Ви запитували на вебінарі (ч. 2)

Як правильно відобразити в податковому обліку вартість рекламних листівок, банерів, а також одягу для промоутерів, що виготовлявся безпосередньо для промо-акцій? Чи виникають витрати і податковий кредит?

Суть у тому, що в рекламних матеріалів (листівки, буклкти тощо) є одна загальна риса — вони немають жодної матеріальної цінності для отримувача (вони не є активом). Відповідно, вони не можуть бути визнані товаром (п. п. 14.1.244 ПКУ). Із цього й будемо виходити при відображенні таких матеріалів у податковому обліку.

Податок на прибуток. Доходів у вас не буде, оскільки такі операції не належать до операцій продажу товарів. Що стосується витрат, то і вартість рекламних матеріалів, й інші витрати, пов’язані з їх розповсюдженням (костюми для промоутерів), можна сміливо відобразити у витратах на збут без жодних обмежень (пп. 138.10.3, 140.1.5 ПКУ).

Важлива умова! Податківці вимагають довести безпосередній зв’язок таких витрат із господарською діяльністю та підтвердити такі витрати первинними документами (лист ДПСУ від 21.06.12 р. № 10601/6/15-1415). Якщо ви рекламували товари, які продаєте, то проблем не повинно бути.

ПДВ. За роз’ясненнями податківців, операції з безоплатного розповсюдження матеріалів, зокрема зразків продукції, з метою реклами є об’єктом обкладення ПДВ (категорія 101.02 ЗiР Міндоходів).

Якщо ви роздаєте «не товари» (листівки), то вважати цю операцію постачанням не можна. Навіть якщо погодитися з податківцями, то базу оподаткування ми визначаємо вже виходячи з договірної ціни (а не за звичайними цінами). Вона все одно дорівнюватиме нулю.

Із податковим кредитом немає проблем. Адже розповсюдження рекламних листівок пов’язане з госпдіяльністю (п. 198.3 ПКУ).

Виняток становить лише реклама товарів, постачання яких ПДВ не обкладають (ст. 197 ПКУ)

Придбали плакати з банерної тканини з рекламою нашої організації, самостійно встановили їх на будівлю. На якому рахунку мені їх оприбуткувати (вартість від 300 до 800 грн.)? Списати на витрати або як МНМА та замортизувати?

Спочатку давайте визначимо передбачуваний строк експлуатації рекламних плакатів. Визначальними критеріями в цьому випадку можуть стати і стійкість матеріалів, що використовуються, і можливість подальшої експлуатації такої реклами в інших місцях тощо. У будь-якому випадку рішення за вами.

Але пам’ятайте: встановлювати строк корисного використання потрібно, керуючись п.п. 145.1.3 ПКУ та пп. 4, 24 П(С)БО 7 «Основні засоби».

Так, якщо ви встановили, що строк експлуатації рекламного плаката:

• більше року і при цьому його вартість не перевищила 2500 грн., обліковуйте такий об’єкт як МНМА (субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»). Далі плакат амортизуйте одним із методів, прописаних у п. 27 П(С)БО 7;

• менше року, то вартість такого об’єкта списуйте як витрати на збут (рахунок 93) у тому звітному періоді, в якому такі витрати були понесені.

Докладнішу інформацію шукайте у «БТ», 2013, № 38, с. 17

Продаж товару за ціною нижчою, ніж ціна закупівлі цього товару: чи маємо ми право на витрати у вигляді собівартості таких товарів?

Обліковуючи уцінений товар, ми повинні дотримуватися двох правил:

• податковий дохід від реалізації такого товару визнавати за договірною вартістю (п. 135.4 ПКУ);

• їх собівартість у повному обсязі відносити до податкових витрат.

Річ у тім, що бухгалтерська уцінка з метою оподаткування не змінює балансової вартості активів (п. 152.10 ПКУ). А отже, і зміна вартості товарів у бухобліку внаслідок їх уцінки не вплине на показники податкового обліку, у тому числі й на собівартість реалізованих товарів. Тому на підставі п. 138.4 ПКУ собівартість уцінених товарів у повному обсязі відправляємо до податкових витрат.

У Декларації з податку на прибуток витрати в сумі собівартості уціненого товару фіксуємо в ряд. 05.1

Ми створюємо об’єкт основних засобів — комп’ютер з монітора, системного блока, клавіатури та мишки. Чи правильно ми діємо, вводячи його надалі в експлуатацію в такому складі, чи все-таки об’єкт основних засобів — це монітор і системник, а мишку та клавіатуру потрібно списувати відразу на МШП?

Існує декілька варіантів обліку комп’ютерів.

Варіант 1. Облік персонального комп’ютера (далі — ПК) як цілісного (неподільного) об’єкта. При такому підході всі частини комп’ютера (як внутрішні, так і зовнішні) вважаються його невід’ємними складовими.

Варіант 2. Усі складові ПК визнаються окремими самостійними об’єктами.

Який із варіантів вибрати, підприємство вирішує самостійно.

Зауважимо, що за «докодексних» часів у податківців не в пошані був окремий облік комп’ютерних складових (п. 46 листа ДПАУ від 07.09.06 р. № 16636/7/31-3017). Тому всі здебільшого вважали за краще використовувати перший метод. Сьогодні такий варіант теж вважається найзручнішим.

