05.03.2012
ВИПЛАТА ЗАРПЛАТИ: СТРОКИ, ПОРЯДОК, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Як відомо, нормами ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці встановлено вимоги щодо порядку виплати працівникам заробітної плати.
Наприкінці 2010 року ці норми було дещо підкориговано Законом № 2559. І хоча з того часу минуло вже чимало часу, питання щодо практичного застосування цього Закону виникають і досі.
Відповіді на всі запитання щодо порядку виплати зарплати, що вас цікавлять, ви знайдете у пропонованій статті.
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Спочатку процитуємо норми ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці:
«Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки».
Як бачимо, законодавство зобов’язує роботодавця дотримуватись установлених строків виплати заробітної плати. Про них і йтиметься далі.
СТРОКИ ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Як випливає зі ст. 115 КЗпП , заробітна плата має виплачуватися не рідше двох разів на місяць. У зв’язку з цим традиційно місячна зарплата поділяється на дві частини, а саме:
— зарплата за першу половину місяця. Слід зауважити, що термін «аванс» у КЗпП не застосовується. Водночас на практиці саме таким чином (як аванс) класифікується виплата заробітної плати за першу половину місяця. При цьому першою половиною будь-якого місяця вважається період у 15 календарних днів (див. лист Мінпраці від 09.12.2010 р. № 912/13/155-10);
— зарплата за другу половину місяця.
Виплата зарплати мінімум двічі на місяць є обов’язком роботодавця, який він має виконувати незалежно від бажання працівників отримувати зарплату один раз на місяць.
Граничні строки виплати зарплати
Статтею 115 КЗпП встановлено граничні строки виплати зарплати за першу та другу половину місяця. Так, зарплата має виплачуватися працівникам:
1) через проміжок, що не перевищує 16 календарних днів. Інакше кажучи, між датами виплати авансу і зарплати має бути проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів;
2) не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Зверніть увагу: це обмеження застосовується як при виплаті авансу, так і для заробітної плати за другу половину місяця.
Таким чином, оскільки для цілей виплати зарплати першою половиною будь-якого місяця потрібно вважати період часу з 1 по 15 число такого місяця, то заробітну плату за першу половину місяця має бути виплачено не пізніше 22 числа поточного місяця (15 + 7), а за другу половину місяця — не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем нарахування зарплати. При цьому має виконуватися вимога про дотримання періоду в 16 календарних днів між виплатами частин зарплати.
Наприклад, якщо заробітна плата за другу половину місяця виплачується 1 числа місяця, наступного за місяцем нарахування заробітної плати, то аванс має бути виплачено не пізніше 17 числа місяця, за який його виплачують (1 + 16); якщо 2 числа, то аванс виплачують не пізніше 18 числа (2 + 16), і так далі.
Якщо зарплата виплачується «місяць у місяць»
Досить часто бюджетні установи, уникаючи виникнення кредиторської заборгованості, виплачують зарплату «місяць у місяць», тобто зарплата за другу половину місяця виплачується в тому місяці, за який її нараховано. Зверніть увагу: ст. 115 КЗпП забороняє виплачувати зарплату пізніше, ніж протягом 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а раніше не забороняє. Однак при встановленні термінів виплати зарплати у цьому випадку слід ураховувати таке.
Згідно зі ст. 1 Закону про оплату праці заробітна плата — це винагорода працівнику за виконану ним роботу. Тому день виплати зарплати за другу половину місяця слід установлювати так, щоб була можливість визначити кількість відпрацьованих працівником за цей період днів. У разі коли зарплата виплачується «місяць у місяць», то граничним терміном для виплати зарплати за другу половину місяця залежно від конкретного місяця буде 28 (29), 30 або 31 число. Вважаємо, що встановити дату виплати на більш ранній термін (наприклад, 26 число) не можна, оскільки в цьому випадку зарплату буде виплачено за невідпрацьований час, і таку виплату, здійснену до закінчення місяця, можна вважати авансом.
Далі визначаємо дату виплати авансу. Для цього беремо за основу місяць із найбільшою кількістю днів — 31 та відлічуємо назад 16 календарних днів. Виходить, що датою виплати авансу буде 15 число (31 - 16) кожного місяця.
Таким чином, якщо в бюджетній установі заробітна плата виплачується «місяць у місяць», то термінами її виплати будуть 15 число (за першу половину місяця) та останній календарний день місяця, за який нараховується зарплата (за другу половину місяця).
