12.09.2011
СПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ:
аналізуємо зміни в ПКУ
Набуття чинності Податковим кодексом принесло чимало нововведень до оподаткування більшості господарських операцій. Не оминула ця доля й порядок оподаткування операцій за договорами про спільну діяльність. І хоча це питання відносно недавно докладно аналізувалося на сторінках нашої газети («БТ», 2010, № 14, с. 33), настав час подивитися на ці договори крізь призму норм Податкового кодексу.
Роман БЕРЕЖНИЙ, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»
Реєстрація платником податків
Почнемо з того, що в
ПКУ з'явилася чіткіша норма про те, які договори спільної діяльності (далі — ДСД) підлягають реєстрації в органах податкової служби. Раніше такі вимоги непрямо випливали з декількох нормативно-правових актів і найкраще були узагальнені у визначенні уповноваженої особи, наведеному в п. 1.16 Порядку № 80: «1.16. Уповноважена особа — учасник договору (контракту) про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети (далі — договір про спільну діяльність), — юридична особа, зареєстрована в Україні відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», або її філія, яка є платником податку на прибуток і уповноважена вести облік результатів спільної діяльності іншими сторонами згідно з умовами договору».На сьогодні відповідно до
п. 64.6 ПКУ на облік в органах ДПІ має бути взято ДСД, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування, установлені ПКУ. При цьому наступним же реченням названого пункту законодавець вирішив підкреслити важливість цього критерію та повторно встановив, що в органах ДПІ не підлягають обліку ДСД, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування, установлені в ПКУ.Що ж, на перший погляд, критерій очевидний. Подивимося, як це питання вирішується в роз'яснювальній практиці*. На офіційному сайті ДПАУ, в ЄБПЗ, нам пощастило знайти консультацію, з якої випливає, що не повинні реєструватися окремими платниками ДСД, укладені:
— між юридичною особою та фізичною особою, яка не є підприємцем;
— між двома фізичними особами — підприємцями;
— між двома суб'єктами господарювання без об'єднання вкладів.
* Нагадаємо, що раніше (за часів дії Закону про податок на прибуток) на сайті ДПАУ, в ЄБПЗ, було розміщено низку консультацій, в яких ДПАУ не вимагала реєструвати ДСД: 1) оподаткування яких не підпорядковувалося п. 7.7 Закону про податок на прибуток; 2) укладені між юридичною особою та фізичною особою (непідприємцем); 3) укладені між двома фізичними особами — підприємцями.
При цьому саме в цій консультації ДПАУ зазначає, що ДСД між юридичною особою та фізичною особою — підприємцем підлягає реєстрації як окремий платник (див.
«Які ДСД підлягають/не підлягають реєстрації в ДПІ»).
| Які ДСД підлягають/не підлягають реєстрації в ДПІ Консультація з ЄБПЗ (розділ 040.03) «Чи підлягають обліку в органах ДПС договори про спільну діяльність між: — юридичною особою та фізичною особою, яка не є підприємцем; — юридичною особою та ФОП; — двома ФОП; — суб’єктами господарювання без об’єднання вкладів учасників?
