Про обкладення ПДВ послуг з перевезення пасажирів

ПІЛЬГА З ПДВ ПРИ ПЕРЕВЕЗЕННІ ПАСАЖИРІВ:

ДПАУ нагадала про умови її надання

 

Лист Державної податкової адміністрації України від 20.10.10 р. № 13334/5/16-1516

«Про обкладення ПДВ послуг з перевезення пасажирів»

 

У

листі, що коментується, ДПАУ нагадала про порядок обкладення ПДВ послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом.*****

***** Раніше податківці розглядали це питання в листі від 08.05.07 р. № 9237/7/16-1417 (див. ком. «Послуги з перевезення пасажирів: хто може скористатися пільгою з ПДВ — роз’яснює ДПАУ» // «БТ», 2007, № 37, с. 5).

Згідно з п.п. 5.1.13 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі — Закон про ПДВ) звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) в межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

ДПАУ виділяє такі умови надання цієї пільги:

1) транспортний засіб, що використовується при перевезенні вантажів, не повинен бути таксомотором;

2) пасажирські перевезення мають здійснюватися в межах одного населеного пункту;

3) тарифи на послуги з перевезення пасажирів має бути врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Перші дві умови зрозумілі. А от трактування в листі, що коментується, третьої умови, щонайменше, можна назвати дискусійним. Насамперед зазначимо, що до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР (далі — Закон № 280), на яку посилаються автори листа, нещодавно було внесено зміни Законом України від 01.07.10 р. № 2404-VI, які набрали чинності з 31.10.10 р. У зв’язку з цим є сенс проаналізувати це питання для періодів «до» і «після».

До 31.10.10 р.

Згідно зі ст. 28 Закону № 280 до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належали встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на транспортні послуги, що надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; узгодження в установленому порядку цих питань із підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Крім того, згідно з

п. 13 додатка до постанови КМУ від 25.12.96 р. № 1548 (далі — постанова № 1548) Раді міністрів АРК, обласним, Київській та Севастопольській місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам Львівської та Криворізької міських рад надано повноваження щодо регулювання (встановлення) тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті — метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі (який працює у звичайному режимі руху).

Ураховуючи наведені вище норми, податківці доходять висновку: під «

регулюванням» тарифів для цілей Закону про ПДВ слід розуміти їх «встановлення» органом місцевого самоврядування, а узгодження тарифів органом місцевого самоврядування не розцінюється як регулювання.

Інакше кажучи, ДПАУ стверджує, що

пільгою з ПДВ, передбаченою п.п. 5.1.13 Закону про ПДВ, могли скористатися лише підприємства комунальної власності, а також перевізники, для яких тарифи встановлено на підставі постанови № 1548.

Не складно помітити, що відбулося плутанина понять: «регулюється», «узгоджується», «встановлюється».

Ми не згодні з думкою податківців. У

ст. 28 Закону № 280 до 31.10.10 р. ішлося про встановлення та узгодження тарифів на транспортні послуги, а в п.п. 5.1.13 Закону про ПДВ — про регулювання тарифів.

Вважаємо, що узгодження тарифів теж було формою їх регулювання.

Тому пільгу з ПДВ (п.п. 5.1.13 Закону про ПДВ) мали право застосовувати як підприємства-перевізники комунальної власності, так і підприємства-перевізники інших форм власності. Щодо останніх — правомірність застосування пільги до 31.10.10 р. можливо доведеться відстоювати в суді.

З 31.10.10 р. З цієї дати у ст. 28 Закону № 280 ідеться про те, що органи місцевого самоврядування можуть встановлювати тарифи на транспортні послуги, без конкретизації суб’єктів, стосовно яких проводяться такі дії. Напевне, тепер такі питання виникати не повинні: «втручання» органів місцевого самоврядування в тарифи на перевезення суб’єктів господарювання — це їх установлення, що, безперечно, є формою регулювання.