Особливості планування видатків за КЕКВ 1120, якщо в установі працюють інваліди

ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ВИДАТКІВ ЗА КЕКВ 1120, ЯКЩО В УСТАНОВІ ПРАЦЮЮТЬ ІНВАЛІДИ

 

Ірина НЕСТРУГІНА, начальник КРВ у м. Харкові

 

При складанні проекту кошторису планування видатків на фонд оплати праці за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ» здійснюється виходячи з тарифних ставок та окладів (з урахуванням надбавок і доплат) за всіма штатними посадами.

Для визначення видатків за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» потреба в коштах обчислюється розрахунково, тобто ФОП помножується на загальну ставку єдиного соціального внеску 36,3 %.

У нашій установі загальна чисельність працівників — 30 осіб, у тому числі 4 інваліди. Чи потрібно при плануванні видатків за КЕКВ 1120 ураховувати те, що ставка єдиного соціального внеску на заробітну плату працюючих інвалідів становить не 36,3, а 8,41 %?

(м. Хмельницький)

 

Ставки єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) визначено у

ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464) та розд. III Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5 (далі — Інструкція № 21-5). Так, для бюджетних установ ставку ЄСВ установлено в розмірі 36,3 % суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Крім того, спеціальну (пільгову) ставку ЄСВ передбачено для роботодавців, у яких працюють інваліди. Для них згідно з

ч. 13 ст. 8 Закону № 2464 ставка внеску становить 8,41 % бази нарахування ЄСВ для працюючих інвалідів.

При цьому слід зауважити, що спеціальна ставка ЄСВ повинна застосовуватися тільки до доходів таких працівників, що отримуються

у вигляді заробітної плати. І хоча цей висновок із положень самого Закону № 2464 не випливає, однак це чітко зазначено в п. 3.11 Інструкції № 21-5, згідно з яким для підприємств, установ та організацій, в яких працюють інваліди, застосовується ставка ЄСВ у розмірі 8,41 % «суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно із Законом України «Про оплату праці» для працюючих інвалідів». Отже, знижена ставка ЄСВ не застосовується при нарахуванні внесків на суми нарахованих працівникам-інвалідам лікарняних або винагород за цивільно-правовими договорами.

Підтвердженням установлення працівнику інвалідності є

завірена копія довідки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності за формою № 157-1/о, затвердженої наказом МОЗ від 19.05.2003 р. № 224. Завіряється копія довідки безпосередньо установою, організацією, де працює інвалід (п. 3.13 Інструкції № 21-5). При цьому, вважаємо, що, як і раніше, при справлянні внеску до Пенсійного фонду (див. лист ПФУ від 14.04.2010 р. № 6409/03-30) пільгову ставку ЄСВ слід застосовувати тільки з моменту встановлення групи інвалідності та на період установлення такої групи, але не раніше дня подання працівником до установи копії зазначеної довідки.

Отже, з урахуванням розглянутих особливостей нарахування ЄСВ для працівників-інвалідів установі при плануванні видатків за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» необхідно

окремо розрахувати потребу в коштах на сплату ЄСВ для працівників-інвалідів за ставкою 8,41 % (виходячи з фонду оплати праці таких працівників), а для інших працівників — за ставкою 36,3 %.

При складанні розрахунків до кошторисів необхідно враховувати вимоги

Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228.

Згідно з

п. 22 цього Порядку показники видатків, що включаються до проектів кошторисів, мають бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним КЕКВ. У свою чергу, головні розпорядники бюджетних коштів при розгляді проектів кошторисів зобов’язані дотримуватись режиму економії, не допускати включення до кошторисів асигнувань, не зумовлених потребою, та не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.