09.06.2008
Списання заборгованості фізичної особи
після закінчення строку давності: кредитор, на думку ДПАУ, має нарахувати і сплатити з її суми податок з доходів
Лист Державної податкової адміністрації України від 20.05.2008 р. № 10281/7/17-0217
«Про обкладення податком з доходів фізичних осіб»
Цей
лист присвячено долі списуваної постачальниками комунальних послуг з фізичних осіб заборгованості за комунальними платежами у зв’язку із закінченням строку позовної давності. Цей лист зацікавить не лише постачальників комунальних послуг, а й інших суб’єктів господарювання, які списують заборгованість фізичних осіб у зв’язку із закінченням строку позовної давності (наприклад, за договором позики).Згідно з
п.п. 4.2.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі — Закон про податок з доходів) до оподатковуваного доходу громадян включається сума заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності. Спираючись на цю норму, а також стверджуючи, що постачальники комунальних послуг є податковими агентами стосовно таких доходів, ДПАУ вимагає при списанні заборгованості зі строком позовної давності, що минув, сплатити з її суми податок з доходів, а також подати відомості про такий дохід за ф. № 1ДФ (ознака доходу «14»). При цьому боржник (фізична особа) звільняється від обов’язку щодо погашення такої суми податкових зобов’язань на підставі п.п. 20.3.2 Закону про податок з доходів.Слід зауважити, що ця позиція давно вже просувається ДПАУ, про що свідчать неодноразові її роз’яснення (
листи від 02.08.2006 р. № 8466/6/17-0716, від 29.05.2007 р. № 5144/6/17-0716, від 03.07.2007 р. № 13274/7/17-0717). У результаті виходить, що комунальне підприємство, яке надало послуги споживачам і не отримало за них оплату, має ще і сплатити податок з доходів при списанні безнадійного боргу. По суті, податок у цьому випадку сплачується за рахунок таких підприємств — постачальників послуг, оскільки джерело утримання податку відсутнє.На наш погляд, позиція ДПАУ з цього питання не зовсім правильна. Дійсно, у момент списання заборгованості зі строком позовної давності, що минув, у фізичної особи виникає оподатковуваний дохід на підставі
п.п. 4.2.11 Закону про податок з доходів. У зв’язку з цим платник має подати за підсумками такого звітного року декларацію і самостійно сплатити з цієї суми податок. Це випливає з того, що постачальника комунальних послуг навряд чи можна назвати податковим агентом стосовно цього доходу, тому що він не нараховує і не виплачує фізичній особі дохід. Нарахування доходу передбачає подальшу його виплату, а в нашому випадку такі підприємства нічого споживачам не виплачуватимуть, а отже, і підстав для утримання та перерахування до бюджету податку в них немає (п.п. 8.1.1 Закону про податок з доходів). У цьому випадку відбувається лише списання безнадійної заборгованості, сума якої включається до оподатковуваного доходу фізичної особи, з якої вона і має сплатити податок з доходів. Інакше (якщо податок буде нараховано і сплачено постачальником комунальних послуг, причому, очевидно, з урахуванням «натурального» коефіцієнта), виникає запитання, хто, власне, є платником цього податку.До речі, у
листі ДПАУ від 28.12.2005 р. № 25941/7/17-2117, в якому роз’яснювався порядок декларування громадянами доходів за підсумками звітного року, зазначається, що доходи, отримані на підставі п.п. 4.2.11 Закону про податок з доходів, мають знайти відображення в декларації в разі її обов’язкового подання. Причому відображаються вони в п. 1.2 розділу І декларації, тобто там, де наводяться доходи, або не оподатковані у джерела виплати, або отримані не від податкових агентів, що непрямо підтверджує нашу позицію про те, що постачальники комунальних послуг не є податковими агентами стосовно цих доходів.Вимога ДПАУ про подання цими підприємствами відомостей про суму списаної фізичними особами заборгованості за ф. № 1ДФ зрозуміла, оскільки інакше вони втрачають контроль над такими доходами фізичних осіб. І хоча й ця вимога, на наш погляд, є неправомірною (факту нарахування доходу в цьому випадку ми не вбачаємо), у цій вимозі можна поступитися податковим органам. Що стосується позиції податківців про сплату податку з доходів цими підприємствами за безнадійних боржників, то, на нашу думку, це дуже фіскальна позиція. Хоча, судячи з того, що ДПАУ неодноразово висловлює цю позицію у своїх роз’ясненнях, кредиторам безнадійних боржників доведеться нелегко.