23.09.2019

Підвищення кваліфікації педагогів: знайомимось із Порядком

Наприкінці серпня 2019 року Кабмін затвердив Порядок підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Кого стосується цей документ? Як буде організовано підвищення кваліфікації? За чий рахунок воно буде здійснюватись? Відповіді на ці та інші запитання ви знайдете у нашій сьогоднішній статті.

Нагадаємо, що ч. 4 ст. 59 Закону про освіту визначає підвищення кваліфікації як необхідну умову для атестації педагогічного працівника. Проте порядок його проведення тривалий час нормативно не був визначений. І ось нарешті постановою № 800 Уряд затвердив Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників (див. «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» цього номера).

Зауважимо, що постанова № 800 набула чинності 03.09.2019 р. (див. «Урядовий кур’єр», 2019, № 167), крім п. 17 Порядку № 800, який набирає чинності з 01.01.2020 р.

Далі коротко розглянемо основні моменти, які стосуються порядку підвищення кваліфікації педагогів.

Хто бере участь?

У п. 1 Порядку № 800 зазначено, що його дія поширюється на педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів освіти і установ усіх форм власності та сфер управління. Отже, норми Порядку № 800 стосуються педагогів усіх без винятку закладів (установ) як освітніх (заклади дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої освіти), так і інших (лікарні, установи соцзахисту тощо).

До речі, кого відносять до педагогічних та науково-педагогічних працівників, можна дізнатися, зазирнувши до Переліку № 963.

З якою метою?

Метою підвищення кваліфікації педагогів є їх професійний розвиток відповідно до державної політики у галузі освіти та забезпечення якості освіти (п. 3 Порядку № 800).

Для забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників необхідно виконати завдання з:

• удосконалення раніше набутих та/або набуття нових компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань з урахуванням вимог відповідного професійного стандарту (у разі його наявності);

• набуття особою досвіду виконання додаткових завдань та обов’язків у межах спеціальності та/або професії, та/або займаної посади;

• формування та розвитку цифрової, управлінської, комунікаційної, медійної, інклюзивної, мовленнєвої компетентностей тощо.

Які є види та форми?

Види та форми підвищення кваліфікації педагогів встановлені абз. 1 ч. 2 ст. 59 Закону про освіту та п. 6 Порядку № 800. Так, основними видами підвищення кваліфікації є:

• навчання за освітньою програмою;

• стажування;

• участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо.

У свою чергу, до форм підвищення кваліфікації належать:

• інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);

• дуальна,

• на робочому місці,

• на виробництві тощо.

УВАГА!

Вид, форму та суб’єкта підвищення кваліфікації педагогічний (науково-педагогічний) працівник обирає самостійно (абз. 4 ч. 2 ст. 59 Закону про освіту та п. 7 Порядку № 800).

Ким і де проводиться?

Особливості організації підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників у закладах спеціалізованої освіти, закладах із специфічними умовами навчання, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання визначаються державними органами, до сфери управління яких належать такі заклади освіти.

Підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладів освіти забезпечується їх засновниками (або уповноваженими ними органами) та органами управління відповідних закладів освіти (абз. 5 п. 1 Порядку № 800).

Згідно із п. 9 Порядку № 800 суб’єктом підвищення кваліфікації може бути:

• заклад освіти (його структурний підрозділ);

• наукова установа;

• інша юридична чи фізична особа, у тому числі фізична особа — підприємець, що надає освітні послуги з підвищення кваліфікації.

За чий кошт?

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 59 Закону про освіту підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника оплачується коштами відповідних бюджетів. Кошти на підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників отримує заклад освіти, який розподіляє їх за рішенням педагогічної (вченої) ради закладу.

За кошт яких джерел фінансується підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників? Відповідь — на схемі, наведеній нижче.

За кошти, передбачені у кошторисах закладів освіти, здійснюється фінансування підвищення кваліфікації в обсязі, встановленому законодавством, і відповідно до плану підвищення кваліфікації (п. 33 Порядку № 800):

• педагогічних та науково-педагогічних працівників, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи;

• педагогічних та науково-педагогічних працівників, які забезпечують надання загальної середньої освіти, працюючи за сумісництвом у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої.