Вибрали його — тоді укомплектований об’єкт (з усіма складовими) віднесіть до складу ОЗ та зарахуйте до групи 4 «Машини та обладнання» (п. 145.1 ПКУ). Адже передбачуваний строк експлуатації такого об’єкта перевищить 5 років, а вартість напевно становитиме більш як 2500 грн.

Якщо ж ви вирішите обліковувати клавіатуру та мишу як окремі об’єкти, то місце їм — у складі податкової малоцінки (група 11)

Як у податковому обліку відображати фіндопомогу, отриману від директора: поквартально чи один раз на рік?

Усе залежить від вашого базового звітного періоду з податку на прибуток.

1. Якщо ви подаєте «прибуткову» декларацію тільки за підсумками року (базовий звітний період — календарний рік), то суму поворотної фіндопомоги (далі — ПФД), що залишилася не поверненою на кінець року, ви включаєте до складу доходу в річній декларації (ряд. 03.12 додатка ІД).

Згодом, коли ви повернете ПФД директору, ви збільшите витрати за результатами того звітного періоду (року), в якому відбулося повернення (ряд. 06.4.36 додатка ІВ).

2. Якщо ви подаєте декларацію з податку на прибуток щокварталу, то в дохід ви включаєте суму ПФД, що залишилася не поверненою на кінець звітного кварталу.

Витрати ви відобразите в тому звітному кварталі, в якому повернете директору ПФД.

Ситуація, коли ПФД отримано та повернено протягом одного звітного періоду (року або кварталу), на податковий облік ніяк не вплине.

Із таким підходом згодні й податківці (див. «БТ», 2014, № 7, с. 9; № 17, с. 6 — 7; № 28, с. 4).

Нагадуємо! Умовні проценти на ПФД, отриману від неплатника податку на прибуток, нараховувати не потрібно.

І ще один нюанс. Якщо ви отримали ПФД, будучи на річному звітному періоді, а в наступному році її повернули, уже перейшовши на поквартальне подання звітності, то дохід ви відобразите за підсумками року, а витрати — за підсумками кварталу, в якому відбулося повернення.

І навпаки, якщо ПФД отримано «квартальником», а повернено «річником», то дохід виникне за результатами кварталу, на кінець якого утворилася неповернена ПФД, а витрати — за підсумками року, в якому ПФД повернено директору

Яку ставку ПДВ (7 або 20 %) застосовувати при реалізації медвиробів, отриманих до 01.07.14 р. зі ставкою ПДВ 20 %?

Лікарські засоби та вироби медпризначення підлягають обкладенню ПДВ за ставкою 7 % з 01.04.14 р. (абз. «в» п. 193.1 ПКУ//«БТ», 2014, № 15, с. 4 і с. 36).

Зверніть увагу! Під 7 % ставку підпадають лише ті медвироби, які були включені:

• з 01.04.14 р. по 25.04.14 р. — до Переліку від 08.08.11 р. № 867;

• з 26.04.14 р. по 30.06.14 р. — до Переліку від 23.04.14 р. № 118 («БТ», 2014, № 18–19, с. 7);

• з 02.07.14 р. — до Переліку від 01.07.14 р. № 216 («БТ», 2014, № 27, с. 5).

Усі інші медвироби обкладаються ПДВ за звичайною ставкою 20 %.

Важливо! Протягом одного дня — 01.07.14 р. — постачання всіх медвиробів потрібно було обкладати ПДВ за ставкою 20 % (докладніше — у «БТ», 2014, № 30, с. 6).

Судячи з усього, у вашому випадку медвироби до 01.07.14 р. підпадали під 20 % ставку ПДВ, а з прийняттям нового Переліку від 01.07.14 р. № 216 почали обкладатися ПДВ за ставкою 7 %.

Для такого випадку вважаємо, що при реалізації після 01.07.14 р. медвиробів, закуплених з 20 % ПДВ, слід виходити із загальних правил відображення перехідних операцій:

• якщо перша подія (відвантаження чи оплата) відбулася до 02.07.14 р., то ПДВ нараховуємо за ставкою 20 %;

• якщо ж перша подія відбувається 02.07.14 р. чи пізніше, то операцію обкладаємо ПДВ за ставкою 7 %. При цьому коригувати податковий кредит чи визнавати «умовний продаж» не потрібно.

Докладніше про застосування «лікарського» ПДВ читайте у «БТ», 2014, № 20, с. 41; № 25, с. 27; № 28, с. 48

Нашу продукцію ми вимірюємо в рулонах (стрейч-плівка). Покупець пред’явив претензію з приводу одиниці виміру виходячи з порядку заповнення податкової накладної, оскільки там не зазначено, що таку одиницю виміру можна застосовувати. Наскільки це правомірно?

Ми вважаємо, що ви маєте всі підстави вказувати в податковій накладній таку специфічну одиницю виміру.

Згідно з п.п. 4 п. 14 Порядку № 10 у графі 5 «Одиниця виміру товару/послуги» податкової накладної вказується одиниця виміру товарів/послуг — грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л, послуга тощо.

Отже, цей перелік не є вичерпним, що цілком зрозуміло.

