Держказначейство відповідає на актуальні запитання (огляд листів Державного казначейства України)

№ з/п

Відповідь Держказначейства України

Коментар редакції

1

2

3

1

ЗАПИТАННЯ: Як обліковувати в бухгалтерському обліку нематеріальні активи?

Лист від 16.05.2011 р. № 17-04/1243-6611

Відповідно до ст. 1108 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності).

Нематеріальні активи для взяття на облік мають бути закінченими та засвідченими відповідними документами (патентом, сертифікатом, ліцензією тощо) у порядку, установленому чинним законодавством України.

Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ
або бути складовою частиною ліцензійного договору.

На облік у складі нематеріальних активів беруться придбані права на володіння, користування та розпорядження об’єктом нематеріальних активів після відчуження їх (прав) від колишніх власників та визначення їх вартості.

Придбаний об’єкт авторського права на умовах користування ним, без передання прав на володіння або розпорядження, не обліковується у складі нематеріальних активів. Витрати, пов’язані з придбанням (створенням) таких об’єктів, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом

Критерієм та підставою для оприбуткування таких об’єктів є охоронні документи, які згідно з чинним законодавством засвідчують правомірність набуття установою права власності на такі об’єкти. Тому тільки ті об’єкти авторського права, на які установа отримала виключні права на володіння, користування та розпорядження, вона може обліковувати у складі об’єктів нематеріальних активів.

Свого часу Держказначейством було розроблено Рекомендації щодо єдиних підходів до придбання та відображення в бухгалтерському обліку бюджетних установ програмного забезпечення, які наведені в листі від 17.09.2007 р. № 3.4-04/2055-10882 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2007, № 38), в яких досить докладно описано принципи обліку програмного забезпечення.

Наприклад, якщо установа придбаває програмне забезпечення, на яке майнові права йому не передаються (майнові та авторські права на таке програмне забезпечення залишаються у розробника, а замовнику надається право користування цим програмним забезпеченням без передачі самого програмного забезпечення та/або повноважень на його використання третім особам), то оплата видатків на придбання такого програмного забезпечення здійснюється за КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних)». До таких видатків належить оплата за встановлення (інсталяцію) програмного забезпечення (програмних продуктів, інформаційних систем та комплексів, баз даних, веб-сторінок/сайтів/порталів), подальше користування ним, супровід та обслуговування, у тому числі навчання користувачів. У цьому випадку таке програмне забезпечення установи не обліковують у складі нематеріальних активів.

Якщо ж у документах на придбання авторського права визначено, що установа отримує виключні права на володіння, користування та розпорядження таким об’єктом, то видатки на його придбання здійснюють за КЕКВ 2300 «Придбання землі і нематеріальних активів». Облік таких об’єктів ведеться на субрахунку 121 «Авторські і суміжні з ними права».

Як указувало Держказначейство в листі від 25.03.2011 р. № 17-04/843-4326, нематеріальні активи для взяття на облік мають бути закінченими та засвідченими відповідними документами (патентом, сертифікатом, ліцензією тощо) у порядку, установленому чинним законодавством України.

У коментарі до листа Держказначейства від 07.06.2011 р. № 17-04/1462-8022 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 30) було наведено порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з придбання нематеріальних активів.

Крім того, питання обліку комп’ютерних програм розглядалися у статті «Комп’ютерні програми: особливості обліку» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2007, № 14). Питання, що стосуються управлінського обліку комп’ютерних програм, на які оформлено тільки права користування, та особливостей проведення їх інвентаризації, висвітлювалися в статті «Інвентаризація нематеріальних активів» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2009, № 40)

2

ЗАПИТАННЯ: Як обліковувати кошти, передбачені в державному бюджеті для реалізації пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства?

Лист від 20.05.2011 р. № 17-04/1300-7029

Порядком № 263 передбачено, що розпорядники коштів державного бюджету можуть визначатися лише головними розпорядниками коштів місцевого бюджету за бюджетними призначеннями місцевого бюджету, що не передбачають видатків, пов’язаних з утриманням цих установ з основної діяльності.