До речі, фахівцем Мінсоцполітики в консультації, наведеній у газеті «Праця і зарплата», 2011, № 9, с. 17, зазначалося, що не буде порушенням, якщо заробітна плата за першу половину місяця виплачується 15-го і за другу половину місяця — 30 числа календарного місяця. Отже, Мінсоцполітики не заперечує проти можливості виплати зарплати в останній день періоду, за який її нараховано. Звичайно ж, це окремий випадок, адже в місяці може бути і 28 (29), 30 або 31 календарний день.
Звертаємо вашу увагу: якщо зарплата виплачується «місяць у місяць», то термін виплати заробітної плати за другу половину місяця має бути встановлено саме в останній календарний (а не робочий) день місяця. Пояснимо на прикладі виплати зарплати за другу половину вересня та першу половину жовтня 2012 року. Так, якщо буде встановлено, що зарплата за другу половину місяця виплачується в останній робочий день місяця (у вересні 2012 року — 28 число), то в цьому випадку проміжок між датами виплати зарплати за другу половину вересня і зарплати за першу половину жовтня становитиме 17 календарних днів, що є порушенням вимог ст. 115 КЗпП.
Зарплата виплачується в робочі дні
КЗпП визначає випадки, коли заробітну плату має бути виплачено достроково. Так, виплата заробітної плати здійснюється в робочі дні, а якщо день виплати зарплати припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то заробітна плата виплачується напередодні.
Приклад. В установі встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу і неділю. Заробітна плата за першу половину місяця виплачується 15 числа поточного місяця, а за другу половину — в останній день місяця, за який нараховується зарплата.
У такому разі при виплаті зарплати у квітні 2012 року слід мати на увазі таке: оскільки 15 число (день виплати) є вихідним днем (неділя), так само як і день, що безпосередньо йому передує (14 квітня, субота — вихідний день), то виплатити зарплату за квітень 2012 року необхідно в робочий день напередодні — 13 квітня (п’ятниця).
При цьому якщо в результаті перенесення дня виплати зарплати на більш ранній термін у зв’язку з його збігом з вихідним, святковим або неробочим днем проміжок часу, через який виплачується зарплата, перевищить 16 календарних днів, то порушення не буде, оскільки таке перевищення спричинено дотриманням норм ст. 115 КЗпП.
Строки виплати зарплати має бути зафіксовано документально
КЗпП не містить вказівки на конкретні строки виплати заробітної плати, а приписує вирішувати це питання самостійно в колективному договорі чи нормативному акті роботодавця, погодженому з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів — з представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом).
Таким чином, в установах та організаціях, в яких укладено колективний договір, положення такого договору, що визначають порядок виплати зарплати, мають відповідати вимогам ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці.
За відсутності в установі колективного договору застосовується нормативний акт роботодавця.
Слід зауважити, що чинне законодавство не містить визначення поняття «нормативний акт роботодавця». У проекті Трудового кодексу України під нормативним актом роботодавця у сфері оплати праці розуміють наказ, розпорядження, рішення, які у випадках, передбачених законодавством, колективною угодою чи колективним договором, приймаються роботодавцем з урахуванням пропозицій або погодженими з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Локальним актом роботодавця, в якому фіксується інформація щодо термінів виплати й розміру заробітної плати, може бути положення про оплату праці, яке має погоджуватися з профспілковим органом, котрий представляє інтереси більшості працівників, а за його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Про це йшлося в консультації фахівця Мінпраці, наведеній у газеті «Праця і зарплата», 2011, № 9, с. 17.
Зверніть увагу: у колективному договорі (положенні про оплату праці) має бути зафіксовано конкретні дні виплати зарплати, а не періоди, протягом яких вона може виплачуватися. Так, неправильно встановлювати, що заробітна плата виплачується в період з 16 по 22 число (за першу половину місяця) та з 1 по 7 число (за другу половину місяця). Терміни виплати зарплати — це конкретні дні, а не періоди часу. У зазначених документах слід записати, що, наприклад, зарплата виплачується:
— 15 числа (за першу половину місяця) і в останній календарний день місяця, тобто 28 (29), 30 або 31 числа (за другу половину місяця) кожного місяця, або
— 16 числа (за першу половину місяця) та 1 числа (за другу половину місяця) кожного місяця тощо.
Затримка виплати зарплати на один та більше днів по відношенню до термінів, установлених у колективному договорі або наказі, згідно зі ст. 24111 КЗпП є порушенням термінів виплати заробітної плати.