Адже автори Порядку № 10 просто не в змозі перелічити в ньому всі можливі одиниці виміру. Але це зовсім не означає, що такі «нестандартні» одиниці виміру, як рулон, не можуть бути зазначені в податковій накладній

Підкажіть, чи необхідно коригувати податковий кредит з ПДВ, і яким чином при списанні кредиторської заборгованості (акт виконаних робіт було підписано 20.09.11 р., віднесено на 
рахунок 39, включено до витрат лише у 
2012 році) та з якого моменту необхідно відлічувати 3 роки? Надайте, будь ласка, посилання на нормативні акти

Стосовно обчислення строку давності щодо кредиторської заборгованості необхідно проаналізувати умови договору підряду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ). Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦКУ, якщо договором підряду не передбачено попередньої оплати виконаної роботи чи окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядчикові застережену ціну після остаточного здавання роботи за умови, що роботу виконано належним чином та в погоджений строк, або, за згодою замовника, — достроково.

Але сторони в договорі могли передбачити й інший порядок проведення розрахунків.

Так, якщо в договорі підряду зазначено конкретний строк — скажімо, оплата здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання акта виконаних робіт, то строк давності обчислюється саме від цієї дати, а не від дати закінчення здавання роботи.

Нюанс. Багато хто знає про норму ЦКУ (ч. 2 ст. 530 ЦКУ) стосовно того, що якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлено або визначено моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник має виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору чи актів цивільного законодавства. Таку вимогу може бути пред’явлено боржникові шляхом надсилання платіжної вимоги-доручення, а також листа, телеграми, рахунка (рахунки-фактури) тощо (п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» від 17.12.13 р. № 14). У такому випадку, якщо в договорі взагалі не зазначено строк (подію) для проведення оплати, то до моменту пред’явлення вимоги про оплату строк позовної давності не починає відлічуватися.

Але чи працює це в нашому випадку?

Вважаємо, що ні (і орієнтуватися потрібно на остаточне здавання роботи). Так, у схожій ситуації, але стосовно договору поставки, суди ігнорують ст. 530 ЦКУ і вказують, що строк давності починає відлічуватися з моменту прийняття товару або товаророзпорядчих документів на нього (див. «Позовна давність з усіма нюансами: судовий лікнеп» // «БТ», 2013, № 44, с. 32).

Важливий момент. Сторонам договору надано право збільшувати встановлену законом загальну або спеціальну позовну давність (ч. 1 ст. 259 ЦКУ). При цьому встановлено обов’язковість укладення договору про збільшення позовної давності в письмовій формі. Скорочувати встановлений законом строк позовної давності не можна (ч. 2 ст. 259 ЦКУ).

Також строк позовної давності може перериватися. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 264 ЦКУ перебіг позовної давності переривається в разі вчинення особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу чи іншого обов’язку. До цих дій відносять такі (п.п. 4.4.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.13 р. № 10):

• визнання пред’явленої претензії;

• зміну договору, з якого випливає, що боржник визнає існування боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору;

• письмове прохання відстрочити сплату боргу;

• підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом із кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, що підтверджує наявність заборгованості в сумі, стосовно якої виник спір;

• письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу.

Після переривання перебіг позовної давності починається наново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦКУ).

Тепер щодо податкового обліку. На думку представників податкових органів, у періоді визнання кредиторської заборгованості щодо неоплачених робіт безнадійною покупець зобов’язаний відкоригувати податковий кредит на підставі бухгалтерської довідки (див. консультації в категоріях 101.21, 101.23 ЗІР Міндоходів, лист ДПСУ від 06.04.12 р. № 10155/7/15-3417-03 // «БТ», 2012, № 25, с. 11).

Ми вважаємо, що коригувати податковий кредит не потрібно, оскільки ні в п. 192.1 ПКУ, ні в інших його нормах цього не передбачено. Причому в п. 192.1 ПКУ фактично відтворюються положення п. 4.5 Закону про ПДВ, з якого норми про необхідність коригування податкового кредиту щодо безнадійної заборгованості у 2005 році були вилучені. І тоді факт відсутності коригування підтверджували й податківці (див., наприклад, листи ДПАУ від 09.03.06 р. № 4343/7/16-1517-1, від 22.03.06 р. № 9580/7/16-1917-20). На це звертають увагу суди і сьогодні (див., наприклад, постанову Вінницького окружного адмінсуду від 28.04.14 р. у справі № 802/4599/13-а, http://reyestr.court.gov.ua/Review/38560747).

Але майте на увазі: такий підхід призведе до конфліктів із податківцями, причому навіть у судовій практиці трапляються рішення, що підтверджують правомірність коригування податкового кредиту в розглянутій ситуації (див., зокрема, постанову Донецького окружного адмінсуду від 09.10.12 р. у справі № 2а/0570/10779/2012, http://reyestr.court.gov.ua/Review/27472774)

Юридична особа на загальній системі надаватиме консультаційні послуги нерезиденту за межами України. Консультувати будуть 4 наші технічні фахівці (металургійне виробництво). Потрібна інформація щодо оформлення цих консультацій у бухгалтерському та податковому обліку

Податок на прибуток. У цьому випадку має місце операція в іноземній валюті. Відповідно до п.п. 153.1.1 ПКУ та листів Міндоходів України від 08.05.14 р. № 8180/6/99-99-19-03-02-16 // «БТ», 2014, № 22, с. 5, МФУ від 14.05.14 р. № 31-08410-07-27-11387 // «БТ», 2014, № 24, с. 9 доходи від операції з надання послуг відображають в обліку так:

1) якщо акт надання послуг складається раніше від отримання оплати, то суму доходу визначають за курсом НБУ, що діє в першій половині дня на дату складання такого акта (так званий нічний курс). На заборгованість нерезидента до моменту надходження оплати за послуги на розподільчий рахунок одержувача нараховують курсові різниці: на дату господарської операції — за курсом НБУ, що діє в першій половині дня («нічний» курс), на дату балансу — за курсом НБУ, що діє у другій половині дня («денний» курс);

2) якщо акт надання послуг складається після отримання оплати, то суму доходу обчислюють виходячи з курсу НБУ, що діє в першій половині дня на дату надходження передоплати за послуги на розподільчий рахунок одержувача («нічний» курс). Курсові різниці щодо заборгованості перед замовником-нерезидентом у частині отриманого авансу не розраховують.