У такому разі головний розпорядник коштів місцевого бюджету — установа державного бюджету самостійно здійснює видатки для виконання програм та заходів, що проводяться за рахунок коштів місцевого бюджету, або формує мережу, до якої включаються бюджетні установи,
які утримуються за рахунок коштів цього місцевого бюджету, та/або одержувачі.

Одержувачі можуть бути включені одночасно до мережі розпорядників коштів різних бюджетів.

Інвестиції, які згідно із законодавством надходять до бюджетних установ, відповідно до ч. 4 ст. 13 БКУ належать до другої підгрупи другої групи власних надходжень бюджетних установ. Отже, кошти, які надходитимуть з інших джерел як співфінансування програм, передбачених порядками використання коштів, мають бути передбачені в кошторисі розпорядника як власні надходження бюджетних установ за другою підгрупою другої групи.

У разі виконання заходів одержувачем бюджетних коштів кошти з інших джерел, які надходять для реалізації програм, передбачених порядками використання коштів, зараховуються на рахунки, відкриті установою (підприємством) в банківських установах

Зауважимо, що перелік та повноваження головних розпорядників бюджетних коштів визначено ст. 22 БКУ. Так, відповідно до пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 22 БКУ головними розпорядниками бюджетних коштів є:
— за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет АР Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), які забезпечують діяльність Верховної Ради АР Крим та Ради міністрів АР Крим, а також міністерства та інші органи влади АР Крим в особі їх керівників;

— за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, — місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

До числа одержувачів бюджетних коштів належать суб’єкти господарювання, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які уповноважені розпорядником бюджетних коштів здійснювати заходи, передбачені бюджетною програмою, та отримують для їх здійснення кошти з бюджету. Основні критерії одержувачів бюджетних коштів визначено в Порядку № 228, однак відповідними порядками використання бюджетних коштів можуть бути визначені критерії та умови вибору одержувача, якому надається державна підтримка.

Одержувачі бюджетних коштів використовують бюджетні кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, а бюджетні установи — на підставі кошторису, при складанні яких необхідно керуватися Порядком № 228 та наказом № 57.

Як передбачено Порядком № 263, одержувачі бюджетних коштів можуть бути включені одночасно до мережі головного розпорядника та розпорядника нижчого рівня за коштами одного місцевого бюджету тільки за різними кодами тимчасової класифікації видатків і кредитування місцевих бюджетів. Тоді як бюджетна установа в особі її керівника не може бути одночасно головним розпорядником та розпорядником різних місцевих бюджетів.

Тому залежно від того, кому перераховуються бюджетні кошти (одержувачу чи бюджетній установі), порядок обліку таких коштів матиме свої особливості

3

ЗАПИТАННЯ: Хто може затверджувати акти про списання держмайна?

Листи від 16.05.2011 р. № 17-04/1242-6612;

від 11.08.2011 р. № 17-08/51-299;

від 20.07.2011 р. № 17-04/1730-10233

Відповідно до п. 9 Типової інструкції № 447 складені комісією акти про списання майна відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженим відповідно до законодавства приймати рішення про розпорядження майном.

При цьому у ст. 5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185-V визначено, що суб’єктами управління об’єктами держвласності є: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади, органи, що здійснюють управління держмайном відповідно до повноважень, визначених окремими законами, державні господарські об’єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації, юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави, Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Складені комісією акти про списання майна відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою, уповноваженою згідно із законодавством приймати рішення про управління об’єктами державної (комунальної) власності безпосередньо або шляхом передання керівникам підпорядкованих бюджетних установ відповідних повноважень, залежно від вартості за одиницю (комплект) матеріальних цінностей та причин списання

Із цього випливає, що акти про списання майна з балансів бюджетних установ залежно від вартості такого майна може бути затверджено:
— безпосередньо керівником бюджетної установи;
— посадовою особою, уповноваженою приймати рішення про управління об’єктами державної (комунальної) власності.