Стисла відповідь : Договори про спільну діяльність між:— юридичною особою та фізичною особою, яка не є підприємцем; — двома ФОП; — суб’єктами господарювання без об’єднання вкладів учасників, — не підлягають обліку в органах ДПС. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку в органах державної податкової служби та виконує обов'язки платника податків самостійно. Договори про спільну діяльність між юридичною особою та ФОП повинні перебувати на обліку в органах ДПС. Відповідно до п.п. 153.14.2 статті 153 ПКУ облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Отже, уповноваженим платником у частині ведення податкового обліку може бути виключно особа, яка є платником податку на прибуток (юридична особа). |
Ми повністю згодні з ДПАУ,
що уповноваженою особою може бути лише платник податку на прибуток. Це випливає з п.п. 153.14.2 ПКУ. Але, зі свого боку, вважаємо, що ПКУ не настільки категоричний та однозначний у визначенні кола ДСД, які підлягають/не підлягають реєстрації.Із положень самого
ПКУ чітко випливають лише вимоги про наявність у межах ДСД платника податку на прибуток, а також оподаткування такого ДСД згідно з особливим порядком. Жодних обмежень щодо суб'єктного складу ДСД (обмежень для фізичних осіб, для «витратних» ДСД — договорів, що укладаються з метою придбання майна, здійснення витрат тощо) у ПКУ нам знайти не вдалося. Тому перейдемо до аналізу особливого порядку, яким на сьогодні є Порядок № 113, адже для реєстрації ДСД ПКУ вимагає застосування такого особливого порядку оподаткування.У цьому випадку нас цікавить
п. 3 Порядку № 113. На наш погляд, саме в ньому криються основні критерії щодо реєстрації ДСД та застосування особливого порядку оподаткування: «Цей Порядок застосовується до тих договорів про спільну діяльність, за якими провадиться господарська діяльність на території України, або метою яких є отримання доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до розділу III Податкового кодексу України».Вважаємо, що критерію господарської діяльності прості фізичні особи дотриматись не зможуть. Адже господарську діяльність вони можуть здійснювати у статусі підприємця, тобто після проходження державної реєстрації (див.
роз'яснення Мін'юсту від 14.01.11 р., б/н «Статус фізичної особи — підприємця: проблеми застосування законодавства»):«Статус фізичної особи — підприємця — це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
<…>
Водночас згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи — підприємці беруть участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб — підприємців
».Залишається визначитися з критерієм
«метою яких є отримання доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до розділу III». Вважаємо, саме від прочитання цієї норми залежатиме коло ДСД, що підлягають реєстрації.Якщо вважати, що згідно з наведеним вище критерієм оподатковуватися згідно з
розділом III ПКУ повинні доходи всіх учасників ДСД, то особливий порядок оподаткування підлягає застосуванню лише для ДСД між платниками податку на прибуток. Унаслідок цього реєстрації в ДПІ підлягатимуть лише ДСД, усі учасники яких — платники податку на прибуток. Але в такому разі виникає логічне запитання: навіщо в ПКУ встановлено, що уповноваженою особою може/має бути лише платник податку на прибуток (якщо інші учасники такими не є)?Із цього напрошується висновок: вимогою до уповноваженої особи законодавець передбачав, що ДСД можуть укладатися і з неплатниками податку на прибуток. При такій логіці особливі правила оподаткування ДСД мають стосуватися й таких ДСД (укладених не лише між платниками податку на прибуток). Як наслідок або ДПАУ перевищила свої повноваження, затверджуючи
Порядок № 113, або критерій, що нами розглядається для застосування Порядку № 113, передбачає, що оподатковуватися згідно з розділом III ПКУ мають доходи, як мінімум, одного учасника та/або доходи ДСД, що є цілком здійсненним при укладенні ДСД з простими фізичним особами, з фізичними особами — підприємцями, при укладенні «витратних» ДСД.Що б там не було, але останнє слово в реєстрації ДСД буде за податковою інспекцією. Сподіваємося, вони істотно не звужуватимуть сферу застосування ДСД.
Визначившись із тим, які ДСД підлягають реєстрації, перейдемо до процедурних аспектів. Зареєструвати ДСД як окремого платника податку має уповноважений учасник (див.
абз. 3 п. 64.6 ПКУ), який при цьому, як уже зазначалося, має бути платником податку на прибуток.Заяву про реєстрацію ДСД як окремого платника податків за
ф. № 1-ОПП уповноважений учасник має подати протягом 10 календарних днів з моменту реєстрації ДСД, а якщо відповідно до законодавства реєстрація ДСД не потрібна, то з моменту набуття чинності (див. абз. 5 п. 64.6 ПКУ, п. 4.6 Порядку № 979)*. До заяви додається засвідчена копія ДСД.* У разі недотримання цієї вимоги на уповноважену особу буде накладено штраф у розмірі 510 грн. згідно з п. 117.1 ПКУ.
Якщо юридична особа є уповноваженою особою за декількома ДСД, то на кожен такий ДСД їй присвоюється окремий податковий номер (див.
