28.10.2013
ЗАТВЕРДЖЕНО ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЯМ ПОВНОВАЖЕНЬ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ВИЩОГО РІВНЯ
Кабмін постановою від 09.10.2013 р. № 740 затвердив Порядок передачі місцевим державним адміністраціям повноважень органів виконавчої влади вищого рівня та їх повернення, який визначає механізм передачі у випадках, передбачених законом, місцевим держадміністраціям повноважень міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих держадміністрацій вищого рівня та їх повернення.
Відповідно до цього Порядку питання передачі місцевим держадміністраціям повноважень міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих держадміністрацій вищого рівня порушується перед Кабміном міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.
Питання передачі місцевим держадміністраціям повноважень міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих держадміністрацій вищого рівня можуть також порушуватися перед Кабміном Прем’єр-міністром України, Першим віце-прем’єр-міністром України, віце-прем’єр-міністрами України у разі, коли вони не очолюють міністерств.
Місцеві держадміністрації повинні подавати двічі на рік Кабміну, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим держадміністраціям вищого рівня інформацію про виконання переданих їм повноважень.
ЗАТВЕРДЖЕНО ПОРЯДОК ОБМІНУ ЕЛЕКТРОННИМИ ФАЙЛАМИ В ПРОЦЕСІ КАЗНАЧЕЙСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ
Мінфін наказом від 19.08.2013 р. № 768 затвердив Порядок обміну електронними файлами на змінних носіях через пункт роботи зі змінними носіями в процесі казначейського обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів у Державній казначейській службі України.
Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між Казначейством, розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами, а також розподіл обов’язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування держбюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів держбюджету, прийняття фінансової та бюджетної звітності з урахуванням вимог БКУ та інших нормативно-правових актів.
Метою цього Порядку є:
— покращання електронного документообігу з клієнтами Казначейства;
— мінімізація ризиків зараження вірусними програмами локальної обчислювальної мережі Казначейства;
— зменшення витрат робочого часу користувачів на обробку магнітних носіїв;
— поширення заборони роботи із приводами змінних носіїв інформації на працівників Казначейства, що унеможливлює проникнення вірусних програм та несанкціонований витік інформації з мережі обробки даних;
— забезпечення цілісності електронних файлів документів, отриманих від клієнтів Казначейства, шляхом розміщення в спеціалізованому файловому сховищі і повної відмови від збереження документів на змінних магнітних носіях;
— оперативний пошук та обробка отриманої від клієнтів Казначейства інформації в автоматизованих системах Казначейства (АС «Казна-Центр», АС «Казна-Видатки», ІОС «Казначейство»).
Наказ № 768 набрав чинності 08.10.2013 р.
СТЯГНЕННЯ ЗАРПЛАТИ ЧЕРЕЗ СУД: КСУ ГОВОРИТЬ «НІ» ОБМЕЖЕННЯМ У СТРОКАХ ТА СКЛАДІ НАЛЕЖНИХ ВИПЛАТ
На жаль, трудові будні не завжди безхмарні. Затьмарюються вони трудовими спорами, у тому числі при звільненні.
Вирішити трудовий спір працівник може, звернувшись до районного, районного в місті, міського або міськрайонного суду протягом 3 місяців із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 233 КЗпП).
Важливо пам’ятати: 3-місячний строк застосовується в загальному випадку, наприклад коли працівник вимагає стягнути середній заробіток за затримку остаточного розрахунку при звільненні та відшкодувати моральну шкоду. Точка відліку — день, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що роботодавець фактично з ним розрахувався (рішення КСУ від 22.02.2012 р. № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012).
Проте з цього правила є винятки. Зокрема, якщо роботодавець порушив законодавство про оплату праці, працівник може звернутися до суду, вимагаючи виплатити належну йому зарплату взагалі без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП).
Саме така справа потрапила до рук КСУ, який у рішенні від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 зробив два важливі висновки:
1. Якщо роботодавець порушив законодавство про оплату праці, працівник може звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження строків. При цьому не має значення, нарахував роботодавець такі виплати чи ні. Простіше кажучи, предметом спору можуть бути і суми, які роботодавець не нарахував, порушивши тим самим положення трудового (колективного) договору.
2. Під належною працівнику зарплатою слід розуміти всі виплати, на які він має право за трудовим договором та згідно з держгарантіями, установленими законодавством, зокрема і за час простою не з вини працівника.
Отже, стягнути можна в тому числі й виплати, що класифікуються згідно з Інструкцією зі статистики зарплати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5, як оплата за невідпрацьований час (п.п. 2.2.12).