При цьому саме органи, уповноважені управляти державним або комунальним майном, мають право делегувати повноваження із затвердження актів про списання майна безпосередньо керівнику бюджетної установи. Зверніть увагу: таке право має бути оформлене відповідним розпорядчим документом, в якому вказується, на яке майно (із зазначенням вартісних меж) поширюється таке право.

Що стосується комунального майна, то органи місцевого самоврядування ухвалюють відповідні документи зі списання такого майна, в яких, зокрема, визначають процедуру затвердження актів про списання комунального майна залежно від вартості майна та причин списання.

Як зазначало Держказначейство в листі від 15.07.2011 р. № 17-07/1700-10076 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 31), рішення про передачу повноважень з управління майном, що перебуває в комунальній власності територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення, приймаються на пленарних засіданнях відповідної ради

4

ЗАПИТАННЯ: Чи потрібно сторнувати знос, нарахований на вартість будівлі, яку віднесено до пам’яток культури та внесено до Державного реєстру пам’яток нерухомості у 2008 році?

Лист від 20.07.2011 р. № 17-04/1730-10233

Нарахування зносу на необоротні активи здійснюється відповідно до вимог розд. 7 Інструкції № 64.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи

Дійсно, відповідно до п. 7.3 Інструкції № 64 знос не нараховується, зокрема, на пам’ятки культурної спадщини національного або місцевого значення, які внесено (підлягають внесенню) до Державного реєстру пам’яток нерухомості України.

При цьому пам’ятки культурної спадщини було виключено з переліку об’єктів необоротних активів, на які знос не нараховується, у 2009 році згідно з наказом Держказначейства від 22.12.2009 р. № 526.

Водночас, як указує Держказначейство в листі від 20.07.2011 р. № 17-04/1730-10233, у зв’язку зі зміною переліку об’єктів, на які знос наразі не нараховується, жодних коригувань сум раніше нарахованого зносу виконувати не потрібно. Це пов’язане з тим, що в цьому випадку діє правило «закон зворотної сили не має». Відповідно до зазначеного правила дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, упевненості суб’єктів права в тому, що їх правовий стан не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також є необхідною умовою довіри до держави та права.

До речі, про те, що немає необхідності в проведенні будь-яких коригувань щодо раніше нарахованих сум зносу на необоротні активи Держказначейство звертало увагу в листі від 27.05.2010 р.
№ 15-04/1239-9217 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 25)

5

ЗАПИТАННЯ: Коли бюджетні установи повинні обліковувати музейні цінності на субрахунку 111?

Лист від 29.07.2011 р. № 17-04/1827-10748

Відповідно до Порядку застосування плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Головного управління Держказначейства від 10.12.99 р. № 114, музейні цінності (незалежно від вартості), крім предметів мистецтва та природознавства, старовини і народного побуту та експонатів наукового, історичного і технічного значення, які обліковуються у порядку, встановленому для обліку цих цінностей у державних музеях, обліковуються на субрахунку 111 «Музейні цінності, експонати зоопарків, виставок».

Облік таких об’єктів ведеться згідно з вимогами Інструкції № 64. Для відображення операцій, пов’язаних з надходженням, списанням та рухом необоротних активів, бюджетні установи використовують типові форми документів, затверджені наказом Головного управління Держказначейства та Держкомстату від 02.12.97 р. № 125/70

Музейні цінності та предмети музейного значення, які зберігаються в музеях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також предмети музейного значення, які зберігаються на підприємствах, в установах, організаціях державної та комунальної форм власності підлягають обліку в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. Форми облікових документів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері культури і туризму.

Предмети мистецтва та природознавства, старовини і народного побуту, експонати наукового, історичного та технічного значення підлягають обліку відповідно до Положення про Музейний фонд, затвердженого постановою КМУ від 20.07.2000 р. № 1147. Цим документом визначено порядок формування Музейного фонду України, порядок обліку музейних предметів, музейних колекцій, музейних зібрань, забезпечення їх охорони, збереження та використання.