пп. 2.4, 2.6 Порядку № 979).З моменту взяття на облік ДСД уповноважена особа в межах такого договору стає платником податку на прибуток на загальних підставах (див.
п. 3.9 Порядку № 979).
ПДВ-реєстрація
Проблема 1 (12 місяців або 300 тис. грн.).
Вона пов'язана з добровільною реєстрацією платників ПДВ згідно з абз. 1 п. 182.1 ПКУ. Проблема досить відома та була найбільш актуальною до 06.08.11 р. (до дати набуття чинності Законом № 3609).Справа в неоднозначності
п. 182.1 ПКУ, із формулювання якого ДПАУ вивела критерії (див. її лист від 14.02.11 р. № 4021/7/16-1417 // «БТ», 2011, № 9, с. 8), дотримання яких є обов'язковим для добровільної ПДВ-реєстрації та які стосуються у тому числі й ДСД (див. «Що необхідно для добровільної ПДВ-реєстрації»).
| Що необхідно для добровільної ПДВ-реєстрації Витяг із листа ДПАУ від 14.02.11 р. № 4021/7/16-1417 «<…> починаючи з 1 січня 2011 року особа, обсяг постачання товарів/послуг якої не перевищує 300 тис. грн., може зареєструватись як платник податку на додану вартість за добровільним рішенням у разі, якщо одночасно: — зареєстрована суб'єктом господарювання не менше 12 календарних місяців; — за останні 12 календарних місяців обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку на додану вартість сукупно становить 50 і більше відсотків загального обсягу постачання. <…> Слід зауважити, що особи, визначені у підпунктах 3, 4, 5, 7 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу, а саме особи, що ввозять товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, особи, що ведуть облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, особи — управителі майна, особи, що уповноважені вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають унаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, можуть бути зареєстровані як платники податку на додану вартість як в обов'язковому порядку (при дотриманні вимог статті 181 розділу V Кодексу), так і за їх добровільним рішенням (при дотриманні вимог статті 182 розділу V Кодексу) ». |
Ми вважаємо, що ДПАУ дуже буквально підходить до прочитання
п. 182.1 ПКУ, хоча передбачали саме такий варіант розвитку подій у статті «ПДВ-реєстрація: за новими правилами» // «БТ», 2011, № 6, с. 15. А після виходу листа ДПАУ шанси на ліберальніше прочитання зазначеного пункту були зведено до нуля.У результаті на етапі створення ДСД унести вклади і не «втратити» ПДВ (відобразити податковий кредит у ДСД) відразу не вдасться. Тепер для цього необхідно здійснити «танці з бубном» і або набрати 300 тис. операцій, що обкладаються ПДВ, або зачекати 12 місяців, або вносити вклади від неплатників ПДВ. Однак останнє проблему вирішує тільки частково, оскільки в результаті (під час роботи за ДСД) усе одно можуть виникнути запитання та необхідність у накопиченні податкового кредиту.
Проблема 2 (що розуміти під балансовим капіталом).
Законом № 3609 з 06.08.11 р. положення про добровільну реєстрацію платників ПДВ було доповнено новою нормою: «Особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300000 гривень та яка не є платником податку відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу, може добровільно зареєструватися незалежно від наявності здійснених нею оподатковуваних операцій та обсягу постачання товарів/послуг іншим платникам податку».І все б нічого, ось тільки в ДСД немає статутного капіталу. У результаті:
1) або до ДСД положення про статутний капітал слід застосовувати по аналогії, тобто для добровільної реєстрації ДСД вистачить, щоб унесені учасниками вклади перевищили поріг у 300 тис. грн.;
2) або для добровільної реєстрації ДСД має набрати активів тих видів, які перелічено у
ст. 182.1 ПКУ, на суму 300 тис. грн., що створить податкові втрати з ПДВ у розмірі 20 % від названої суми.