Аналогічно цю операцію відображають і в бухгалтерському обліку (див. таблицю нижче).

ПДВ. Консультаційні послуги зазначені в абз. «в» п. 186.3 ПКУ, згідно з яким місцем постачання послуг вважається місце, в якому одержувача послуг зареєстровано як суб’єкта господарювання. Тож у цьому випадку надані нерезиденту послуги вважатимуться наданими за кордоном. Такі послуги не є об’єктом обкладення ПДВ (абз. «б» п. 185.1 ПКУ), і податкову накладну на них не виписують.

Необ’єктні послуги показують у рядку 4 декларації з ПДВ, у Таблиці 2 додатка Д6 до декларації, але в додатку Д5 до декларації їх не відображають.

Майте на увазі: у частині товарів, робіт, послуг, що включаються до собівартості наданих «необ’єктних» послуг, платник податків не має права на податковий кредит з ПДВ (п. 198.4 ПКУ). Якщо під час придбання податковий кредит було відображено, на вартість придбання таких товарів (робіт, послуг) нараховують податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 189.1 та абз. «а» п. 198.5 ПКУ.

У ситуації, коли товари (роботи, послуги) одночасно використовуються в «необ’єктній» та оподатковуваній діяльності, податковий кредит щодо них підлягає пропорційному розподілу (ст. 199 ПКУ).

Відображення операцій з надання консультаційних послуг

Посередник-нерезидент шукає нам покупця на території України. Місце постачання для ПДВ — не територія України? Чи є об’єкт для податку на репатріацію доходу?

ПДВ. Так, такі посередницькі послуги вважатимуться поставленими не на території України. Посередницькі послуги згадані в абз. «є» п.п. 186.3 ПКУ. Але в цій нормі йдеться про послуги, надані від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцеві послуг, перелічених у п. 186.3 ПКУ.

В останній нормі послуги з пошуку покупців не зазначені, тому такі посередницькі послуги не підпадають під норми абз. «є» п. 186.3 ПКУ.

У зв’язку з цим місце надання цієї посередницької послуги визначається згідно з п. 186.4 ПКУ за місцем розташування постачальника. Відповідно, при отриманні цих послуг від нерезидента об’єкт оподаткування не виникає (див. листи ДПАУ від 18.03.11 р. № 7634/7/16-1517-18, від 28.07.11 р. № 20450/7/16-1517-26 // «БТ», 2011, № 36, с. 8, від 30.05.12 р. № 9222/6/15-3415-26).

Податок на доходи нерезидентів у цьому випадку не утримується. Нормами абз. «з» п. 160.1 ПКУ встановлено, що об’єктом оподаткування є комісійна чи агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних чи агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів. Оскільки в нашому випадку агентські послуги надаються за межами митної території України, податок на доходи нерезидентів не утримується. Це підтвердили й податківці в листі ДПСУ від 28.07.11 р. № 20450/7/16-1517-26 // «БТ», 2011, № 36, с. 8

Підприємець із групи 2 ЄП у червні перейшов зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему. Що потрібно сплачувати, що подавати?

ФОП групи 2 ЄП, які перейшли на загальну систему оподаткування з III кварталу 2014 року, повинні подати до податкових органів:

• за підсумками ІІ кварталу — Декларацію платника єдиного податку. Строк — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (тобто не пізніше 11.08.14 р.). Таку вимогу висувають контролери у своїх роз’ясненнях у категорії 107.08 ЗIР Міндоходів;

• за результатами ІІІ кварталу — Податкову декларацію про майновий стан і доходи (наказ МФУ від 11.12.13 р. № 793; п.п. 177.5.2 ПКУ). Строк — протягом 40 календарних днів після закінчення першого кварталу роботи на загальній системі оподаткування, тобто не пізніше 10.11.14 р.

У ній (у додатку 5) ФОП самостійно розраховує авансові платежі з ПДФО (п.п. 177.5.1 ПКУ).

Зауважте: якщо весь минулий рік ФОП перебувала на спрощеній системі оподаткування, то в неї не могло бути й оподатковуваного доходу. У такому випадку підприємець не має мінімального обмеження за авансами та може визначити їх у будь-якій сумі.

З іншого боку, розрахунок авансів фактично виконується за формулою з додатка 5 до декларації. Ця формула визначить нам розмір авансу як 25 % від ПДФО з чистого доходу, отриманого за результатами роботи підприємця у III кварталі.

Такий підхід є не зовсім адекватним, оскільки ділити річну суму ПДФО на 4 (брати 25 %) логічно, а квартальну — ні.

Цікаво знати, що думають із цього приводу податківці.