Що стосується інших музейних цінностей (незалежно від вартості), які не належать до предметів мистецтва та природознавства, старовини і народного побуту та експонатів наукового, історичного та технічного значення, то їх необхідно обліковувати на субрахунку 111

6

ЗАПИТАННЯ:

1. Який порядок відкриття спеціальних реєстраційних рахунків?

2. Який порядок затвердження довідки про внесення змін до кошторису в разі надходження коштів з інших джерел як співфінансування бюджетних програм?

Лист від 03.08.2011 р. № 17-04/1867-10926

1. Перелік документів, які подаються розпорядниками бюджетних коштів до органів Держказначейства для відкриття бюджетних рахунків визначено в п. 4.1 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Держказначейства України від 02.12.2002 р. № 221.

У разі відкриття розпорядником бюджетних коштів протягом бюджетного року рахунків для обліку операцій із власними надходженнями бюджетних установ до органів Держказначейства необхідно подати кошторис (якщо за цією бюджетною програмою не подавався кошторис з початку року) або довідку про внесення змін до кошторису.

2. Порядком № 228 визначено, що видатки бюджету або надання кредитів з бюджету спеціального фонду бюджету здійснюються виключно в межах та за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням унесених до них змін.

Зміни до спеціального фонду кошторису вносяться в разі, коли загальний обсяг фактичних надходжень до цього фонду разом з обсягом залишків бюджетних коштів на його рахунках на початок року буде більший, ніж відповідні надходження, враховані в кошторисі на відповідний рік. При цьому в спеціальному фонді кошторису уточнений обсяг видатків бюджету або надання кредитів з бюджету повинен дорівнювати сумі уточненого обсягу доходів і залишків бюджетних коштів на початок року.

Протягом бюджетного періоду розпорядники вносять зміни до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями на підставі довідки Державної казначейської служби про підтвердження надходжень на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби, та довідки про зміни до кошторису без внесення відповідних змін до бюджетного розпису за спеціальним фондом бюджету. Розпорядники нижчого рівня подають розпорядникам вищого рівня завірені відповідним органом Державної казначейської служби копії затверджених довідок про внесення змін до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями. Розпорядниками вносяться зміни до спеціального фонду кошторису у частині збільшення надходжень та видатків у разі, коли обсяги власних надходжень спеціального фонду кошторису фактично перевищили обсяги, враховані під час затвердження відповідного бюджету, з урахуванням залишків на початок року

1. Одним із документів, який має подати розпорядник бюджетних коштів до органу Держказначейства для відкриття бюджетних рахунків, є затверджений кошторис.

Якщо такі рахунки відкриваються не на початку року, то розпорядник бюджетних коштів повинен подати кошторис або довідку про внесення змін до кошторису.

Як визначено в п. 47 Порядку № 228, у разі внесення змін до кошторису розпорядниками бюджетних коштів складаються відповідні довідки, які затверджуються та виконуються в тому самому порядку, що й кошториси. Форми таких документів затверджено наказом № 57.

2. Видатки спеціального фонду кошторису здійснюються виключно в межах та за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням унесених до них змін.

Узяття бюджетних зобов’язань за спеціальним фондом здійснюється розпорядниками бюджетних коштів виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду. Аналогічну норму передбачено ч. 2 ст. 48 БКУ.

Про те, як діяти розпорядникам бюджетних коштів у разі внесення змін до спеціального фонду та які документи при цьому оформляти, зазначено в п. 49 Порядку № 228.

Усі зміни має бути економічно обґрунтовано та підтверджено розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків. Як при складанні кошторису, так і при внесенні змін до кошторису розрахунки підписуються керівником установи й керівником її фінансового підрозділу або головним (старшим) бухгалтером та на затвердження не подаються.

Зміни до спеціального фонду кошторису протягом року розпорядники бюджетних коштів вносять на підставі таких документів:
— довідки про підтвердження надходжень на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України (додаток 7 до наказу № 57);
— довідки про внесення змін до кошторису, затвердженої керівником, який затвердив кошторис.