ПДВ: оновлені правила оподаткування
Як ви пам'ятаєте,
Закон про ПДВ розглядав передачу активів у ДСД (уповноваженому учаснику в межах ДСД) як поставку товарів, з приводу чого існувала пряма норма в п.п. 3.2.8 Закону про ПДВ. У ПКУ такий підхід залишився незмінним і тепер міститься в п.п. 196.1.7 ПКУ.Щоправда, на цьому в
ПКУ законодавець не зупинився. І про те, що передача товарів (результатів робіт/послуг) як вкладу в ДСД є їх постачанням для цілей ПДВ, а відповідно й об'єктом обкладення ПДВ, згадав як у визначенні терміна «постачання товарів» (див. абз. «г» п.п. 14.1.191 ПКУ), так і у визначенні терміна «поставка послуг» (див. абз. «г» п.п. 14.1.185 ПКУ*).* Відразу звертаємо увагу на один курйозний момент. У визначенні терміна «постачання послуг» законодавець чомусь двічі згадує про ДСД. Крім абз. «г» п.п. 14.1.185 ПКУ, внески та повернення майна в межах ДСД згадується і в абз. «ґ». Вважаємо, що це результат низької законодавчої техніки.
На перший погляд може здатися, що законодавець є надміру обережним. Однак згадка про ДСД у визначенні термінів
«постачання товарів» і «постачання послуг» зіграє, на нашу думку, позитивну роль і дозволить вирішити як мінімум дві проблеми, що потенційно існують та існували ще за часів Закону про ПДВ.Перша стосується повернення вкладів із ДСД. Справа в тому, що і
п.п. 3.2.8 Закону про ПДВ, і п.п. 196.1.7 ПКУ до постачання товарів (операції, що обкладається ПДВ) відносили і відносять лише «передачу товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності». При цьому про повернення товарів (робіт, послуг) із ДСД нічого не йдеться. Це створювало певну неясність у порядку оподаткування операцій з повернення майна з ДСД, яку ДПАУ спробувала врегулювати в листі від 05.06.06 р. № 10557/7/16-1517-12. Крім цього, згадка у п.п. 3.2.8 Закону про ПДВ про окремий баланс також створювала спокусу визнати передачу товарів (робіт, послуг) у ДСД як операцію, що не обкладається ПДВ, унаслідок того, що уповноважена особа далеко не завжди веде окремий баланс щодо ДСД. Останнє зовсім не на користь учасників ДСД, адже зобов'язання з ПДВ вони все одно нараховували, тільки вже в результаті умовного продажу та без права на податковий кредит у ДСД.Тепер же всі ці проблеми мають вирішуватися крізь призму загальних норм: будь-яка передача товарів (робіт, послуг) особі, уповноваженій вести облік щодо ДСД, а також
повернення від такої особи товарів (робіт, послуг) є постачанням товарів або постачанням послуг, які, у свою чергу, є об'єктом обкладення ПДВ згідно зі ст. 185 ПКУ.Зверніть увагу, що в
п.п. «г» п.п. 14.185 і в п.п. «г» п.п. 14.1.191 ПКУ йдеться про «ЇХ повернення». Тому можна припустити, що йдеться про повернення саме того, що вносилося. Однак, на наш погляд, законодавець мав на увазі просто товари чи послуги (без їх індивідуалізації), щоб зрівноважити операції з унесення товарів/послуг у ДСД та операції з передачі товарів/послуг від ДСД учасникам.Друга проблема, яку частково допоможе вирішити згадка про передачу/повернення майна в ДСД (з ДСД), — це вимоги до формування податкового кредиту. У
п. 198.1 ПКУ, зокрема, зазначено:«198.1.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а)
придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б)
придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внеску до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);».Легко помітити, що в разі формування податкового кредиту щодо необоротних активів ДСД згадуються окремо, а у випадку з оборотними активами про ДСД не йдеться взагалі. І якщо пригадати, як ДПАУ розмежовувала наслідки з податку на прибуток у разі внесення (передачі) до статутного капіталу оборотних та необоротних активів, то існують ризики саме такого підходу й до правил формування податкового кредиту.