Їх консультації з розділу 104 ЗІР Міндоходів є вельми розпливчастими. Безпечне їх розуміння — ставити аванс у сумі не менше 100 % ПДФО від чистого доходу за III квартал.

Із цього й радимо виходити.

У такому випадку вперше та востаннє у 2014 році авансовий платіж потрібно заплатити до 15 листопада.

Увага! Підприємцям, які перейшли на загальну систему протягом звітного року, також потрібно сплачувати авансові внески з ЄСВ — від тієї самої, яку задіяно в розрахунку ПДФО-авансів, і в ті самі строки, що й ПДФО-аванси.

Тож до 15 листопада теоретично потрібно ще й сплатити авансовий внесок з ЄСВ.

Але! Ми неодноразово звертали увагу, що несплата авансових платежів з ЄСВ не повинна призводити до штрафів.

На щастя, це вже визнають і податківці — див. консультацію в розділі 301.09 ЗІР Міндоходів («…Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування передбачено сплату фізичними особами — підприємцями на загальній системі оподаткування авансових платежів з єдиного внеску. При цьому штрафні санкції за несплату авансових платежів до зазначених платників органами доходів і зборів не застосовуються…»)

Після закінчення року вам потрібно буде подати декларацію про доходи. У ній ФОП відображає вже чистий дохід і суму ПДФО за III та IV квартали 2014 року. Також потрібно подати річну ЄСВ-звітність «за себе» (також до податкового органу)

ФОП-єдиноподатник групи 3 (ставка ЄП 5 %) пройшов держреєстрацію 26.06.14 р. Чи потрібно сплачувати ЄСВ за червень у повному розмірі?

Так, потрібно. Податківці вважають, що ФОП повинні сплачувати ЄСВ за кожен повний або неповний відпрацьований місяць у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Про це свідчить консультація, розміщена в підкатегорії 301.04.02 ЗІР Міндоходів.

Таким чином, у цій ситуації новоствореному ФОП потрібно було заплатити ЄСВ за червень (II квартал) у сумі не менше 422,65 грн. (1218 грн. х 34,7 %) не пізніше 21.07.14 р. Наступний платіж
(за III квартал) — не пізніше 20.10.14 р.

Чи може ФОП-єдиноподатник групи 2 перерахувати фізичній особі на картку гроші за товар (документів, звісно, не буде)?

Податківців наполягають на тому, що єдиноподатники незалежно від групи зобов’язані мати документи на придбаний товар і в разі їх відсутності загрожують штрафом згідно з п. 121.1 ПКУ в сумі 510 грн. (при повторному протягом року порушенні — 1020 грн.) (див. категорію 107.12 ЗІР Міндоходів).

Не забудьте також про обов’язковість сплати ПДФО з доходів, виплачених фізичним особам. Ви як податковий агент повинні утримати з доходу фізичної особи і сплатити до бюджету ПДФО за ставкою 15 %, а також показати цю виплату у ф. № 1ДФ.

Також на горизонті замайорів військовий збір (див. с. 8, 14, 25 номера). Але з виплат фізичним особам за договорами купівлі-продажу його сплачувати не потрібно

ФОП-єдиноподатник групи 3 зареєстрований у березні 2014 року. Які звіти і коли йому здавати? Коли подати заяву, щоб працювати на ЄП у 2015 році?

ФОП, які протягом 10 днів від дня держреєстрації подали заяву про вибір групи 3 ЄП, вважаються платниками ЄП від дня держреєстрації (п.п. 298.1.2 ПКУ). При цьому перший звітний період з ЄП для них починається з 1-го числа місяця, в якому відбулася держреєстрація (п. 294.4 ПКУ).

Таким чином, першу декларацію з ЄП ФОП потрібно було подати за підсумками I кварталу 2014 року не пізніше 12.05.14 р. Останній день сплати ЄП за цією декларацією — 20.05.14 р.

У подальшому ЄП-декларації слід подавати щокварталу в 40-денний строк. ЄП сплачуєте протягом 10 днів після закінчення граничного строку подання декларації.

Тепер про ЄСВ «за себе». ЄСВ-звіт за ф. № Д5 ви подасте тільки за підсумками року до 10.02.15 р.

А от сплачувати ЄСВ необхідно щокварталу до 20 числа наступного за кварталом місяця. Отже, ЄСВ за березень (I квартал) потрібно було сплатити не пізніше 21.04.14., за II квартал — не пізніше 21.07.14 р., за III квартал — не пізніше 20.10.14 р., за IV квартал — не пізніше 19.01.15 р.

Що стосується заяви щодо продовження перебування на ЄП у наступному році, то сьогодні її подавати не потрібно, оскільки ЄП-реєстрація є безстроковою

Яким чином юрособа — платник ЄП оподатковує операції з продажу корпоративних прав?

Юрособа — платник ЄП сплачує ЄП з будь-якого доходу, отриманого протягом податкового (звітного) періоду в грошовій (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі (кредиторська заборгованість зі строком давності, що минув, безоплатно отримані товари, роботи, послуги) (п.п. 2 п. 292.1 ПКУ).

Нюанс! Отримані доходи єдиноподатник не зменшує на понесені витрати. Це не стосується доходів отриманих від реалізації основних засобів, для яких передбачено особливі правила визначення суми ЄП (п. 292.2 ПКУ).

