Про нарахування збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, при видобуванні рудних пісків

ЗБІР ЗА ГЕОЛОГОРОЗВІДУВАЛЬНІ РОБОТИ

при видобуванні супутніх компонентів: роз’яснення ДПАУ

 

Лист Державної податкової адміністрації України від 25.06.10 р. № 12613/7/15-0917

«Про нарахування збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, при видобуванні рудних пісків»

 

У

листі, що коментується, ДПАУ роз’яснила особливості нарахування збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (далі — збір), при видобуванні рудних пісків. Особливості справляння збору у такій ситуації пов’язані з тим, що з рудних пісків добувається декілька корисних компонентів.

Нагадаємо, що у

п. 5 Порядку № 115* передбачено: «якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду корисних копалин, що залягають окремо , збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за кожний їх вид окремо». Аналогічна норма передбачена у п.п. 5.2 Інструкції № 105/309**.

* Порядок установлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затверджений постановою КМУ від 29.01.99 р. № 115.

** Інструкція про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затверджена наказом Комітету України з питань геології та використання надр та ДПАУ від 23.06.99 р. № 105/309.

Однак у

п. 6 Порядку № 115 є й інша норма: «якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду корисних копалин, що супутньо залягають на одному родовищі, збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за основний вид корисної копалини у повному обсязі, а за супутньо залягаючі корисні копалини — із застосуванням до нього коефіцієнта 0,2». Порядок застосування цієї норми дещо уточнено у п.п. 5.5 Інструкції № 105/309 у другому реченні якого зазначено, що «для обчислення загальної суми збору до нормативу збору за основний вид корисної копалини застосовується загальний коефіцієнт 1,2».

У

додатку 1 до Інструкції № 105/309 наведено приклади застосування цієї норми (приклади 4 і 5), з яких видно, що для розрахунку збору використовується обсяг погашених запасів основних корисних копалин і коефіцієнт 1,2 до нормативу збору щодо них, а обсяги видобутку супутніх корисних копалин у розрахунку не використовуються.

Зауважимо, що іноді ставки збору щодо супутніх корисних копалинах вищі, ніж щодо основних корисних копалинах. Так, щодо титано-цирконієвої руди (розсипних родовищ) норматив збору складає 0,1 грн. за тонну, а на кварцит та пісок кварцовий для металургії, які можуть видобуватись як супутні корисні копалини, норматив збору складає 0,24 грн. за тонну. Крім того, обсяги видобутку супутніх корисних копалин іноді можуть перевищувати в декілька разів обсяги видобутку основних корисних копалин. Тобто застосування порядку розрахунку збору, передбаченого у

п. 6 Порядку № 115 та п.п. 5.5 Інструкції № 105/309, може привести до нарахування сум, які будуть значно менші, ніж суми збору, нараховані щодо кожного виду корисних копалин окремо, у порядку передбаченому п. 5 Порядку № 115 та п.п. 5.2 Інструкції № 105/309.

Судячи з усього, саме із фіскальних міркувань у

листі, що коментується, ДПАУ дійшла висновку, що порядок нарахування збору, передбачений п. 6 Порядку № 115 та п.п. 5.5 Інструкції № 105/309, поширюється тільки на корисні копалини і не поширюється на корисні компоненти, які добуваються із комплексних корисних копалин. Тобто якщо із рудного піску видобуваються декілька корисних компонентів, то збір розраховується виходячи з обсягів погашених запасів корисних копалин (без застосування коефіцієнта 1,2).

Хоча у

Порядку № 115 та Інструкції № 105/309 дійсно не згадуються термін «корисні компоненти», ми з таким висновком головного податкового органу не можемо погодитись. Адже якщо бути послідовним і заперечувати проти застосування порядку нарахування збору, передбаченого п. 6 Порядку № 115 та п.п. 5.5 Інструкції № 105/309, до корисних компонентів, то взагалі можна поставити під сумнів нарахування збору щодо таких об’єктів, як «корисні компоненти». Бо у Порядку № 115 нормативи збору встановлені до корисних копалин, а не до корисних компонентів. Крім того, там не встановлено нормативи збору щодо таких комплексних корисних копалинах, як рудні піски.

На наш погляд, якщо із комплексних корисних копалин добувається декілька корисних компонентів, то з метою нарахування збору можна застосувати аналогію і щодо таких компонентів нараховувати збір як і щодо відповідних корисних копалин (якщо щодо таких корисних копалин установлено нормативи збору). Причому, якщо у нормативних документах установлено поділ корисних компонентів, що добуваються із комплексних корисних копалин, на основні та супутні, то за аналогією з корисними копалинами слід застосовувати і порядок нарахування збору щодо них із застосуванням коефіцієнта 1,2.

Підтвердження такого підходу можна знайти і в

додатку 1 до Інструкції № 105/309, де наведено приклади розрахунку збору. Так, у прикладі 4 наведено порядок розрахунку збору щодо комплексного родовища титано-цирконієвих руд (розсипних родовищ), на якому видобувається титановий концентрат, цирконієвий концентрат, дистеновий концентрат і формувальні піски, що супутньо залягають з основними корисними копалинами. Судячи з усього, у цьому прикладі йдеться про видобування корисних компонентів (так само, як і в листі, що коментується), хоча про це прямо не вказано. Однак розрахунок збору у прикладі 4 проведено із застосуванням коефіцієнта 1,2 до нормативу збору щодо основних корисних копалин.