Дійсно, для установ та організацій, які фінансуються з державного бюджету, постановою КМУ від 01.03.2014 р. № 65 затверджені Заходи щодо економного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету (далі — Заходи).
Давайте розглянемо, які саме обмеження щодо придбання одягу встановлено цими Заходами.
Так, п. 2 Заходів передбачено припинення придбання форменого одягу (крім форменого одягу для військовослужбовців, військовозобов’язаних, резервістів, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських, що згідно із законом зобов’язані виконувати обов’язки військової служби і служби у сфері цивільного захисту, щодо організації спеціального зв’язку та захисту інформації, провадження правоохоронної та охоронної діяльності у форменому одязі, державних виконавців, кадетів, ліцеїстів ліцею цивільного захисту та курсантів навчальних закладів).
Також п. 3 цих Заходів передбачений перегляд переліків категорій працівників, для яких носіння форменого одягу є обов’язковим, з метою виключення з них осіб, що безпосередньо не виконують обов’язки у сфері військової, правоохоронної, охоронної діяльності та обов’язки з примусового виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб), та розроблення в місячний строк проектів відповідних нормативно-правових актів.
Тож Заходи передбачають припинення придбання тільки форменого одягу, а про припинення придбання спецодягу — ані слова.
І хоча чинне законодавство не містить конкретних визначень щодо форменого одягу та спецодягу, вважаємо, що ці поняття все ж таки різні. Так, спецодяг — це один із засобів індивідуального захисту працівників від шкідливого впливу виробничих факторів. Його носіння обов’язкове для певних категорій працівників, що, як правило, передбачено умовами охорони праці.
Формений же одяг — це одяг, який найчастіше є службовим і символізує приналежність до відповідного органу, структури тощо.
Тож, ураховуючи вищезазначене, вважаємо, що придбання спецодягу бюджетною організацією, яка фінансується з державного бюджету, не суперечить вимогам Заходів.