Мінекономрозвитку роз’яснило порядок закупівлі озброєння та військової техніки
Мінекономрозвитку у листі від 13.08.2014 р. № 3302-05/28041-03 розповіло про особливості закупівлі озброєння та військової техніки.
Так, особливості відносин, пов’язаних з визначенням та здійсненням процедур закупівлі продукції оборонного призначення, у тому числі озброєння та військової техніки, регулюються Законом України «Про державне оборонне замовлення» від 03.03.99 р. № 464-XIV (далі — Закон № 464).
Державні замовники здійснюють відбір виконавців з постачання (закупівлі) продукції, робіт і послуг таким чином:
— якщо їх закупівля за оборонним замовленням становить державну таємницю — у порядку, передбаченому Законом № 464;
— в інших випадках — у порядку, визначеному Законом України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 р. № 1197-VII (далі — Закон № 1197).
Інформація про віднесення закупівлі тієї чи іншої продукції за державним оборонним замовленням до такої, що становить державну таємницю, міститься в основних показниках державного оборонного замовлення.
Закупівлю іншої продукції оборонного призначення, яка не становить державну таємницю, як за державним оборонним замовленням, так і поза його межами, проводять за процедурами, визначеними Законом № 1197.
Також автори листа нагадали, що дія Закону № 1197 не поширюється на випадки, коли предметом закупівлі є, зокрема, товари, роботи і послуги, закупівля яких становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.94 р. № 3855-XII.
Із цього приводу зазначимо, що замовники застосовують переговорну процедуру закупівлі як виняток у разі наявності умов, визначених у ч. 2 ст. 39 Закону № 1197. Зокрема, таку процедуру застосовують у разі нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв’язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, які унеможливлюють дотримання замовниками строків для проведення процедур конкурсних торгів, а саме пов’язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, з особливим періодом, якщо замовником виступає Міноборони, МВС, СБУ, Нацгвардія, Держприкордонслужба, Служба зовнішньої розвідки, Держслужба спецзв’язку та захисту інформації, Держслужба з надзвичайних ситуацій, а також наданням у встановленому порядку Україною гуманітарної допомоги іншим державам. Застосування переговорної процедури закупівлі у таких випадках здійснюється за рішенням замовника щодо кожної процедури окремо.
Ураховуючи викладене, якщо закупівля озброєння та військової техніки здійснюється саме у таких випадках, то замовники застосовують переговорну процедуру.
Нагадаємо, що Мінекономрозвитку в листі від 08.08.2014 р. № 3302-05/27478-03 детально описало порядок проведення переговорної процедури закупівлі. Зі змістом цього листа ви можете ознайомитися у цьому номері нашої газети на с. 17.
Держслужбовець може бути засновником неприбуткової організації
Нацагентство з питань держслужби щодо можливості державного службовця бути засновником, членом правління та заступником голови неприбуткової громадської організації повідомило у своєму роз’ясненні від 15.08.2014 р.
Зокрема, Нацагентство нагадало, що згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. № 3206-VI особам, уповноваженим на виконання функцій держави, зокрема державним службовцям, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; входити до складу правління, інших виконавчих або контрольних органів чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Що стосується громадського об’єднання зі статусом юридичної особи, то воно є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Таким чином, державний службовець може бути засновником, членом правління та заступником голови неприбуткової громадської організації, якщо не буде отримувати відповідний прибуток за результатами діяльності цієї організації.