Щодо оподаткування ЄП операцій з відчуження корпоративних прав, то окремої норми, яка б встановила специфічний порядок визначення суми оподаткованого доходу (як у випадку з основними засобами), у ПКУ немає.

Тому логічно припустити, що до оподатковуваного доходу слід уключати всю суму доходу, отриманого від реалізації корпоративних прав.

Увага. Водночас податківці, як би це не було дивно, деякий час вважали по-іншому. Вони у своїх роз’ясненнях (консультація наведена у «ВПСУ», 2012, № 19, с. 27 та у категорії 108.04 ЗІР Міндоходів) вважали, що ЄП потрібно сплачувати не з усієї суми надходжень від продажу корпоративних прав, а з додатної різниці між отриманим доходом від продажу корпоративних прав та понесеними (нарахованими) ним витратами в результаті придбання корпоративних прав.

Такий висновок вони зробили напевно орієнтуючись на правила оподаткування операцій
із корпоративними правами податком на прибуток.

Нагадуємо! Податок на прибуток сплачується з операцій із продажу корпоративних прав з різниці між отриманим доходом та понесеними витратами (п. 153.9 ПКУ).

Такий лояльний підхід щодо ЄП з операцій продажу корпоративних прав проіснував до 03.01.13 р., тобто до того часу, доки правила оподаткування корпоративних прав не перекочували із п. 153.8 до п. 153.9 ПКУ (див. «БТ», 2013, № 2, с. 30).

Після цих змін податківці змінили свій підхід шляхом відкликання своїх лояльних консультації (консультація, наведена у категорії 108.04 ЗІР Міндоходів втратила чинність). А тому всі мости, які хоч якось давали можливість сплачувати менше ЄП при відчуженні корпоративних прав, було «спалено».

У зв’язку з цим ми вважаємо, що платникам ЄП буде безпечніше оподатковувати операції з продажу корпоративних прав за загальновстановленими правилами, тобто в доходи при продажу корпоративних прав варто включити всю суму коштів, виручених від продажу.

Важливо! Оподатковуваний дохід при реалізації таких активів виникає на дату отримання грошових коштів в оплату корпоративних прав (цінних паперів).

Обережно! У категорії 108.04 ЗІР Міндоходів є консультація, в якій контролери зробили висновок: юридичні особи, які здійснюють операції з продажу цінних паперів та корпоративних прав, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування. Підставу для такого висновку податківці вбачають у нормах п.п. 291.5.1 ПКУ, який забороняє платникам єдиного податку, зокрема, здійснювати діяльність у сфері фінансового посередництва. Звісно продаж корпоративних прав, які належать платнику єдиного податку, та фінансове посередництво це, як кажуть у Одесі, «дві великі різниці».

Однак майте на увазі, що можуть бути необґрунтовані претензії контролерів із цього приводу

ТОВ на єдиному податку групи 4 уклало договір комісії на продаж продукції. У договорі передбачено, що комісіонер залишає собі комісійну винагороду, а різницю за проданий товар відправляє нам на розрахунковий рахунок. Якою буде база для оподаткування?

У п.п. 2 п. 292.1 ПКУ передбачено, що доходом (базою оподаткування) для юридичної особи — платника єдиного податку є будь-який дохід, отриманий у грошовій (готівковій чи безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі. Податківці трактують цю норму досить ліберально у випадку, коли частину виручки від продажу товарів утримує посередник. Якщо розрахунок проведено через платіжний термінал, то на поточний рахунок надходить виручка
за вирахуванням комісії оператора платіжної системи (еквайра). Базою оподаткування податківці в такому випадку вважають суму, що надійшла на поточний рахунок (категорія 108.04 ЗІР Міндоходів).

Під час продажу через комісіонера виникає така ж ситуація. Якщо провести аналогію, то обкладати єдиним податком потрібно суму, яку ви отримаєте на поточний рахунок від комісіонера (виручка за проданий товар за вирахуванням комісійної винагороди).

Але тут ви маєте врахувати два небезпечні моменти:

по-перше, особливість договору комісії полягає в тому, що кошти, які комісіонер отримує за реалізований товар, належать не йому, а комітентові (ст. 1018 ЦКУ). Інакше кажучи, суми, отримані комісіонером від продажу товару, вважаються власністю комітента ще до фактичної їх передачі комісіонером (див. ухвалу ВАСУ від 26.05.09 р.у справі № К-4875/08);

по-друге, комісіонер перераховує комітенту виручку не в повному обсязі, а зменшену на суму комісійної винагороди. По суті, відбувається залік взаємних вимог: частина вартості реалізованого товару погашається послугами комісіонера. Контролери можуть розцінити такі дії як проведення розрахунків у негрошовій формі (бартер). Отже, вимоги п. 291.6 ПКУ про грошові розрахунки за проданий товар буде порушено.

Чим це може загрожувати комітенту-єдиноподатнику групи 4:

• переходом з ЄП на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПКУ);

• сплатою податку за подвійною ставкою (п.п. 2 п. 293.5 ПКУ).

Висновок. Тому, щоб «спати спокійно», рекомендуємо вам отримати індивідуальну податкову консультацію, яка може убезпечити вас від негативних наслідків, або переглянути договір і надалі перераховувати комісійну винагороду окремим платежем.

У будь-якому випадку в дохід краще включати всі кошти від продажу продукції (без вирахування комісійної винагороди)

Юридична особа — платник єдиного податку здає приміщення в оренду.
Як оподатковувати отриману компенсацію за електроенергію?