Особливі випадки виплати зарплати
Оплата відпусток. Статтею 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці встановлено порядок виплати заробітної плати, розглянутий нами вище.
Крім того, зазначеними нормами встановлено, що заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Під щорічною відпусткою маються на увазі всі відпустки, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки. При цьому йдеться про календарні, а не робочі дні (див. лист Мінпраці від 26.06.2009 р. № 155/13/116-09).
Водночас ст. 21 Закону про відпустки встановлено, що саме в цей строк має бути виплачено зарплату працівникам за час усіх видів відпусток (у тому числі соціальних, навчальних тощо) незалежно від їх тривалості. Підкреслимо, що ст. 21 Закону про відпустки має перевагу перед ст. 115 КЗпП на підставі п. 3 постанови ВРУ «Про порядок уведення в дію Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 505/96-ВР , де передбачається, що акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить Закону про відпустки.
Виплата допомог за рахунок ФССТВП. Окремий порядок установлено для виплати допомог за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — ФССТВП). Згідно з п. 9 Порядку № 26 роботодавець, отримавши кошти від ФССТВП, виплачує допомоги у строки, передбачені ст. 52 Закону № 2240, а саме:
— допомогу по тимчасовій непрацездатності й допомогу по вагітності та пологах — не пізніше найближчого дня, установленого для виплати зарплати;
— допомогу на поховання — не пізніше наступного робочого дня після отримання страхових коштів від ФССТВП.
Зауважимо, що строк виплати допомоги на поховання згідно з Порядком № 26 відповідає строку, установленому ч. 4 ст. 52 Закону № 2240, тобто не пізніше наступного робочого дня після отримання страхових коштів від ФССТВП. А от строки для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності й допомоги по вагітності та пологах, установлені Законом № 2240 та Порядком № 26, різні. Так, згідно з ч. 2 ст. 52 Закону № 2240 ці допомоги має бути виплачено в найближчий після дня призначення допомоги (а не отримання фінансування від ФССТВП) строк, установлений для виплати зарплати.
Що стосується оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, то для їх оплати очікувати фінансування від ФССТВП не слід, адже цей Фонд ніяк не причетний до оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності працівників. З метою дотримання вимог ст. 52 Закону № 2240 нараховані лікарняні за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності потрібно виплатити за рахунок коштів установи в найближчий день, установлений для виплати заробітної плати.
Виплата зарплати при звільненні працівника. Строки розрахунку з працівником, який звільняється, установлені ст. 116 КЗпП. Так, при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум здійснюється в день звільнення, яким у загальному випадку вважається останній робочий день працівника, який звільняється.
Про нараховані суми власник чи уповноважений ним орган зобов’язаний письмово повідомити працівника перед виплатою (ч. 1 ст. 116 КЗпП).
Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми має бути виплачено не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У разі спору про розміри сум, належних працівнику при звільненні, власник чи уповноважений ним орган зобов’язаний у зазначений вище строк виплатити працівнику неоспорювану суму.
Оплата за час відрядження. Згідно з п.п. 2.1.6 Інструкції № 5 оплата праці за час перебування у відрядженні (за винятком відшкодування витрат у зв’язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення) входить до фонду основної заробітної плати. У зв’язку з цим зарплата за час перебування у відрядженні має виплачуватися у строки, установлені ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці.
ЯК ВИЗНАЧИТИ РОЗМІР АВАНСУ
Як зазначено в ч. 3 ст. 115 КЗпП, розмір заробітної плати за першу половину місяця має бути не менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Отже, у загальному випадку розмір авансу має бути не менше 50 % тарифної ставки (посадового окладу) працівника за цей місяць.
У цьому випадку йдеться про розмір заробітної плати (авансу) за першу половину місяця, і фактично відпрацьований час визначається також за першу половину місяця, тобто за 15 календарних днів. Дата виплати авансу в цьому випадку на розмір авансу не впливає.
Необхідно враховувати, що при встановленні авансу інші нарахування, крім тарифної ставки (посадового окладу), а саме: премії, надбавки та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, суми індексації зарплати, лікарняні, середній заробіток за період перебування на курсах підвищення кваліфікації тощо, не враховуються, а їх виплата здійснюється разом із другою частиною окладу за підсумками місяця у строки, установлені для виплати заробітної плати за другу половину місяця .
