Суму винагороди поручителю може бути включено до складу витрат боржника

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) бере кредит у банку-нерезидента (В’єтнам). Банк вимагає поручителя, який також має бути резидентом В’єтнаму. Чи можна включити до витрат винагороду, що виплачується нерезиденту-поручителю?

(м. Київ)

Порука — один зі способів гарантії забезпечення зобов’язань. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання (ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ). Причому поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, уключаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування шкоди, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 558 ЦКУ поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржнику.

Податок на прибуток. Вважаємо, що боржник має право включити до податкових витрат вартість послуг поручителя. Витрати – це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для проведення господарської діяльності платника податків, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 ПКУ). Будь-якої заборони на включення таких витрат до складу витрат розділ ІІІ ПКУ не містить.

Фахівці Міндоходів, здається, теж згодні з таким висновком: у консультації в розділі 102.28 ЄБПЗ вони зауважили:, що сума винагороди за договором поруки обліковується в податковому обліку боржника.

Наступне завдання — правильно класифікувати ці витрати. На наш погляд, такі витрати слід розглядати як інші операційні витрати (п.п. 138.10.4 ПКУ, відображаємо в ряд. 06.4.18 додатка IВ до декларації). Інакше кажучи, ці витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому їх нараховано (визнано зобов’язання щодо сплати винагороди). Причому оскільки В’єтнам не входить до переліку офшорних зон*, підприємство має право зменшити оподатковуваний прибуток на повну суму таких витрат.

Таким чином, якщо в договорі про надання банківського кредиту наявна умова щодо обов’язкової наявності поручителя, то є всі підстави відобразити винагороду поручителю у складі податкових витрат.

Податок на репатріацію. Також звернемо увагу, що підстав для утримання 15 % податку на прибуток при виплаті доходів нерезиденту в порядку, установленому ст. 160 ПКУ (так званого «податку на репатріацію»), у цьому випадку немає. Сплата винагороди поручителю не є виплатою за борговим зобов’язанням, а є платою за послугу з надання гарантії за кредитом, яка з позиції обліку, як зазначалося вище, належить до фінансових витрат підприємства.

ПДВ. Що стосується ПДВ, то зобов’язання з цього податку у боржника не виникають при виплаті винагороди поручителю-нерезиденту, оскільки місце постачання таких послуг знаходиться за межами митного кордону України (п. 186.4 ПКУ).

Жанна СЕМЕНЧЕНКО

* Затверджено розпорядженням КМУ від 23.02.11 р. № 143-р.