Спочатку нагадаємо, що при оплаті комунальних послуг можливі три варіанти відшкодування їх вартості орендарем.

Варіант 1: витрати на оплату комунальних послуг включаються до суми орендної плати і, отже, відображаються в орендодавця в повному обсязі як дохід.

Варіант 2: орендодавець виписує окремі рахунки на компенсацію вартості комунальних послуг.

Варіант 3: орендар самостійно оплачує комунальні послуги. Такий спосіб передбачає переукладення орендарем договорів із комунальними підприємствами на своє ім’я з подальшою сплатою комунальних платежів.

Судячи з усього, у цій ситуації застосовується другий варіант відшкодування вартості комунальних послуг. У цьому випадку податківці роз’яснюють: сума комунальних платежів, яка згідно з договором оренди відшкодовується орендарем окремо від орендної плати, включається в дохід юридичної особи — платника ЄП — орендодавця (категорія 108.04 ЗІР Міндоходів).

Так само потрібно сплатити ЄП із суми компенсації комунальних платежів і в першому варіанті.

Оспорювати позицію податківців у цьому питанні проблематично, ураховуючи широке поняття доходу єдиноподатника (п.п. 2 п. 292.1 ПКУ) та надходження суми компенсації безпосередньо на рахунок орендодавця.

Виходом із ситуації, що склалася, для орендодавця може стати вибір третього способу компенсації комунальних послуг — коли орендар переоформляє на себе договори з комунальними службами та оплачує такі витрати самостійно

За яким курсом слід розраховувати єдиноподатнику валютну виручку, що надійшла на розподільчий рахунок або на поточний після продажу валюти?

Згідно з п. 292.5 ПКУ дохід, отриманий в інвалюті, перераховується у гривні за курсом НБУ на дату отримання такого доходу. Начебто все зрозуміло.

Але якщо валютна виручка спочатку потрапляє на розподільчий рахунок, а тільки потім — на валютний рахунок підприємства, виникають розбіжності.

Із точки зору податківців, у цій ситуації потрібно орієнтуватися на курс НБУ, що діяв на момент надходження валюти на поточний рахунок підприємства (категорія 107.04 ЗІР Міндоходов). Розподільчий же рахунок вони розглядають як транзитний, тобто такий, що виконує суто технічну функцію. Тому вважають, що валюта, яка на ньому перебуває, підприємству не належить.

Наша позиція: при перерахунку інвалютної виручки потрібно орієнтуватися на курс НБУ, що діє на дату надходження інвалютної виручки на розподільчий рахунок підприємства. Причина проста — ви не можете продати 50 % валюти, якщо вона вам не належить. Якщо ж вона вам усе-таки належить, ви маєте оприбуткувати цю валюту в своєму обліку за курсом НБУ, за яким її зараховано на розподільчий рахунок.

Вибір залишається за вами.

І не забудьте! Згодом у доходи буде включено додатну курсову різницю при зараху­ванні решти 50 % валюти на поточний валютний рахунок, а також додатну курсову різницю та різницю, що виникає внаслідок перевищення комерційного курсу над курсом НБУ при продажу 50 % валюти. Нагадаємо, податківці наполягають: додатну різницю потрібно включити в доходи, а от від’ємна різниця не зменшує оподатковуваний дохід. Докладніше про це ви можете прочитати у «БТ», 2014, № 14, с. 40

Чи потрібно виручку торговельних точок проводити через касу підприємства, якщо щоденна виручка здається до банку матеріально відповідальною особою?

У запитанні не зазначено, чи мають торговельні точки статус відокремленого підрозділу і хто саме (касир підприємства або касир торговельної точки) здає виручку до банку.

1. Офіційні органі вважають, що згадані в Положенні № 637 відокремлені підрозділи мають відповідати ознакам, зазначеним у ст. 64 ГКУ (див. листи НБУ від 22.11.06 р. № 11-115/4301-12445, від 05.12.07 р. № 11-113/4587-12584).

Із цього випливає, що відомості про відокремлений підрозділ повинні бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (ч. 1 ст. 28 Закону № 755). Для такого відокремленого підрозділу має бути встановлено ліміт каси, і такий підрозділ самостійно веде касову книгу (див. пп. 4.2, 5.2 Положення № 637, листи НБУ від 22.11.06 р. № 11-115/4301-12445 і від 04.10.07 р. № 11-115/3693-10119).

При цьому мають право не вести касову книгу відокремлені підрозділи, які:

• здійснюють розрахунки готівкою із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або розрахункових квитанцій з веденням Книги обліку розрахункових операцій та

• не здійснюють операції з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами.

Але навіть у такому випадку з метою безпеки ми рекомендували завести у відокремленому підрозділі касову книгу та оформляти РКО операції здавання виручки до каси підприємства чи до банку (деталі ви знайдете у «БТ», 2013, № 45, с. 11).

Якщо все так і є, то в розглянутій у запитанні ситуації проводити виручку торговельних точок через касу підприємства не потрібно.

Увага! Але, очевидно, торговельні точки, про які йдеться в запитанні, все-таки не є відокремленими підрозділами.

