Умови оплати праці посадових осіб органів місцевого самоврядування визначені Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III (далі — Закон № 2493) і постановою КМУ «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268 (далі — постанова № 268).
Частиною 5 ст. 21 Закону № 2493 передбачено надання посадовим особам місцевого самоврядування щорічної відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
При цьому згідно з п.п. 3 п. 2 постанови № 268 керівникам органів надано право за наявності коштів надавати працівникам допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Важливо! Це одна й та сама допомога. Її надають один раз на рік при наданні працівнику щорічної основної відпустки. Розмір допомоги дорівнює посадовому окладу, а за наявності коштів ця допомога може бути виплачена в розмірі, який не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Допомога для оздоровлення — це обов’язкова виплата! Підставою для її нарахування є наказ керівника органу.
Зауважимо, що за погодженням з працівником щорічна відпустка може бути поділена на частини за умови, що основна безперервна її частина складе не менше 14 календарних днів. У разі такого поділу на підставі заяви працівника матеріальна допомога може бути виплачена один раз на рік до будь-якої частини щорічної відпустки. Це є справедливим і для ситуації, коли працівник іде в щорічну відпустку до закінчення шестимісячного періоду безперервної роботи в цьому органі місцевого самоврядування (див. листи Мінсоцполітики від 21.07.2015 р. № 409/13/116-15 і Нацдержслужби від 23.07.2015 р. № 3946/13-15).
Можливість виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань передбачена п. 3 ч. 2 постанови № 268. Це допомога разового характеру, яку надають один раз на рік окремим працівникам, наприклад, у зв’язку з тривалою хворобою, скрутним сімейним становищем тощо.
Необхідність отримання такої матеріальної допомоги виникає несподівано. Рішення про її видачу та розмір на підставі заяви працівника приймає керівник органу на власний розсуд за наявності коштів для її виплати. Проте максимальний розмір такої допомоги не повинен перевищувати середньомісячної зарплати працівника. Стаж його роботи в органах місцевого самоуправління (держорганах) у цьому випадку значення не має, якщо обмеження з цього приводу не прописані у відповідному Положенні, затвердженому таким органом.
На закінчення звернемо увагу на один важливий момент. Стосується він працівників, прийнятих за переведенням з інших установ. На думку Мінсоцполітики, викладену в листі від 04.09.2013 р. № 963/13/84-13, якщо їм на попередньому місці роботи в поточному році відповідно до Закону № 2493 і постанови № 268 вже виплачувалася матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, то вдруге в цьому самому році її виплачувати не можна.