Сплата збору за спецводокористування при оренді приміщення

Підприємство використовує воду виключно для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб (уклало договір на постачання води з первинним водокористувачем). При цьому воно планує надавати приміщення в оренду, відповідно, воду для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб буде використовувати і орендар.

Чи потрібно орендарю отримувати дозвіл на спецводокористування та сплачувати збір за спецводокористування?

(м. Полтава)

1. Отримання дозволу . Підприємство, яке не має власних водозабірних споруд і отримує воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів, як у випадку, що розглядається, відповідно до ст. 42 Водного кодексу України виступає вторинним водокористувачем.

Вторинні водокористувачі не повинні отримувати окремого дозволу на спецводокористування (див. листи Мінприроди від 15.03.11 р. № 5515/16/10-11-МП та ДПАУ від 12.04.11 р. № 10282/7/15-0817)*. Пояснюється це тим, що дозвіл на спеціальне водокористування має отримати лише первинний водокористувач (перший постачальник води), оскільки саме він має власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі, як вказано вище, не мають таких споруд і відповідного обладнання, а тому отримувати окремий дозвіл на спецводокористування вони не повинні. Цей підхід Мінприроди є цілком логічним.

* Див. ком. «Дозволи на спецводокористування мають отримувати лише первинні водокористувачі» // «БТ», 2011, № 18, с. 8.

Водночас Мінприроди наголошує, що дозволом на спецводокористування для водокористувача-абонента буде вважатися: договір на постачання води та встановлений у дозволі первинного водокористувача ліміт.

Отже, суб’єкт господарювання, який отримує воду від первинного водокористувача, з яким укладено договір на поставку води, не повинен отримувати окремий дозвіл на спецводокористування.

2. Сплата збору. Що стосується сплати збору за спеціальне використання води (далі — збір за спецводокориствування), то, перш за все, зазначимо, що за обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем-постачальником (п. 326.2 Податкового кодексу України, далі — ПКУ).

З цієї норми випливає, що суб’єкти господарювання, які отримують воду від інших водокористувачів, можуть бути платниками збору за спецводокористування лише в тому випадку, якщо отримують таку воду за договором на постачання води*. Якщо ж вода отримується без такого договору, то платником збору за спецводокористування є постачальник води, а не водокористувач. Це підтверджують і податківці в консультаціях, наведених у ЄБПЗ (розділ 270.01). Але наявність договору — обов’язкова, але недостатня умова для того, щоб у водокористувача виник обов’язок щодо сплати збору.

* Інформація про таких водокористувачів-абонентів надається постачальником води щороку до 20 січня, а за новоукладеними договорами — протягом 10 днів після їх укладення (п. 326.12 ПКУ).

Так, з 01.07.12 р., після набрання чинності Законом України від 24.05.12 р. № 4834-VI** (далі — Закон № 4834) юрособи та підприємці, у тому числі платники єдиного податку, які використовують воду, отриману від первинних або вторинних водопостачальників, виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб***, не повинні сплачувати збір за спецводокористування (п. 323.2, п.п. 324.4.1 ПКУ). Тому вторинні водокористувачі, які мають укладений договір на водопостачання, але використовують воду виключно на задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, не сплачують цей збір за обсяг використаної води на такі цілі.

** Див. Тему тижня «Податковий кодекс: аналізуємо зміни» // «БТ», 2012, № 29, с. 22.

*** Санітарно-гігієнічні потреби — це використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані (п. 323.2 ПКУ).

Якщо ж суб’єкт господарювання (орендодавець) буде використовувати воду не тільки для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, а й постачатиме воду іншим водокористувачам (орендарю), то, як стверджують податківці у листі від 01.08.12 р. № 20820/7/15-2117****, сплачувати збір за спецводокористування орендодавець має на загальних підставах, причому за весь обсяг використаної води. Пояснюють вони це тим, що, оскільки вода використовується не виключно на задоволення власних санітарно-гігієнічних потреб, а і на інші цілі (поставлена іншим особам), то скористатися звільненням від сплати, що надане нормами п. 323.2 ПКУ, він не зможе.

**** Див. ком. «Збір за спецводокористування сплачується з усього обсягу води, якщо її використовують не лише на санітарно-гігієнічні потреби, — фіскальна позиція ДПСУ» // «БТ», 2012, № 36, с. 7.

Ми не згодні з такою фіскальною позицією податківців і вважаємо, що вона є дещо надуманою. Аргументуємо це тим, що:

— по-перше, в ПКУ не міститься чіткої норми, яка б вказувала на те, що при використанні води і на інші цілі крім санітарно-гігієнічних збір слід сплачувати за весь обсяг води.

Нагадаємо, що до набрання чинності ПКУ податківці робили такі ж висновки. Але тоді у них були на це вагомі підстави. Про те, що у випадку використання води одночасно для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб та на інші цілі збір сплачується з усього обсягу використаної води, було чітко вказано у п. 4.5 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, затвердженої спільним наказом МФУ, ДПАУ, Мінекономіки, Мінприроди від 01.10.99 р. № 231/539/118/219, яка втратила чинність 04.03.11 р. А оскільки на сьогодні таких чітких вимог немає, позиція податківців є дуже сумнівною;

— по-друге, звільнення від сплати збору у випадку використання води для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб регулюється не лише п. 323.2 ПКУ, про який податківці згадали у зазначеному вище листі, а і п.п. 324.4.1 ПКУ, який чомусь вони проігнорували. Хоча зміни, які звільняють водокористувачів від сплати збору при використанні води на ці цілі, з’явилися у п. 323.2 та п.п. 324.4.1 ПКУ синхронно з набранням чинності Законом № 4834.

Зазначимо, що у п.п. 324.4.1 ПКУ вказано, що при використанні води для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку не має сплачуватися збір, оскільки обсяги води, використані на такі цілі, не вважаються об’єктом оподаткування.

Якщо системно трактувати норми ПКУ, то наявність цієї норми у п.п. 324.4.1 ПКУ свідчить про те, що є платники водозбору, які не підпадають під дію п. 323.2 ПКУ (використовують воду на інші цілі), у яких є пільгові обсяги води (вода, яка використовується на санітарно-гігієнічні потреби). Інакше ця норма п.п. 324.4.1 ПКУ взагалі зайва, бо немає платників, які б нею могли скористатись.

Але, як всі розуміють, податківців буде дуже складно переконати в протилежному, а тому, якщо суб’єкти господарювання не згодні з ними, то їм доведеться відстоювати свою позиції.

Для того, щоб уникнути в такому випадку сплати збору, необхідно, щоб орендар уклав договір на поставку води напряму із первинним водокористувачем. У такому разі вода буде просто транзитом проходити через орендодавця до орендаря і не буде вважатися такою, що використовується орендодавцем (постачається третім особам). А якщо при цьому орендар використовуватиме воду виключно для власних санітарно-гігієнічних потреб, то водозбір за обсяг такої води не буде сплачувати ні орендодавець, ні орендар.

Сергій ДЕЦЮРА