Після цього розпорядники бюджетних коштів повинні упорядкувати бюджетні зобов’язання з урахуванням унесених до спеціального фонду кошторису змін

7

ЗАПИТАННЯ: Як відображати видатки, пов’язані з придбанням подарунків для заохочення фізичних осіб?

Лист від 04.08.2011 р. № 17-04/1887-11041

Згідно зі ст. 143 Кодексу законів про працю України
до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватися будь-які заохочення, передбачені затвердженими трудовими колективами правилами внутрішнього трудового розпорядку.

До структури заробітної плати входять основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР).

Виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або здійснюються понад установлені норми, належать до інших виплат.

Згідно з Інструкцією № 495 КЕКВ 1110 уключає оплату праці всіх працівників бюджетних установ (організацій), військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (у тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) згідно з установленими посадовими окладами, ставками або розцінками, матеріальну допомогу, у тому числі видатки на премії та інші види заохочень або винагород (у грошовій та/або матеріальній формі). Отже, придбання цінних подарунків з метою заохочення працівників і військовослужбовців здійснюється за КЕКВ 1111 і 1112.

Видатки на придбання сувенірів, подарунків здійснюються за КЕКВ 1131

Залежно від того, хто є одержувачем подарунка (працівник установи чи особа, що ним не є), видатки, пов’язані з придбанням подарунків, установи здійснюють за різними КЕКВ

Так, якщо цінні подарунки надаються працівникам установи або військовослужбовцям, то видатки на їх придбання здійснюються за КЕКВ 1111 або 1112.

Якщо придбання подарунків, сувенірів призначено для видачі (вручення) особам,
які не є працівниками установи, то такі видатки здійснюються за КЕКВ 1131.

Крім того, слід звернути увагу на те, що розд. IV ПКУ передбачений різний порядок обкладення податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) вартості подарунків залежно від того, є одержувач подарунка працівником установи чи ні.

Так, якщо подарунок надається працівникам установи, то для цілей обкладення ПДФО зазначена виплата (подарунок) буде зарплатною відповідно до п.п. 14.1.48 ПКУ. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати база обкладення ПДФО визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ПКУ).

Звертаємо увагу: якщо подарунок надається у грошовій формі, то базою оподаткування буде сума таких грошових коштів. У разі надання подарунка в негрошовій формі база обкладення ПДФО визначається як вартість такого подарунка, розрахована за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, що обчислюється за формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, установлена для таких доходів на момент нарахування.

У разі надання подарунків у грошовій та/або негрошовій формі особам, які не є працівниками установи, вартість таких подарунків для цілей обкладення ПДФО прирівнюється до додаткового блага (п.п. 164.2.17 ПКУ).

Також слід мати на увазі, що згідно з п.п. 165.1.39 ПКУ не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку вартість негрошових подарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2011 році — 470,50 грн.). Отже, у 2011 році не обкладаються ПДФО подарунки, які надаються в негрошовій формі та вартість яких не перевищує 470,50 грн.

8

ЗАПИТАННЯ: Як обліковувати благодійну допомогу у вигляді необоротних активів?

Лист від 10.08.2011 р. № 17-08/40-258

Відповідно до п. 1.24 Інструкції № 64 необоротні активи, отримані безоплатно у вигляді безповоротної допомоги, подарунка, приймаються комісією, створеною наказом керівника установи, до складу якої обов’язково входить працівник бухгалтерії та представник установи вищого рівня.

Комісія складає акт, в якому вказуються найменування, кількість та вартість отриманих матеріальних цінностей за ринковими вільними цінами на їх аналогічні види.
Оцінка необоротних активів здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III.

Необоротні активи, отримані безоплатно від інших установ, зараховуються на баланс установи за первісною (відновлювальною) вартістю установи, яка їх передала, із зазначенням нарахованої суми зносу за повну кількість календарних місяців їх перебування в експлуатації.

Згідно зі ст. 13 БКУ благодійні внески, гранти та дарунки, отримані бюджетними установами, належать до першої підгрупи другої групи власних надходжень.

