16.11.2009
ДОДАТКОВА ВІДПУСТКА «НА ДІТЕЙ»:
як рахувати підстави для надання — Мінпраці підтверджує свою позицію
Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 20.10.2009 р. № 292/13/116-09
«Про додаткову соціальну відпустку»
Цей лист Мінпраці, сподіваємося, поставить остаточну крапку в питанні надання працівникам відпустки «на дітей» за наявності в них декількох на те підстав. Нагадаємо, що відповідно до
ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) відпустка обов’язково надається:— жінці, яка працює та має двох чи більше дітей віком до 15 років;
— жінці, яка має дитину-інваліда;
— жінці, яка всиновила дитину;
— одинокій матері;
— батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— особі, яка взяла дитину під опіку.
Тривалість такої відпустки — 7 календарних днів щороку без урахування святкових і неробочих днів.
За наявності декількох підстав на відпустку «на дітей» її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів. Питання саме й полягає в тому, як правильно рахувати кількість підстав. Останньою і начебто вже остаточною була така позиція Мінпраці (листи від 02.10.2007 р. № 316/13/116-07, від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13): кількість підстав потрібно рахувати не з боку дітей, а з боку матері. Наприклад, жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, одна з яких — інвалід, має право на відпустку з двох підстав (як «жінка, що має двох дітей віком до 15 років» і як «жінка, що має дитину-інваліда»), тобто їй належить додаткова оплачувана відпустка тривалістю 14 календарних днів*.* Раніше Мінпраці надавало інші роз’яснення (лист від 04.06.2007 р. № 132/13/133-07; консультації начальника відділу умов та режимів праці Управління з питань організації праці Мінпраці та соціальної політики України в журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 17 — 18, а також у журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 27): одну дитину може бути враховано тільки на одній підставі. Так, в описаному випадку дитина-інвалід ураховувався лише один раз — на підставі «жінка, що має дитину-інваліда» і вже не могла враховуватися на підставі «жінка, що має двох та більше дітей до 15 років». У результаті жінці можна було надати додаткову відпустку тривалістю тільки 7 календарних днів.
Побоювання, що Мінпраці знову змінить свою позицію, викликало те, що з приводу його останнього роз’яснення (а саме
листа від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13; далі — лист № 235) Мін’юст** зауважив, що воно «підлягає скасуванню та негайному відкликанню з місць застосування»***. Однак цього не сталося, і в листі, що коментується сьогодні, Мінпраці залишився вірним своїй позиції: кількість підстав слід рахувати не з боку дітей, а з боку матері. Для наочності наведемо ще один приклад. Після смерті чоловіка жінка самостійно виховує двох дітей віком 10 і 13 років. У цьому випадку вона має право на відпустку з двох підстав (як «одинока мати» і як «жінка, що має двох дітей віком до 15 років»).** Лист Мін’юсту від 27.06.2008 р. № 02-5/264.
*** І це незважаючи на те, що в листі № 235 зазначено, що його видано «з урахуванням правової експертизи цього питання, проведеної Мінпраці разом з Мін’юстом та Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України».
Слід зауважити, що в
листі № 235 міститься одне дуже різке твердження, довкола якого, мабуть, і спалахнув спір. Воно стосується переліку документів, що підтверджують статус одинокої матері для надання відпустки «на дітей».Мінпраці не раз (
листи від 20.04.2005 р. № 36-152, від 06.07.2006 р. № 247/13/116-06, від 04.06.2007 р. № 132/13/133-07) роз’яснювало, хто підпадає під визначення одинокої матері для цілей Закону про відпустки. Так, під одинокою розуміється мати, яка виховує дитину без батька****. При цьому їй зовсім не обов’язково самотужки утримувати дитину, тобто участь батька чи інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матір статусу одинокої. Документами, що засвідчують статус одинокої матері, називалися: довідка з ЖЕКу про зареєстрованих за місцем проживання осіб; рішення органів опіки та піклування або суду щодо виховання дитини батьком; інші документи, які доводять, що батько не бере участі у вихованні дитини (наприклад, рішення суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, договір про здійснення батьківських прав тощо).**** Так характеризується одинока мати в п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону про відпустки.
Таку ж позицію висловлено й у не визнаному Мін’юстом
листі № 235, однак тут Мінпраці ще додав таке обмеження: пред’явлення однієї лише довідки з ЖЕКу про те, що дитина проживає разом з матір’ю, не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі в її вихованні. На наш погляд, довідка ЖЕКу, яка свідчить про проживання батька окремо від дитини, дає підстави вважати, що жінка самотужки виховує дитину. Слід зауважити, Мінпраці само неодноразово висловлювався***** таким чином: батька можна визнати таким, що бере участь у вихованні дитини, тільки в тому випадку, якщо він або проживає разом із дитиною, або якщо є інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини. Ми підтримуємо цю позицію та вважаємо, що довідка ЖЕКу як один з варіантів підтверджуючих документів має бути достатньою підставою для визнання жінки одинокою матір’ю. З цієї позиції невизнання Мін’юстом листа № 235 (який, до речі, досі не відкликано) є позитивним чинником для працівників.***** Листи від 06.07.2006 р. № 247/13/116-06, від 04.06.2007 р. № 132/13/133-07.
На завершення нагадаємо, що з 1 січня 2010 року тривалість відпустки «на дітей» збільшиться на три дні******. Таким чином, за наявності однієї підстави її тривалість складе 10 календарних днів, а за наявності декількох підстав — не більше 17 календарних днів.
****** Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 р. № 1343-VI.