Таким чином, розмір авансу не може бути менше оплати за фактично відпрацьований час за першу половину місяця виходячи з посадового окладу з урахуванням зайнятості працівника.
Зазначеною вище нормою визначено мінімальний розмір зарплати за першу половину місяця, що визначається виходячи з «голої» ставки (окладу).
Слід зауважити, що цей мінімальний розмір у кожному місяці коливатиметься залежно від графіка роботи, виходів на роботу. Наведемо приклад.
Приклад. В установі встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними в суботу і неділю. За першу половину січня 2012 року (1 — 15 січня) за графіком роботи установи працівник відпрацював 8 робочих днів. Йому встановлено посадовий оклад у сумі 1073 грн.
Розрахуємо мінімальний розмір авансу за січень 2012 року:
1073 : 20 х 8 = 429,20 (грн.),
де 20 — кількість робочих днів у січні за балансом робочого часу;
8 — фактично відпрацьовані дні за період з 1 по 15 січня.
Виходить, що мінімальний розмір авансу для цього працівника в січні становитиме 40 % (8 роб. дн. : : 20 роб. дн. х 100 % або 429,20 грн. : 1073 грн. х 100 %) від установленого йому окладу.
Аналогічно мінімальний розмір авансу для цього працівника становитиме: у лютому — 52,38 % (11 : : 21 х 100 %), у березні — 47,62 % (10 : 21 х 100 %), у квітні — 50 % (10 : 20 х 100 %) тощо.
Як бачимо, мінімальний відсоток авансу насамперед залежить від співвідношення робочих днів у першій та другій половині місяця. Щоб не перераховувати ці суми щомісяця, у нормативному акті роботодавця доцільно передбачити, що розмір зарплати за першу половину місяця становить не менше 55 % тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Якщо ж у колективному договорі буде зазначено, наприклад, що розмір авансу дорівнює 50 % посадового окладу працівника з урахуванням графіка його роботи, то щомісяця необхідно буде стежити, щоб розмір авансу був не менше оплати за фактично відпрацьований час протягом першої половини кожного місяця.
Зауважимо: оскільки при визначенні розміру авансу враховується фактично відпрацьований час, то при розрахунку розміру авансу не враховують дні, коли працівник перебував в оплачуваних відпустках (адже відпускні за такі дні виплачують не пізніше ніж за три дні до виходу у відпустку), у відпустці без збереження заробітної плати, дні прогулів тощо. Отже, якщо в першій половині місяця працівнику надається відпустка, то відпускні має бути виплачено йому за три календарні дні до початку відпустки, а заробітну плату за фактично відпрацьований час за першу половину місяця — у день, призначений для виплати авансу.
Приклад .. Працівник з 5 березня йде у відпустку на 14 календарних днів. З 1 по 4 березня він відпрацював 2 робочі дні. Його посадовий оклад становить 1500 грн. За 3 календарні дні до виходу у відпустку (2 березня) йому виплачено відпускні.
У строк для виплати авансу за березень працівнику необхідно виплатити аванс у сумі не менше 142,86 грн. (1500 : 21 роб. дн. х 2 роб. дн.), де 21 — кількість робочих днів у березні за балансом робочого часу; 2 — фактично відпрацьовані дні за період з 1 по 15 березня.
Таким чином, при визначенні розміру авансу необхідно враховувати фактично відпрацьований працівником час за першу половину місяця (з 1 по 15 число), щоб не виплатити працівнику суму авансу більшу, ніж сума належної йому за місяць зарплати.
оподаткування ТА БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК
Слід зауважити, що правила /font> нарахування ззаробітної плати трудовим законодавством не регламентуються. У ст. 115 КЗпП визначено лише порядок її /font> виплати , — не рідше двох разів на місяць.
Як правило, нарахування заробітної плати в бухгалтерському обліку здійснюється один раз на місяць (виплата за першу половину місяця відображається як аванс).
Якщо ж обліковою політикою організації передбачено, що не лише виплата, а й нарахування заробітної плати здійснюється двічі на місяць, то в бухгалтерському обліку слід виконувати відповідні бухгалтерські записи і за першу, і за другу половину місяця. Однак вважаємо, що такий підхід застосовувати недоцільно, оскільки в цьому випадку розмір авансу розраховується точно відповідно до фактично відпрацьованого часу за першу половину місяця (з урахуванням установлених надбавок і доплат), що не завжди можливо.
