04.04.2011
НАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМСТВАМ З МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
Ігор ОМЕЛЬЧЕНКО, заступник начальника КРУ в Харківській області
Під час проведення державних фінансових аудитів виконання місцевих бюджетів установлено непоодинокі випадки, коли виконавчі органи сільських, селищних, міських рад згідно з рішенням ради надають фінансову підтримку підприємствам, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад. При цьому фінансова підтримка надається за кодом 1310 «Субсидії і поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)». Фінансова підтримка з державного бюджету надається відповідно до постанов КМУ, в яких зазначаються мета, цілі спрямування коштів, умови їх розподілу тощо. Таким чином, механізм надання фінансової допомоги з державного бюджету досить прозорий і забезпечує можливість проведення фінансового контролю на предмет їх цільового та ефективного використання.
Натомість фінансова підтримка з сільських, селищних, міських бюджетів надається за рішенням ради без прийняття будь-якої програми на місцевому рівні і, як свідчить практика, після отримання підтримки фінансовий стан підприємств не поліпшується. Бюджетні кошти зараховуються на розрахунковий рахунок суб’єкта господарювання і використовуються на фінансово-господарську діяльність підприємства (виплата заробітної плати, здійснення податкових платежів та обов’язкових зборів тощо). У зв’язку з цим просимо відповісти на такі запитання:
1. Якими чинниками регулюється надання фінансової підтримки з сільських, селищних, міських бюджетів підприємствам, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад?
2. Чи не суперечить надання сільськими, селищними та міськими радами фінансової підтримки підприємствам на зазначених вище умовах нормам чинного бюджетного законодавства?
3. Яким чином оцінити рівень ефективності (неефективності), цільового використання цих коштів?
(м. Харків)
Для успішного проведення санації чи реструктуризації підприємств у певних випадках може бути прийнято рішення про надання державної фінансової підтримки.
Так, відповідно до
п. 2 ст. 12 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі — ГКУ) основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є:— державне замовлення;
— ліцензування, патентування і квотування;
— сертифікація та стандартизація;
— застосування нормативів та лімітів;
— регулювання цін і тарифів;
— надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
—
надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються
ГКУ, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Установлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб’єктів господарювання здійснюються відповідно до ГКУ та інших законів.Фінансова підтримка орієнтується передусім на підприємства, які здатні її використати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення виробництва продукції, що позитивно вплине на дохідну частину бюджету.
Також фінансова підтримка може надаватись з метою обмеження конкуренції.
Так, згідно з
п. 1 ст. 26 ГКУ рішення або дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на обмеження конкуренції чи можуть мати наслідком такі обмеження, визнаються обґрунтованими у випадках:— надання допомоги соціального характеру окремим суб’єктам господарювання за умови, що допомога надається без дискримінації інших суб’єктів господарювання;
— надання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування збитків, завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на визначених ринках товарів або послуг, перелік яких встановлюється законодавством;
— надання допомоги, у тому числі створення пільгових економічних умов окремим регіонам з метою компенсації соціально-економічних втрат, викликаних важкою екологічною ситуацією;
— здійснення державного регулювання, пов’язаного з реалізацією проектів загальнонаціонального значення.
Для того щоб зрозуміти, чи можна здійснювати видатки на фінансову підтримку підприємств з відповідних бюджетів, слід звернутись до
Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI (далі — БКУ), адже саме цей Кодекс визначає перелік видатків, які можуть провадитись з державного та місцевих бюджетів.Відповідно до
п. 13 ст. 87 БКУ з державного бюджету можуть здійснюватись видатки на державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки.Що стосується місцевих бюджетів, то конкретних видатків на здійснення програм підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки не визначено. Єдине, що може мати відношення до видатків на цілі, які цікавлять дописувачів у запитанні, це видатки на інші програми, пов’язані з виконанням власних повноважень, затверджені ВР АР Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом, здійснення яких передбачено
п. 21 ст. 91 БКУ.Але, як бачимо, у будь-якому разі такі видатки здійснюються
лише на виконання відповідних програм.Зазначимо, що у 2006 році була розроблена і затверджена
Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, затверджена постановою КМУ від 21.07.2006 р. № 1001 (далі — Державна стратегія), якою було покладено на Міністерство регіонального розвитку та будівництва завдання з координації в межах його повноважень діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади з розроблення та виконання планів заходів щодо реалізації стратегії.Як визначено в
розд. 3 Державної стратегії обсяг фінансування заходів, спрямованих на виконання угод щодо регіонального розвитку та програм подолання стану депресивності територій, щороку передбачається у проектах державного та місцевих бюджетів за відповідними програмами. Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, які беруть участь у реалізації стратегії, щороку передбачають відповідні кошти за своїми бюджетними програмами. Це ще раз підтверджує наше твердження, висловлене вище за текстом.Джерелами фінансування заходів з реалізації стратегії за рахунок місцевого бюджету є доходи місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів.
До категорій
субсидій та трансфертів належать усі безоплатні державні платежі, що не підлягають поверненню та передбачаються тільки на поточні цілі одержувача бюджетних коштів.Так, відповідно до
Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Держказначейства від 25.11.2008 р. № 495, субсидії — це всі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.Що стосується
дотацій, то в ст. 16 ГКУ визначені такі напрямки їх використання:— на підтримку виробництва життєво важливих продуктів харчування;
— на виробництво життєво важливих лікарських препаратів та засобів реабілітації інвалідів;
— на імпортні закупівлі окремих товарів;
— на послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення;
— також суб’єктам господарювання, що опинилися у критичній соціально-економічній або екологічній ситуації, з метою фінансування капітальних вкладень на рівні, необхідному для підтримання їх діяльності, на цілі технічного розвитку, що дають значний економічний ефект, а також в інших випадках, передбачених законом.
Як ми вже зазначали, надання фінансової підтримки має здійснюватися в рамках виконання відповідних бюджетних програм.
Згідно з
п. 6 ст. 20 БКУ учасники бюджетних програм здійснюють оцінку їх ефективності на всіх стадіях бюджетного процесу. Така оцінка передбачає моніторинг, аналіз і контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів.Оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм.
Для оцінки ефективності бюджетної програми використовуються результативні показники бюджетної програми.
Загальні вимоги до визначення результативних показників бюджетної програми затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10.12.2010 р. № 1536.Непроведення учасниками бюджетних програм оцінки їх ефективності є порушенням зазначеної норми БКУ.