Щодо оплати відрядження у вихідні дні

ВИХІДНІ ТА СВЯТКОВІ ДНІ У ВІДРЯДЖЕННІ:

як їх оплачувати

Лист Міністерства соціальної політики України від 26.04.13 р. № 478/13/84-13

«Щодо оплати відрядження у вихідні дні»

У листі, що коментується, Мінсоцполітики укотре порушує питання оплати днів перебування працівника у відрядженні. Стисло зупинимося на основних положеннях листа, не забуваючи про те, що положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом МФУ від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59), є обов’язковими до застосування для державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів. Решта суб’єктів господарювання може врегулювати ті чи інші питання, пов’язані з направленням працівників у відрядження, у колективному трудовому договорі чи окремому документі (положенні, розпорядженні, наказі) по підприємству.

Оплата святкових і вихідних днів, що припадають на відрядження. Тут Мінсоцполітики наголошує на тому, що оплаті в подвійному розмірі згідно зі ст. 107 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) підлягають дні перебування у відрядженні лише в тому випадку, якщо працівник спеціально направляється для роботи в ці дні. На наш погляд, це має бути зафіксовано в наказі про відрядження, адже саме на підставі його даних протабелюють такий день як робочий (про це далі). У більш ранньому роз’ясненні Мінпраці (лист від 19.06.08 р. № 154/13/116-08 // «БТ», 2008, № 37, с. 9) пояснюється, що працівник повинен працювати у відрядженні саме у вихідний день. Час проїзду до місця відрядження і назад роботою не вважається, тому якщо день виїзду або приїзду з відрядження припадає на вихідний день, то компенсація за роботу в ці дні не виплачується.

Що стосується часу, проведеного в дорозі у вихідний день під час прямування у відрядження або назад додому, то цим питанням присвячено пп. 10 і 11 розд. І Інструкції № 59:

— якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (тобто передбачено обов’язок роботодавця надати працівнику інший день відпочинку);

— якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівнику може надаватися інший день відпочинку згідно із законодавством у сфері регулювання трудових відносин (тут, як бачите, уже немає обов’язкової вимоги про надання іншого дня відпочинку; це питання вирішується за домовленістю з працівником).

Також Мінсоцполітики звертає увагу на п. 9 розд. I Інструкції № 59, згідно з яким на працівника, котрий перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, на яке його відряджено. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

Для небюджетних роботодавців ці норми Інструкції № 59 можна прописати в колективному договорі. На це вказує і Мінсоцполітики в листі, що коментується.

Оплата днів перебування у відрядженні. Відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, направленим у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижче середнього заробітку.

Сьогодні Мінсоцполітики ще раз (аналогічну думку було висловлено, наприклад, у його листі від 05.03.12 р. № 204/13/184-12 // «БТ», 2012, № 24, с. 9) зауважило, що при розрахунку денного заробітку працівника, що має порівнюватися із середньоденним заробітком, до суми оплати періоду відрядження включаються всі елементи заробітної плати, які працівник отримує згідно з умовами трудового, колективного договору в місяці, у якому його направляють у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо. Допомога по тимчасовій непрацездатності, період, коли за працівником зберігається середня заробітна плата відповідно до законодавства, не включається до денної заробітної плати працівника при порівнянні.

Це логічно, оскільки і для розрахунку середнього заробітку за останні два календарні місяці, що здійснюється відповідно до Порядку № 100*, з яким порівнюється денний заробіток працівника, також не враховуються виплати за час, протягом якого за працівником зберігається зарплата (у тому числі й допомога по тимчасовій непрацездатності). Відповідно показники денного та середньоденного заробітку є співставними для порівняння.

Табелювання днів відрядження. Дні перебування у відрядженні є робочими днями, однак у табелі проставляється відмітка, що в ці дні працівник перебував у відрядженні. Підставою для внесення відміток є наказ про відрядження. Водночас у табелі проставляють відмітки виходячи з графіка роботи підприємства, яке відправило працівника у відрядження, незважаючи на те, що на відрядженого працівника поширюється режим робочого часу того підприємства, на яке його направлено.

Згідно з наказом Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.08 р. № 489 у табелі такі дні позначаються літерним позначенням «ВД» або цифровим позначенням «07».

Жанна СЕМЕНЧЕНКО

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.