Самостійне фінансування підвищення кваліфікації здійснюється (п. 34 Порядку № 800):

• педагогічними і науково-педагогічними працівниками закладів освіти, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи і проходять підвищення кваліфікації поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти;

іншими особами, які працюють у закладах освіти на посадах педагогічних (науково-педагогічних) працівників за суміщенням або сумісництвом.

Які гарантії передбачено?

Відповідно до абз. 4 ч. 5 ст. 59 Закону про освіту та абз. 1 п. 35 Порядку № 800 на час підвищення кваліфікації з відривом від освітнього процесу в обсязі, визначеному законодавством, за педагогічним або науково-педагогічним працівником зберігаються місце роботи (посада) і середня зарплата.

При цьому в абз. 2 п. 35 Порядку № 800 зазначено, що витрати, пов’язані з підвищенням кваліфікації, відшкодовуються у порядку, визначеному законодавством.

Ось практично й усе, що зазначено у Порядку № 800 стосовно гарантій для педагогів, які проходять підвищення кваліфікацію.

Проте давайте звернемося до загальних норм трудового законодавства.

Так, у ст. 122 КЗпП установлено, що при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством. Що це за виплати? Відповідь на це запитання надає п. 1 постанови № 695.

Згідно із зазначеною нормою для працівників, яких направляють підвищувати кваліфікацію, гарантується:

• збереження робочого місця і середньої заробітної плати за час перебування на курсах підвищення;

• оплата вартості проїзду до міста навчання і назад;

• виплата добових за кожен день перебування у дорозі у розмірах, установлених чинним законодавством для службових відряджень;

• відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житла.

Розглянемо кожну із гарантій детальніше.

Середній заробіток. Зверніть увагу: п. 1 постанови № 695 передбачено збереження середньої зарплати за кожним місцем роботи за вчителями та працівниками освіти, які направляються на курси підвищення кваліфікації і до інститутів вдосконалення вчителів. При цьому у змісті Порядку № 800 з цього приводу немає уточнення, тому можна стверджувати, що «середня» також зберігається за всіма місцями роботи педагога (тобто, як за основним, так і за сумісництвом).

Що стосується розрахунку «середньої» то він провадиться відповідно до Порядку № 100 (ср. ). Зазвичай розрахунок здійснюють виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці, що передують місяцю направлення на курси підвищення кваліфікації (абз. 3 п. 2 Порядку № 100).

Добові. Добові — це видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб працівника. Вони є окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження. Добові виплачують за кожен день перебування в дорозі у розмірі, встановленому для службових відряджень (п.п. «в» п. 1 постанови № 695). Нагадаємо, що на сьогодні розмір добових по Україні становить 60 грн. на день (додаток 1 до постанови № 98).

Витрати на проїзд. Педагогу, який направлений на курси підвищення кваліфікації, відшкодовують витрати на проїзд до місця навчання і назад. Зауважимо, що якщо навчання триватиме з декількома перервами, під час яких працівник повертається на робоче місце і продовжує працювати, а потім знову їде на курси підвищення кваліфікації, то йому щоразу необхідно видавати добові і компенсувати проїзд.

Витрати за найм житла. На час підвищення кваліфікації працівників забезпечують гуртожитком готельного типу. Якщо такого гуртожитку немає, то витрати на наймання житла відшкодовуються в порядку, передбаченому для службових відряджень:

• за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовуються витрати (у межах 600,00 грн. — додаток 1 до постанови № 98) на наймання житла з розрахунку вартості одного місця в готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат;

• витрати на харчування, вартість якого включено до рахунків на оплату вартості проживання в готелях (мотелях), іншому житловому приміщенні, оплачуються за рахунок добових витрат.

ВАЖЛИВО!

Оплата проїзду до місця навчання і назад, виплата добових за час перебування в дорозі і за час навчання, відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житлового приміщення, провадяться за місцем основної роботи.

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

КЗпПКодекс законів про працю України, від 10.12.71 р.

Закон про освітуЗакон України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII.

Постанова № 695постанова КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 р. № 695.

Постанова № 98постанова КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98.

Порядок № 800, постанова № 800Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затверджений постановою КМУ від 21.08.2019 р. № 800.

Порядок № 100Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Перелік № 963Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою КМУ від 14.06.2000 р. № 963.