Про компенсацію за роботу у вихідний день

КОМПЕНСАЦІЯ ЗА РОБОТУ
 У ВИХІДНИЙ ДЕНЬ:

роз’яснення від Мінсоцполітики

Лист Міністерства соціальної політики України від 19.09.12 р. № 321/13/133-12

«Про компенсацію за роботу у вихідний день»

У листі, що коментується, Мінсоцполітики розповіло про способи компенсації роботи у вихідні дні.

Мінсоцполітики нагадало, що робота у вихідні дні забороняється і залучення до роботи в ці дні допускається у виняткових випадках за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця (ст. 71 Кодексу законів про працю України, далі — КЗпП).

Згідно зі ст. 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.

Із цього Мінсоцполітики зробило висновок, що спосіб компенсації за роботу у вихідний день (надання іншого вихідного дня або підвищеної оплати) визначається за погодженням сторін трудового договору, і в наказі про залучення працівників до роботи у вихідний день роботодавець має конкретно вказати, в який саме спосіб працівнику компенсуватиметься робота у вихідний день. Причому Мінсоцполітики вказує на те, що в цьому наказі також доцільно визначити інший день відпочинку, а якщо цього не зроблено, працівник не має права самовільно визначати інший день відпочинку.

Оскільки наказ про залучення працівників до роботи у вихідний день роботодавець видає до залучення працівника до роботи, виходить, що, керуючись позицією Мінсоцполітики, спосіб компенсації має бути застережено, як мовиться, «на березі», тобто до виходу працівника на роботу у вихідний. Однак, на наш погляд, це не випливає з норм ст. 71 і 72 КЗпП. Оскільки в певних випадках можуть погіршуватися права працівника, сьогоднішнє роз’яснення можна сприймати як рекомендацію. Наприклад, працівник спочатку вибрав як компенсацію підвищену оплату, що було зафіксовано в наказі, а відпрацювавши у вихідний день, зрозумів, що йому все-таки потрібно відпочити і взяти інший день відпочинку (він може написати заяву роботодавцю з проханням змінити спосіб компенсації). Безумовно, у деяких випадках для працівника краще відразу застерегти спосіб компенсації. Але нам здається, що в разі зміни обставин сторони можуть за погодженням між собою змінити спосіб компенсації. І, безумовно, у цій ситуації роботодавець не може діяти, керуючись виключно своїми інтересами, адже працівник пішов йому назустріч (вийшов на роботу у свій вихідний).

У листі, що коментується, Мінсоцполітики також зазначило, що строки надання іншого дня відпочинку в порядку компенсації за роботу у вихідний день законодавчо не врегульовано. З урахуванням цього зроблено висновок, що день відпочинку в порядку компенсації за роботу у вихідний день має надаватися за можливості через найкоротший проміжок часу після роботи у вихідний день. Адже при роботі у вихідний день порушується правило про мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку — не менше 42 годин щотижня (ст. 70 КЗпП). Водночас сторони не позбавлені права домовитися про надання іншого дня відпочинку, приурочивши його, наприклад, до початку або кінця відпустки.

Мінсоцполітики також розповіло, що в Табелі обліку використання робочого часу (форма № П-5, затверджена наказом Держкомстату від 05.12.08 р. № 489) на підставі наказу про надання працівнику дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі можна зробити позначку «ІН» як інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (цифровий код «22»), тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі. На наш погляд, оскільки діючою формою табеля не передбачено кодування для вихідних днів (днів щотижневого відпочинку), а також для святкових та неробочих днів, коли працівник не працював, перенесений вихідний у зв’язку з роботою у вихідний день кодувати в табелі не потрібно*.

* Докладніше див. у статті «Табель обліку робочого часу: особливості складання оновленої форми» // «БТ», 2009, № 26, с. 8.

Також Мінсоцпраці, керуючись ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII, зауважило, що порядок компенсації за роботу у вихідний день доцільно визначати в колективному договорі. Але нам здається, що оскільки згідно зі ст. 72 КЗпП спосіб компенсації вибирається за згодою сторін (на наш погляд, за домовленістю між роботодавцем та працівником, який працюватиме у вихідний день), то в кожному конкретному випадку залучення до роботи у вихідний день спосіб компенсації встановлюватиметься за домовленістю між працівником та роботодавцем і це буде зазначено в наказі (розпорядженні). А от встановлювати спосіб компенсації в колдоговорі (один спосіб для всіх або для певних груп працівників чи видів робіт), на наш погляд, не зовсім правильно.