23.09.2013
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЩОДО ПОШИРЕННЯ КЗпП НА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Лист від 24.07.2013 р. № 774/13/84-13
Департамент заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України розглянув звернення <…> і в межах компетенції повідомляє.
I. Щодо поширення Кодексу законів про працю на військовослужбовців.
Відповідно до Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-ХП «Про військовий обов’язок і військову службу» військовослужбовці — це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань.
При цьому згідно зі статтею 2 вищезазначеного Закону України військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни.
Стаття 3 Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов’язки і відповідальність.
Виходячи з наведеного повідомляємо, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.
2. Щодо встановлення військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей віком до 14 років, гнучкого режиму робочого часу.
Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов’язки і відповідальність. Крім цього, до військовослужбовців у випадках, передбачених Конституцією України, у законодавчому порядку запроваджено певні обмеження окремих конституційних прав і свобод.
При цьому частиною 5 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХII визначено, що військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства.
Можливість запровадження гнучкого режиму робочого часу зумовлено нормами статті 13 КЗпП та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», згідно з якими питання режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку є предметом колдоговірного регулювання.
З огляду на те, що норми трудового законодавства не поширюються на військовослужбовців, то гнучкий режим робочого часу не може застосовуватись при проходженні служби військовослужбовців-жінок, які виховують дітей віком до 14 років.
Директор Департаменту заробітної плати
та умов праці О. Товстенко
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
КЗпП НА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ:
РОЗ’ЯСНЮЄ МІНСОЦПОЛІТИКИ
Трудове право займає одне з провідних місць серед галузей сучасного права України. Кожній людині, котра реалізує закріплене в ст. 43 Конституції України право на працю, стикається з нормами трудового права.
Згідно зі ст. 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої приналежності. Наймана праця характеризується відповідними правовими ознаками, основним з яких є те, що вона здійснюється у рамках трудового договору.
Як зазначило Минсоцполітики у листі, що коментується, трудове законодавство не поширюється на проходження служби військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань.
Справа в тому, що військовослужбовці не перебувають в трудових відносинах з військовою частиною та з ними не укладається трудовий договір. Порядок проходження служби військовослужбовцями врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на них додаткові обов’язки та відповідальність. Це, зокрема, Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.99 р. № 548-XIV та Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.99 р. № 551-XIV.
Той факт, що дія КЗпП на військовослужбовців не поширюється, підтверджується й судовою практикою (див., наприклад, Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.10.2012 р. по справі № К-2330/09).
Однак соціальні гарантії відносно цих осіб повинні дотримуватися. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військово-службовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII (далі — Закон № 2011). Норми цього Закону регламентують права військовослужбовців щодо проходження служби (ст. 8), службового часу і часу відпочинку, відпустки (ст. 10 та 101), охорони здоров’я (ст. 11), в основу яких покладені відповідні положення трудового законодавства.
Так, згідно з п. 8 ст. 101 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР. Також п. 5 ст. 11 цього Закону встановлено, що військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства.
Крім цього, до військовослужбовців у випадках, передбачених Конституцією України, у законодавчому порядку запроваджено певні обмеження окремих конституційних прав і свобод.
Так, не може застосовуватися при проходженні служби військовослужбовців-жінок, які мають дітей до 14 років, гнучкий режим робочого часу . Це така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників встановлюється режим праці з саморегулюванням початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня.
Правовою підставою для встановлення гнучкого режиму робочого часу є ст. 13 КЗпП та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII, згідно з якими питання режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку встановлюються у колективному договорі.
Проте норми трудового законодавства не поширюються на військовослужбовців. У свою чергу, можливість установлення режиму проходження служби, подібного до гнучкого режиму робочого часу, не передбачена й Законом № 2011. Отже, військовослужбовці-жінки, які мають дітей до 14 років, права на встановлення гнучкого режиму проходження служби не мають.
Ольга ВІТКОВСЬКА, економіст-аналітик