Договори комісії та поворотна фінансова допомога

Ми уклали договір комісії на придбання обладнання з комітентом, який перерахував кошти для виконання доручення. Ми не змогли виконати доручення, тому повернули отримані від комітента гроші. Чи можуть визнати такий невиконаний договір договором позики?

(м. Львів)

Не виключено, що представники органів доходів і зборів спробують визнати «неотоварений» договір комісії нікчемним, хоча такі дії є неправомірними. Пояснимо докладніше.

Річ у тім, що донедавна договори комісії на купівлю активно використовувалися замість договорів позики для оптимізації оподаткування. Адже безпроцентні грошові позики підпадають під визначення поворотної фінансової допомоги (ПФД) з п.п. 14.1.257 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) та впливають на оподаткування прибутку (див. із цього приводу Пошту тижня «Розрахунок умовних процентів за поворотною фіндопомогою» // «БТ», 2013, № 36, с. 42).

Судова практика свідчить про те, що сьогодні контролери зараховують такі «неотоварені» договори для цілей оподаткування до договорів ПФД, вважаючи їх нікчемними. Аргументують вони це тим, що отримані від комітента кошти використовувалися у власній господарській діяльності комісіонера, а не для виконання доручення комітента.

Суди переважно стають на бік платників податків і дотримуються позиції, що кошти, отримані за такими договорами комісії, не можуть кваліфікуватися як ПФД (див. ухвали ВАСУ від 18.07.12 р. № К-19281/09*, № К-16477/09**, від 29.08.12 р. № К/9991/43462/12***, від 10.10.12 р. № К/9991/25994/12****, від 26.12.12 р. № К/9991/43303/ 12*****). При цьому суди зазначають, що Цивільний кодекс України (далі — ЦКУ) не визначає обов’язок комісіонера у будь-який спосіб відділяти отримані від комітента кошти і відстежувати шляхи їх використання.

Використання грошей, отриманих від комітента на цілі, що відрізняються від виконання доручення, не є порушенням комісійних зобов’язань.

Жодним нормативним актом України не визначено обов’язок при виконанні прийнятого доручення комісіонера використовувати виключно ті самі грошові кошти, які було отримано від комітента. Більше того, ч. 1 ст. 192 ЦКУ визначено, що гривня є законним платіжним засобом в Україні, тому, ураховуючи призначення грошей, вони є замінюваними родовими речами, що вільно можуть замінюватися іншими грошовими знаками.

У результаті суди доходять висновку, що виходячи з визначення ПФД договором, за яким вона надається, є лише договір позики.

Тільки в окремих випадках контролерам удається визнати такі договори нікчемними. Наприклад, у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.02.13 р. у справі № 2а-652/10/0870****** суд став на бік податківців, узявши до уваги, що комітентами за договором були засновник і директор комісіонера.

Водночас для уникнення конфліктних ситуацій слід чітко обґрунтувати, з яких саме причин не було виконано доручення комітента. Крім того, у договорі комісії необхідно чітко визначити, в який спосіб передбачалося передання майна комітенту. Адже якщо комісіонер не мав умов для зберігання та перевезення майна, що придбавалося, ці обставини можуть стати непрямим підтвердженням факту нікчемності договору.

А в цілому з урахуванням можливих податкових ризиків не рекомендуємо сьогодні використовувати договори комісії для «прикриття» договорів позики. Утім, на поточний момент сфера застосування таких договорів «звузилася», оскільки без податкових наслідків можна перераховувати грошові кошти лише за договорами комісії на придбання товарів, які пільгуються, з ПДВ (щодо звичайних товарів комісіонер зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ при отриманні грошей від комітента для виконання доручення).

Влада КАРПОВА

* http://reyestr.court.gov.ua/Review/25313917.

** http://reyestr.court.gov.ua/Review/25313880.

*** http://reyestr.court.gov.ua/Review/25807759.

**** http://reyestr.court.gov.ua/Review/27375335.

***** http://reyestr.court.gov.ua/Review/28330012.

****** http://reyestr.court.gov.ua/Review/30693621.