У разі здійснення операцій у натуральній формі зазначені операції підлягають відображенню в бухгалтерському обліку установи. Розпорядники бюджетних коштів не пізніше останнього робочого дня місяця складають та подають до органів Держказначейства Довідку про надходження в натуральній формі (п. 12.16 Порядку № 89)

Зауважимо, що загальні вимоги до отримання, використання та обліку благодійних внесків
і пожертв від юридичних та фізичних осіб, як резидентів, так і нерезидентів, бюджетними установами визначено Порядком отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування, затвердженим постановою КМУ від 04.08.2000 р. № 1222.

Порядок документального оформлення отримання благодійної допомоги у вигляді необоротних активів здійснюється з урахуванням вимог Інструкції № 64. Так, оприбуткування на баланс установи необоротних активів здійснюється на підставі Акта приймання-передачі основних засобів за типовою формою № ОЗ-1 (бюджет).

Незалежно від того, в якій формі благодійна допомога надається установі, такі надходження відносяться до власних надходжень бюджетних установ та зараховуються до складу доходів спеціального фонду.

Зверніть увагу: у разі отримання благодійної допомоги установі необхідно внести зміни до кошторису в частині спеціального фонду відповідно до вимог пп. 47 і 49 Порядку № 228, на підставі довідки Державної казначейської служби про підтвердження надходжень на спеціальні реєстраційні рахунки та довідки про зміни до кошторису.

У разі одержання благодійної допомоги в натуральній формі установа-одержувач повинна подати до органу Держказначейства Довідку про надходження в натуральній формі. Форму такої Довідки наведено в додатку 51 до Порядку № 89, а з прикладом її заповнення ви можете ознайомитися в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 24, с. 36.

Докладно питання, що стосуються порядку отримання, документального оформлення та бухгалтерського обліку благодійної допомоги, розглядалися в газеті «Бюджетна бухгалтерія»,
2011, № 32

9

ЗАПИТАННЯ: Як обліковувати видатки на будівництво об’єктів?

Лист від 06.09.2011 р. № 17-08/207-1273

Відповідно до ДБН А.2.2-3-2004 об’єктом будівництва вважається окремий будинок або споруда (з усім устаткуванням, яке до них відноситься, інструментом і реманентом, галереями, естакадами, внутрішніми інженерними мережами водопостачання, каналізації, газопроводу, теплопроводу, електропостачання, радіофікації, підсобними і допоміжними надвірними будівлями, благоустроєм та іншими роботами і витратами), на будівництво, реконструкцію яких повинні бути складені окремо проект і кошторис.

Якщо на будівельному майданчику за проектом (робочим проектом) споруджується тільки один об’єкт основного призначення, то поняття «об’єкт будівництва» збігається з поняттям «будова».

Так, під будовою розуміється сукупність будинків та споруд (об’єктів), будівництво та реконструкція яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно-кошторисною документацією із зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на яку в установленому порядку затверджується титул будови.

Відповідно до Інструкції № 495 за КЕКВ 2123 проводиться будівництво інших об’єктів, а за КЕКВ 2121 — будівництво житла

Додамо, що Правилами № 174 визначено, що об’єктом будівництва є кожна відокремлена будівля (виробничий корпус або цех, склад, житловий будинок тощо) або споруда (міст, тунель, платформа тощо) з усіма улаштуваннями (галереями, естакадами тощо), устаткуванням, меблями, інвентарем, підсобними та допоміжними пристроями, що належать до неї, а також, за необхідності, з інженерними мережами, які прилягають до неї. На будівництво об’єкта має бути складений окремий проект і кошторис або кошторисний розрахунок (об’єктний кошторис або об’єктний кошторисний розрахунок).

Якщо на будівельному майданчику за проектом зводиться тільки один об’єкт основного призначення, без будівництва підсобних та допоміжних об’єктів (наприклад: у промисловості — будівля цеху основного призначення; на транспорті — будівля залізничного вокзалу; у житлово-цивільному будівництві — житловий будинок, театр, будинок школи тощо), то поняття «об’єкт будівництва» збігається з поняттям «будова».