Тому виходячи з того, що придбання товарів (робіт, послуг) — це зворотний бік операції з їх постачання, але згадка про ДСД у визначенні термінів
«постачання товарів» і «постачання послуг» дозволяє нам стверджувати, що придбання товарів та послуг, що згадується в абз. «а» п. 198.1 ПКУ, включає й операції з передачі товарів (робіт, послуг) як внеску в ДСД, а також їх повернення. Відповідно і ПДВ, нарахований на такі операції, може бути відображено у складі податкового кредиту як ДСД (при внесенні вкладів), так і учасників (при розподілі між ними майна ДСД).
Податок на прибуток по-новому
Якщо в цілому зміни в
ПКУ в частині обкладення ДСД ПДВ можна назвати позитивними, то в частині обкладення ДСД податком на прибуток такого не скажеш. Але про все по черзі.Загалом, законодавець залишив підхід, згідно з яким ДСД — окрема особа для цілей визначення об'єкта обкладення податком на прибуток та окремий платник такого податку. Унаслідок цього при визначенні доходів та витрат така особа має керуватися загальними положеннями
ПКУ про формування доходів і витрат. Це випливає зі спеціальних норм, установлених у п. 153.14 ПКУ, а також у Порядку № 113.Що ж до відносин ДСД як окремої особи та платника податку на прибуток з учасниками такого ДСД, то вони, як і раніше, прирівнюються до відносин на підставі окремих цивільно-правових договорів. Причому, як і раніше, незрозуміла правова природа таких договорів. Вважаємо: як і раніше, передача/повернення майна у ДСД для самого ДСД як окремого платника розглядатиметься як придбання/продаж такого майна, а для учасників ДСД — як продаж/придбання відповідно. Щоправда, слід зауважити: якщо раніше підтвердженням такого висновку був
п. 12 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом ДПАУ від 30.09.04 р. № 571, то аналогу цієї норми в Порядку № 113, на жаль, немає.При цьому
ПКУ встановлює, що для визначення об'єкта обкладення податком на прибуток не враховуються (тобто не включаються до складу доходів):1)
«суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи» (п.п. 136.1.3 ПКУ). Ця норма є аналогом чинного раніше п.п. 4.2.5 Закону про податок на прибуток. Вважаємо, що вона має стосуватися доходів як уповноваженого учасника, так і ДСД як окремого платника податку на прибуток. Інакше кажучи, внески від учасників ДСД не повинні збільшувати об'єкт оподаткування ні в уповноваженого учасника, ні у ДСД. При цьому право на витрати у ДСД залишається (у разі отримання майнового внеску), так само як і обов'язок в учасника визнати продаж і відобразити доходи від такого внеску;2)
«кошти або майно, які повертаються учаснику договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, в разі припинення, розірвання або внесення відповідних змін до договору про спільну діяльність, але не вище вартості вкладу» (див. п.п. 136.1.14 ПКУ). Ця норма працюватиме в разі припинення ДСД та повернення вкладів учасникам ДСД шляхом розподілу активів, накопичених ДСД. Як ви розумієте, ця норма дозволяє уникнути подвійного оподаткування та не визнавати доходи в учасників у розмірі їх вкладів. Водночас ця норма має не бути перешкодою для відображення в учасників витрат, якщо вклади повертаються майном.Як ви розумієте, усе викладене вище було й раніше. Не зовсім так. Раніше було
«але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв)». Інколи це може мати істотне значення. Слово «номінальною», думаю, було вилучено не даремно. Отже, принципово оподаткування ДСД не змінилося, у тому числі й у частині наявності проблем. Причому останніх намітилося дещо більше.По-перше,
ПКУ не встановлює обов'язкового розподілу прибутку, як цього раніше вимагав п.п. 7.7.4 Закону про податок на прибуток. Однак ДПАУ таких змін не помітила, і нова форма декларації для ДСД, як і раніше, передбачає розподіл прибутку та нарахування податку незалежно від волі учасників.По-друге, законодавець чомусь забув передбачити в
ПКУ аналог чинного раніше п.п. 4.2.11 Закону про податок на прибуток, згідно з яким не включалися до складу доходів «доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, що оподатковані у порядку, встановленому пунктом 7.7 статті 7 цього Закону, та дивіденди, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону». Інакше кажучи, у ПКУ прямо не встановлено, що прибуток, який було обкладено податком на прибуток у межах ДСД уповноваженою особою, не підлягає повторному включенню до об'єкта оподаткування учасників ДСД. Водночас для дивідендів аналог п.п. 4.2.11 Закону про податок на прибуток існує в п.п. 136.1.12 ПКУ. Як ви розумієте, це загрожує подвійним оподаткуванням прибутку, отриманого у ДСД та розподіленого між учасниками: уперше — у ДСД при його розподілі, удруге — в учасників. Власне кажучи, ДПАУ вже розмістила «небезпечну» консультацію в ЄБПЗ, з якої випливає, що прибуток, отриманий від ДСД, підлягає включенню до складу доходів учасників ДСД (див. «Що робити з прибутком, отриманим від ДСД»).