Нагадаємо, що заробітна плата обкладається єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) та податком на доходи фізичних осіб (ПДФО).
Здійснюючи виплату авансу, роботодавець має перерахувати ПДФО (пп. 168.1.2 і 168.1.4 ПКУ).
Що стосується ЄСВ, то при виплаті авансу його слід обов’язково сплачувати лише в частині нарахувань (ч. 2 п. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). ЄСВ у частині утримань потрібно сплачувати не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (ч. 1 п. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).
Нарахування та утримання ЄСВ з усієї суми заробітної плати за місяць відображається в бухгалтерському обліку при нарахуванні зарплати, тобто наприкінці місяця.
При виплаті зарплати за другу половину місяця до бюджету і ПФУ перераховується різниця між сумами ПДФО та ЄСВ (утриманими та нарахованими) з усієї суми заробітної плати і перерахованими до бюджету при виплаті авансу.
Далі в таблиці наведемо строки сплати ПДФО та ЄСВ при виплаті авансу і зарплати.
| Вид виплати/p> | Строк сплати | ||
| ПДФО | ЄСВ | ||
| нарахування | утримання | ||
| Виплата зарплати за першу половину місяця (аванс) | Одночасно з отриманням (перерахуванням) грошових коштів на виплату авансу | Одночасно з отриманням (перерахуванням) грошових коштів | Не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим звітним місяцем, в якому було нараховано дохід |
| Виплата нарахованої зарплати (за другу половину місяця) та інших оподатковуваних доходів | Одночасно з отриманням (перерахуванням) грошових коштів | Одночасно з отриманням (перерахуванням) грошових коштів | Не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим звітним місяцем, в якому було нараховано дохід |
| Несвоєчасна виплата нарахованої зарплати | Протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, в якому нараховано, але не виплачено дохід | Не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано, але не виплачено дохід | Не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано, але не виплачено дохід |
Отже, як згадувалося вище, при виплаті авансу необхідно перерахувати ПДФО. Однак заковика полягає в тому, як правильно розрахувати суму цього податку. Для цього належить відповісти на два запитання, а саме:
1. Чи потрібно до суми авансу застосовувати податкову соціальну пільгу (далі — ПСП)?
2. Чи потрібно при визначенні розміру ПДФО зменшувати суму авансу на суму ЄСВ?
Подивимося, що із цього приводу встановлено законодавством.
Згідно з п. 164.6 ст. 164 ПКУ під час нарахування доходів у вигляді заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму ЄСВ, а також на суму ПСП за її наявності. При цьому відповідно до ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Крім того, згідно з нормами п. 169.1 і п.п. 169.2.1 ст. 169 ПКУ платник податків має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу , отриманого з джерел на території України від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП. При цьому ПСП застосовується до нарахованого місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем її нарахування (виплати).
Виходячи з цього фахівці ДПСУ у консультації, розміщеній у Єдиній базі податкових знань, підкреслили: при виплаті авансу ПДФО перераховується до бюджету за першу половину місяця, але алгоритм розрахунку податку (із застосуванням ставок 15 і 17 % та ПСП) не застосовується.
Інакше кажучи, суми, виплачені протягом звітного податкового місяця, не є об’єктом обкладення ПДФО у порядку, установленому п. 164.6 ст. 164 ПКУ. Повне оподаткування має застосовуватися до місячного оподатковуваного доходу.
Із цього випливає, що при визначенні суми ПДФО, яка підлягає сплаті під час виплати заробітної плати за першу половину місяця (авансу):
— ПСП не застосовується. ПСП потрібно застосовувати лише до нарахованої місячної заробітної плати працівника. Саме місячна заробітна плата порівнюється з граничним розміром доходу, що дає право на застосування ПСП. В аванс працівнику виплачується лише частина місячної заробітної плати, порівняння якої з граничним розміром доходу буде нерівнозначним. Навіть у разі якщо роботодавець завчасно знає, що в деяких працівників база оподаткування місячної заробітної плати буде менша або дорівнюватиме сумі ПСП, що до неї застосовується, тобто наприкінці місяця сума податку дорівнюватиме нулю, при виплаті авансу слід перерахувати податок з доходів без урахування ПСП. Наприкінці місяця при нарахуванні зарплати розраховується сума податку щодо кожного працівника з урахуванням ПСП (за наявності права на неї). При виплаті зарплати за другу половину місяця до бюджету перераховується різниця між загальною сумою податку, утриманого з місячної заробітної плати працівників, та сумою податку з доходів, перерахованого в аванс;
— сума авансу не зменшується на суму ЄСВ.
