 0,5 ставки за сумісництвом) з 8 до 19 години, для встановлення йому ненормованого робочого дня за основним місцем роботи не вбачається підстав, оскільки в нього немає можливості виконувати роботу понад установлену тривалість робочого часу (після закінчення роботи за основною посадою він приступає до роботи за сумісництвом). Відповідно він не має права і на отримання доплати за ненормований робочий день та додаткову відпустку.

 

Директор Департаменту О. Товстенко

 

Коментар редакції

 

ПРИ РОБОТІ НА 1,5 СТАВКИ ПІДСТАВ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ
НЕНОРМОВАНОГО РОБОЧОГО ДНЯ НЕМАЄ

Чи можна водію, який працює з 8:00 до 19:00 на 1,5 ставки в одній установі (за основним місцем роботи та на 0,5 за сумісництвом), установити ненормований робочий день?

Нещодавно, відповідаючи на це запитання на шпальтах нашої газети, спеціаліст Мінпраці підкреслив: підстав для встановлення ненормованого робочого дня в цьому випадку

немає (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 12, с. 30). Тепер таку відповідь підкріплено листом, що коментується, в якому наведено аналогічний висновок. І з ним не можна не погодитися. Обґрунтуємо чому.

Насамперед нагадаємо, що таке ненормований робочий день, кому і за яких умов його може бути встановлено.

Установлення ненормованого робочого дня має здійснюватися з дотриманням

Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7 (далі — Рекомендації № 7).

Згідно з

п. 1 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За необхідності ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, а також колом обов’язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Інакше кажучи, працівники, яким установлено ненормований робочий день, можуть залучатися до праці понад нормальну тривалість робочого часу. При цьому години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу за такого режиму роботи, не відображаються в табелі обліку використання робочого часу та додатково не оплачуються.

Виділимо основні моменти, пов’язані з установленням ненормованого робочого дня.

1. Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором (

п. 7 Рекомендацій № 7). Зауважимо, що можливість установлення ненормованого робочого дня водіям легкових автомобілів прописана в п. 2.10 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Мінзв’язку від 07.06.2010 р. № 340 (далі — Положення № 340).

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу України від 17.01.2002 р. № 18

, на яке посилається Мінпраці в листі, що коментується, утратило чинність 04.10.2010 р., тобто з дати набуття чинності Положенням № 340. Однак норма щодо встановлення ненормованого робочого дня водіям легкових автомобілів не зазнала змін.

2. На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений в установі, організації режим робочого часу. У зв’язку з цим роботодавець

не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу (п. 4 Рекомендацій № 7).

3. Ненормований робочий день може застосовуватися для керівників, спеціалістів та робітників, а саме (

п. 5 Рекомендацій № 7):

—

осіб, праця яких не піддається точному обліку часу;

— осіб, робочий час яких за характером роботи ділиться на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

— осіб, які розподіляють час роботи на свій розсуд.

4. Ненормований робочий день може застосовуватися для працівників, яким установлено неповний робочий тиждень,

а для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, — ні (п. 2 Рекомендацій № 7). Тут слід звернути увагу на момент, що стосується встановлення ненормованого робочого дня сумісникам.

Як відомо, згідно з

п. 2 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245 тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день та повного робочого дня у вихідний. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половину місячної норми робочого часу.

Отже, сумісники працюють на умовах

неповного робочого часу, а тому підстав для встановлення їм ненормованого робочого дня немає. На це звертало увагу Мінпраці в листах від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06 та від 03.09.2009 р. № 246/13/116-09.

Це твердження справедливе як для зовнішніх, так і для внутрішніх сумісників.

Таким чином, ненормований робочий день може бути встановлено тільки за основним місцем роботи (за умови, що за основним місцем працівник зайнятий повний робочий день).

Пунктом 3 Рекомендацій № 7

передбачено надання відпустки за ненормований робочий день як компенсації за:

— виконаний обсяг робіт;

— ступінь напруженості, складність та самостійність у роботі;

— необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.

Інакше кажучи, при визначенні тривалості додаткової відпустки за ненормований робочий день необхідно враховувати всі три перелічені фактори, наведені в

п. 3 Рекомендацій № 7. Це означає, що надавати відпустки тільки за наявності надурочних годин неправильно, необхідно також оцінити виконуваний працівником обсяг робіт, ступінь напруженості, складність та самостійність у роботі.

Нагадаємо, що додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних відпусток та надається на підставі

ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Згідно зі ст. 8 Закону про відпустки та п. 3 Рекомендацій № 7 максимальна тривалість відпустки за ненормований робочий день становить 7 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад або трудовим договором.

Таким чином, у колективному договорі визначається:

— перелік посад (робіт), робота на яких дає право на додаткову відпустку за ненормований робочий день;

— конкретна тривалість такої відпустки за кожною посадою (видом робіт).

Водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, здійснюється відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність та самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу (

п. 2.10 Положення № 340). Так, п.п. 4 п. 3 постанови КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 установлено доплату за ненормований робочий день водіям автотранспортних засобів у розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час.

Повернемося до запитання, яке було поставлене на початку коментаря. Виходячи з викладеного водію, який працює з 8:00 до 19:00 на 1,5 ставки в одній установі (на ставку за основним місцем роботи та на 0,5 за сумісництвом), установити ненормований робочий день на роботі:

—

за сумісництвом не можна, оскільки сумісники працюють на умовах неповного робочого часу, що не дає права на встановлення ненормованого робочого дня;

—

за основним місцем роботи немає підстав. Як зазначило Мінпраці в листі, що коментується, у цьому випадку у працівника немає можливості виконувати роботу понад установлену тривалість робочого часу (після закінчення роботи за основною посадою він приступає до роботи за сумісництвом). У зв’язку з цим установити йому ненормований робочий день не можна.

Отже, такому водію установити ненормований робочий день

не можна як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Відповідно він не має права на отримання доплати за ненормований робочий день та додаткову відпустку.

Підкреслимо: викладене стосується встановлення ненормованого робочого дня не лише водіям, а й усім категоріям працівників, які працюють на 1,5 ставки в одній установі на таких умовах.

Наприклад, у медичному коледжі працівник обіймає посаду інспектора відділу кадрів за основним місцем (1 штатна одиниця), а за сумісництвом — посаду секретаря навчальної частини (0,5 штатної одиниці). Після закінчення роботи за основною посадою він приступає до роботи за сумісництвом. Незважаючи на те що в колективному договорі обидві посади зазначено в переліку посад, робота на яких дає право на додаткову відпустку за ненормований робочий день, цьому працівнику встановити ненормований робочий день за основним місцем роботи не можна, оскільки в нього немає можливості виконувати роботу понад установлену тривалість робочого часу. Сумісники ж, як було зазначено, права на встановлення ненормованого робочого дня не мають.