Правилами № 174 необхідно керуватися при визначенні складу та порядку складання кошторисної документації. Так, загальна вартість робіт за об’єктом будівництва визначається на підставі даних об’єктних кошторисів або об’єктних кошторисних розрахунків.

Об’єктний кошторис є документом, який об’єднує у своєму складі на об’єкт у цілому дані з локальних кошторисів та відображає загальну вартість робіт за об’єктом будівництва. Об’єктний кошторисний розрахунок об’єднує у своєму складі на об’єкт у цілому дані з локальних кошторисних розрахунків та локальних кошторисів, які підлягають уточненню.

Зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва будівель, споруд (або їх черг) складаються на основі об’єктних кошторисів, об’єктних кошторисних розрахунків і кошторисних розрахунків на окремі види витрат. Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва будівель, споруд або їх черг є кошторисним документом, який визначає повну кошторисну вартість будівництва всіх об’єктів, передбачених проектом (робочим проектом), уключаючи кошторисну вартість будівельних та монтажних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також усі супутні витрати

10

ЗАПИТАННЯ: Як здійснюються видатки на будівництво та реконструкцію?

Лист від 06.09.2011 р. № 17-08/208-1274

Відповідно до ДБН А.2.2-3-2004 новим будівництвом вважається будівництво комплексу об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будинків, споруд, а також філій і окремих виробництв, що здійснюється на вільних площах із метою створення нової виробничої потужності або надання послуг, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі.

Під реконструкцією розуміється перебудова існуючих об’єктів виробничого та цивільного призначення, пов’язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Згідно з Інструкцією № 495 за КЕКВ 2123 «Інше будівництво (придбання)» здійснюються видатки на будівництво об’єктів, а за КЕКВ 2143 «Реконструкція інших об’єктів» — видатки на реконструкцію об’єктів

Незважаючи на те що такі роботи, як будівництво нових та реконструкція існуючих об’єктів, мають свої особливості, при виконанні таких робіт бюджетні установи керуються загальними документами. Так, крім ДБН А.2.2-3-2004, якими визначено вимоги до складу, порядку розробки, погодження та затвердження проектної документації на нове будівництво та реконструкцію будинків і споруд цивільного призначення та на нове будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення об’єктів виробничого призначення, такі заходи повинні здійснюватися з урахуванням вимог таких документів:
— Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 р. № 668;
— Правил № 174;
— Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1764, тощо.

Також зауважимо, що на об’єкти реконструкції та будівництва потрібно складати такий обов’язковий документ, як титул будов (постанова КМУ від 08.09.97 р. № 995). На цей момент зверталася увага в матеріалі, підготовленому фахівцем контрольно-ревізійної служби (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2011, № 38). У титулі вказуються дати початку та закінчення будівництва, джерело фінансування та завдання щодо введення в дію потужностей та основних фондів. Затверджуються титули в такому самому порядку, що й проекти будівництва. При цьому ремонтні роботи (капітальний та поточний ремонт) не підпадають під дію зазначеної постанови, тому незалежно від видів ремонту на такі роботи титули не складаються. Зверніть увагу: за відсутності титулу будови (об’єкта, черги будівництва) та наказу, рішення про затвердження проектно-кошторисної документації органи Держказначейства не мають права фінансувати видатки на будівництво, ремонт, реконструкцію.

Нагадаємо, що перелік документів, які необхідно подати до Держказначейства, наведено в Методичних рекомендаціях щодо переліку підтвердних документів, які надаються розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів на стадії реєстрації зобов’язань та оплати рахунків, затверджених наказом Держказначейства від 14.09.2010 р. № 330 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2010, № 37, 41).

При виконанні робіт, пов’язаних з капітальним будівництвом, капітальним ремонтом, реконструкцією та реставрацією, придбанням основних засобів та житла, у договорах про закупівлю робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належно оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату на строк не більше 3 місяців. Таке право передбачене п.п. 1 п. 1 постанови КМУ «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг,
що закуповуються за бюджетні кошти» від 09.10.2006 р. № 1404