| Що робити з прибутком, отриманим від ДСД Консультація з ЄБПЗ (розділ 110.21) «Чи включається до доходів платника податку — учасника спільної діяльності отримана від особи, уповноваженої вести облік результатів спільної діяльності, частина прибутку від спільної діяльності? Так, включається. Відповідно до п. 135.1 <…> ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Статтею 136 ПКУ визначено перелік доходів, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування, однак доходи, отримані платником податку — учасником спільної діяльності як частина прибутку від такої діяльності, з якої особою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності, утримано податок на прибуток відповідно до п.п. 153.14.3 п. 153.14 ст. 153 ПКУ, до зазначеного переліку не включено. Враховуючи зазначене, частина прибутку від спільної діяльності, отримана платником податку — учасником спільної діяльності, включаються до доходу такого платника податку як інші доходи за звітний період на підставі п.п. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 ПКУ». |
Хотілося б, щоб подвійного оподаткування прибутку в цьому питанні не було.
Сміливі платники податків можуть спробувати апелювати до такого. ПКУ вимагає лише того, щоб прибуток, отриманий у ДСД, було обкладено податком на прибуток. При цьому ПКУ встановлює особливий порядок оподаткування такого прибутку — уповноваженою особою в обліку ДСД при розподілі прибутку між учасниками. Із цього випливає, що учасники вже не повинні повторно оподатковувати прибуток від ДСД.По-третє, як уже зазначалося вище,
ПКУ чітко не врегулював правовий статус майнових внесків. До того ж у Порядку № 113 ДПАУ не зберегла норму, яка діяла раніше та чітко прирівнювала майнові внески до їх продажу та придбання. Як би на цьому фоні не виникла проблема, що існувала раніше з унесенням до статутного капіталу товарів. Нагадаємо, що в деяких своїх роз'яснень (див., наприклад, консультацію в журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 40, с. 43, а також скасований фрагмент листа ДПАУ від 19.12.06 р. № 23881/7/15-0317), проводячи паралель із тим, як урегульовано в Законі про податок на прибуток порядок передачі до статутного капіталу основних фондів, ДПАУ відмовляла платникам податків у формуванні витрат щодо товарів, отриманих як внесок до статутного капіталу.Сподіваємося, таких проблем не буде з майновими внесками у ДСД. На нашу думку, це питання має вирішуватися в попередньому порядку, а саме: внесення оборотних та необоротних активів у ДСД має спричинювати відображення такої операції в обліку учасників як продажу активів, а в обліку ДСД — як їх придбання. На користь такого підходу, напевно, свідчить п.п. 153.14.5 ПКУ.
Документи і скорочення статті
ПКУ
— Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.Закон № 3609
— Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.11 р. № 3609-VI («БТ», 2011, № 33).Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (втратив чинність з 01.04.11 р., крім п. 1.20 цього Закону, що чинний до 01.01.13 р.).Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (втратив чинність).Порядок № 113
— Порядок ведення обліку результатів спільної діяльності без створення юридичної особи, затверджений наказом ДПАУ від 28.12.11 р. № 113.Порядок № 80
— Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений наказом ДПАУ від 19.02.98 р. № 80 у редакції наказу від 17.11.98 р. № 552 (втратив чинність).Порядок № 979 —
Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом ДПАУ від 22.12.10 р. № 979. ФОП — фізична особа — підприємець.