Наведемо умовний приклад.
Приклад. У колективному договорі установи встановлено, що розмір заробітної плати за першу половину місяця (аванс) становить 55 % посадового окладу працівника з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Крім того, установлено такі дати виплати заробітної плати:
— за першу половину місяця (аванс) — 15 числа місяця;
— за другу половину місяця — останній день місяця, за який нараховано заробітну плату.
Сума виплаченого авансу за березень 2012 року склала 23340,90 грн. Усього за березень 2012 року нараховано зарплату працівникам у сумі 42438,00 грн.
В установі працюють 26 осіб, 6 із яких користуються правом на звичайну ПСП у розмірі 536,50 грн. Усього сума ПСП, наданих у березні 2012 року, склала 3219 грн. (563,50 х 6 осіб).
У бухгалтерському обліку операції з нарахування і виплати заробітної плати за березень 2012 року будуть такими:
| № з/п | Зміст господарської операції | Кореспондуючі рахунки | Сума, | |
| Дт | Кт | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Виплачено зарплату за першу половину березня | ||||
| 1 | Перераховано на картрахунки працівників | 661 | 321 | 23340,90 |
| 2 | Перераховано ЄСВ у частині нарахувань | 651 | 321 | 8472,75 |
| 3 | Перераховано ПДФО* | 641 | 321 | 44118,98 |
| Нараховано зарплату за березень і виплачено зарплату за другу половину березня | ||||
| 4 | Нараховано заробітну плату за березень 2012 року | 801 | 661 | 42438,00 |
| 55 | Нараховано ЄСВ | 801 | 651 | 15404,99 |
| 6 | Утримано ЄСВ | 661 | 651 | 1527,77 |
| 7 | Утримано ПДФО | 661 | 641 | 5653,68 |
| 8 | Перераховано ЄСВ | 651 | 321 | 8460,01 |
| 9 | Перераховано ПДФО | 641 | 321 | 1534,70 |
| 10 | Перераховано заробітну плату за другу половину березня 2012 року на картрахунки працівників | 661 | 321 | 11915,65 |
| ** Вважаємо, що суму ПДФО, яка підлягає сплаті в аванс, має бути розраховано із застосуванням коефіцієнта, передбаченого п. 164.5 ПКУ, який розраховується за формулою: | ||||
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОБОТОДАВЦЯ ЗА НЕСВОЄЧАСНУ ВИПЛАТУ ЗАРПЛАТИ
За порушення порядку виплати зарплати до посадової особи може бути застосовано:
1) дисциплінарну відповідальність у формі догани або звільнення (ст. 147 — 152 КЗпП) (застосовується власником чи уповноваженим ним органом);
2) адміністративну відповідальність згідно з ч. 1 ст. 41, ст. 411, 412, 413 та 1886 КУпАП , а також ст. 17 — 19 Закону про колдоговори, штрафи за якими накладаються перевіряючими інспекції з праці, зокрема:
а) ч. 1 ст. 41 КУпАП — за порушення строків виплати зарплати, розміру виплачуваного авансу та періодичності виплати зарплати (як за порушення законодавства про працю) — штраф на посадових осіб установи в розмірі від 510 до 1700 грн.;
б) ст. 4111 КУпАП і ст. 17 Закону про колдоговори — за ухилення від участі в переговорах з приводу зміни колдоговору — штраф на представника винної сторони в розмірі від 51 до 170 грн.;
в) ст. 412 КУпАП і ст. 18 Закону про колдоговори — за порушення або невиконання зобов’язань за колдоговором — штраф на представника роботодавця, з вини якого це сталося, в розмірі від 850 до 1700 грн.;
г) ст. 413 КУпАП і ст. 19 Закону про колдоговори —— за ненадання сторонам колективного договору інформації щодо ведення переговорів або для здійснення контролю за виконанням його умов — штраф на представника винної сторони в розмірі від 17 до 85 грн.
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ.
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.
Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
Закон № 2559 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо термінів виплати заробітної плати» від 23.09.2010 р. № 2559-VI.
Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Закон № 2240 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III.
Закон про ЄСВ — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
Закон про колдоговори — Закон України «Про колективні договори та угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII.
Порядок № 26 — Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою правління ФССТВП від 22.12.2010 р. № 26.
Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.