05.02.2018
На жаль, особливості українського законодавства такі, що не завжди нормативні акти дають чіткі відповіді на поставлені запитання. Тому тільки уважне їх прочитання і правильне трактування є запорукою хорошої роботи без штрафів і покарань.
На початку 2018 року таким запитанням стало питання закупівлі за бюджетні кошти лікарських препаратів з Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» від 25.03.2009 р. № 333 (далі — постанова № 333, Національний перелік).
Про нього ми дізналися не учора. Вже із середини 2017 року Національний перелік набув чинності, а 27.09.2017 р. його дія була призупинена постановою КМУ «Деякі питання закупівлі лікарських засобів» від 27.09.2017 р. № 718 до 31.12.2017 р.
І ось уже зараз, коли він знову в дії, ми пильніше учитуємося у його п. 11: «З 1 січня 2018 р. за умови задоволення в повному обсязі потреби в лікарських засобах, зареєстрованих в Україні в установленому законом порядку та включених до Національного переліку, затвердженого цією постановою, замовники можуть закуповувати лікарські засоби, що в установленому законом порядку зареєстровані в Україні та не включені до зазначеного Національного переліку. При цьому перевага надається лікарським засобам, включеним до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я».
Загалом усе зрозуміло: бюджетні організації зобов’язані закуповувати лікарські засоби, включені до зазначеного переліку. Проте є обмовка: за умови задоволення потреби в лікарських засобах з Національного переліку в повному обсязі можна закуповувати й інші лікарські засоби, не включені до Національного переліку.
І ось тут є ключові слова: «за умови задоволення в повному обсязі». Що це означає? Давайте розберемося.
При плануванні потреби в лікарських засобах на 2018 рік установи охорони здоров’я користуються наказом МОЗ «Про затвердження Порядку визначення обсягів потреби в закупівлі лікарських засобів закладами і установами охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів» від 11.07.2017 р. № 782 (ср. ). При цьому в першу чергу необхідно враховувати ті лікарські засоби, які включені до Національного переліку і зазначені в протоколах лікування (галузевих стандартах у сфері охорони здоров’я).
І ось тоді, коли на усі заплановані до придбання лікарські засоби, включені до Національного переліку, виділені асигнування в повному обсязі, але все ще залишається потреба в тих лікарських засобах, які не включені до Національного переліку, то тільки в цих виняткових випадках установи мають право придбавати медпрепарати не з Переліку. Проте, не забуваючи віддавати переваги тим з них, які включені до галузевих стандартів.
Інакше кажучи, щоб було зрозуміліше: умовно медустанові потрібні 150 видів медпрепаратів, з них 125 передбачені в Національному переліку. У першу чергу необхідно покрити повну потребу в цих 125 видах препаратів у повному обсязі, в якому їх потрібно медустанові. Після повного покриття такої потреби інші 25 видів препаратів можна вибрати не з Національного переліку, віддаючи перевагу тим з них, які включені до галузевих стандартів.
Тепер давайте розглянемо питання забезпечення населення безкоштовними або пільговими лікарськими засобами за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.
У цій темі основним документом, що регламентує роботу лікарів і бухгалтерії, є постанова КМУ «Про впорядкування безоплатного і пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» від 17.08.98 р. № 1303 (далі — постанова № 1303), в яку так само на початку цього року були внесені деякі зміни. А саме: постановою КМУ «Про внесення зміни в пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303» від 13.12.2017 р. № 1009 вона доповнена найважливішим, на наш погляд, абзацом: «Безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, які зареєстровані в Україні в установленому порядку і включені до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я».
Що це означає? А означає це те, що лікарі, виписуючи пільговий рецепт, зобов’язані керуватися не лише своїм досвідом та отриманими знаннями, але і в обов’язковому порядку галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я. Далі, враховуючи прив’язку цієї постанови до постанови № 333, лікарські засоби, що виписуються на пільговій основі, мають бути включені до Національного переліку.
А ось для бухгалтера, який здійснюватиме відшкодування оплати за пільговим рецептом, існує ще один не менш важливий норматив. Це постанова КМУ «Питання декларування зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби» від 02.07.2014 р. № 240. Зверніть увагу на п.п. 2 п. 1 цього документа: «заклади і установи охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, закуповують лікарські засоби за цінами, які не перевищують рівня задекларованих змін оптово-відпускних цін з урахуванням податків та зборів, а також граничних постачальницько-збутових і торговельних (роздрібних) надбавок, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення».
Це означає, що бухгалтер, отримуючи до оплати пільговий рецепт, зобов’язаний звіряти ціну лікарського препарату з реєстром оптово-роздрібних цін. І тільки після цього, переконавшись, що ціна не перевищена, проводити відшкодування аптечному пункту. Якщо ж бухгалтер проведе відшкодування рецепта за ціною вище, ніж зазначено в реєстрі, то суму перевищення за цим рецептом доведеться відшкодувати з «кишені» бухгалтера. Саме таке рішення в цьому випадку приймуть контролюючі органи. У зв’язку з цим рекомендуємо при встановленні факту завищення ціни порівняно з ціною в реєстрі, повернути такий рецепт в аптеку для приведення ціни у відповідність.
І знову давайте повернемося до початку розмови, але в контексті пільгового забезпечення населення лікарськими засобами за рецептами лікарів. Згідно з п. 1¹ постанови № 333 забезпечення пільговими рецептами може бути не лише лікарськими засобами з Національного переліку, але і не включеними до нього лікарськими засобами.
Проте не слід і цього разу забувати про нашу ключову фразу: «за умови задоволення в повному обсязі». Пам’ятаєте? Ми вже обговорили цей приклад у разі закупівлі лікарських засобів установами охорони здоров’я.
У разі ж виписки пільгових рецептів «повним обсягом» можна вважати повне задоволення усіх пільгових категорій населення лікарськими засобами, включеними як до галузевих стандартів, так і до Національного переліку. Перелік пільгових груп населення наведений у додатку 1 до постанови № 1303. Тому перш ніж виписувати лікарський засіб, не включений до Національного переліку, необхідно переконатися, що всі пільгові категорії населення, що перебувають на обліку у вашій лікувальній установі, у повному обсязі забезпечені тими лікарськими засобами, які є в Національному переліку.