У свою чергу, структурний підрозділ, що не має статусу відокремленого, касову книгу не веде і, відповідно, прибуткові (видаткові) ордери не виписує. Це підтверджують Нацбанк (див. листи від 05.12.07 р. № 11-113/4587-12584, від 30.04.13 р. № 11-117/1518/5387 // «БТ», 2013, № 31, с. 3) і міндоходівці (консультація у ЗІР Міндоходів, категорія 109.15).

Але майте на увазі: сьогодні про те, що виручка невідокремлених структурних підрозділів обов’язково має відображатися в касовій книзі головного підприємства, зазначено тільки в нечинній на сьогодні консультації з подкатегорії 109.15 ЗІР Міндоходів (розміщено з позначкою «чинна до 01.02.13 р.).

Тим часом це прямо випливає із пп. 3.3, 3.7, 4.2 Положення № 637.

Тому відповідь на запитання в такому випадку є ствердною. Так, потрібно проводити через касу головного підприємства (щодо проблем та їх вирішення в цій ситуації читайте у «БТ», 2013, № 45, с. 11).

Важливо: відсутність запису в касовій книзі може бути розцінено як неоприбуткування виручки з накладенням штрафу в п’ятикратному розмірі від неоприбуткованої суми згідно зі ст. 1 Указу № 436/95 (див., наприклад, постанову Вінницького апеляційного адмінсуду від 09.07.13 р. у справі № 822/1138/ 13-а, http://reyestr.court.gov.ua/Review/32512879)

Підприємство — мережа аптек, роздріб. Щодня інкасуємо виручку до банку. Але оскільки беремо з виручки гроші на зарплату й господарські потреби, усі аптеки ведуть касові книги: в аптечній касовій книзі — видатковий ордер на касу підприємства (виручка), у касі підприємства — прибутковий касовий ордер (виручка). Надалі з каси підприємства видаємо зарплату або гроші на госппотреби.

У вашій ситуації, насамперед, слід чітко визначитися з тим, чи є аптеки відокремленими підрозділами. Очевидно, аптеки є структурними підрозділами, що не мають статусу відокремленого підрозділу. Інакше відомості про такі аптеки потрібно було б унести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (ч. 1 ст. 28 Закону № 755). Адже, на думку офіційних органів, згадані в Положенні № 637 відокремлені підрозділи мають відповідати ознакам, зазначеним у ст. 64 ГКУ.

Тому в наказі підприємства потрібно чітко встановити, що аптеки мають статус невідокремленого структурного підрозділу.

Тоді в таких підрозділах не потрібно вести касову книгу та виписувати прибуткові (видаткові) ордери. Це підтверджують і офіційні органі (див. попереднє запитання).

Важливий момент: виручка невідокремлених структурних підрозділів обов’язково має відображатися в касовій книзі головного підприємства (пп. 3.3, 3.7, 4.2 Положення № 637). Відсутність запису в касовій книзі може бути розцінено як неоприбуткування виручки з накладенням штрафу в п’ятикратному розмірі від неоприбуткованої суми згідно зі ст. 1 Указу № 436/95.

Логічно дійшли висновку, що в аптеках можна не вести касу, але перестраховуємося. Як правильно діяти?

Про інші моменти оформлення касових операцій у відокремлених (структурних) підрозділах можна довідатися з публікацій «Каса відокремленого підрозділу: як себе убезпечити» // «БТ», 2013, № 45, с. 11, ««Касово-лімітні» запитання: знайдіть свою відповідь» // «БТ», 2014, № 16, с. 16

Після постанови про обмеження видачи готівки сумою 150000 грн. ми перерахували гроші з поточного рахунка на корпоративну картку та зняли в цей самий день удвічі більше. Що нам за це буде?

Наскільки можна зрозуміти, ви маєте на увазі постанову № 328, у п.п. 8 ч. 1 якої раніше містилася вимога про те, що банки зобов’язані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті з поточних (у тому числі карткових) рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 150000 грн. на добу на одного клієнта. З 29.07.14 р. цю норму сформульовано трохи інакше: банки зобов’язані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах до 150000 грн. на добу на одного клієнта. При цьому вимоги цього підпункту не поширюються на видачу готівкових коштів:

— на виплату заробітної плати, витрат (у межах норм, установлених законодавством) на відрядження, пенсій, стипендій, інших соціальних та прирівняних до них виплат (окрім матеріальної допомоги);

— на виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Якщо, незважаючи на заборону, вам пощастило зняти готівку, то жодних санкцій за одну цю дію до вас застосувати не можуть. Але слід ураховувати, що зняті готівкові кошти мають бути оприбутковані в цей день у касі підприємства та витрачені, інакше буде порушено ліміт каси. А за порушення ліміту каси може бути накладено штраф згідно з Указом № 436/95 у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

А, можливо, ви маєте на увазі постанову № 210, у п. 1 якої було встановлено обмеження граничної суми розрахунків готівкою:

• підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000 гривень. На думку НБУ, це обмеження стосується розрахунків за угодами, предметом яких є будь-які матеріальні та нематеріальні блага, що можуть бути оцінені у грошовій формі, у тому числі розрахунків за договорами, пов’язаними з корпоративними правами, наданням або поверненням позики, виплатою неустойки (див. лист НБУ від 24.01.14 р. № 11-116/3159);

• фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150000 гривень. На розрахунки, не пов’язані з реалізацією товарів, робіт, послуг, це обмеження, на думку податківців, теж поширюється («хорошу» консультацію з категорії 109.13 ЗІР Миндоходів змінив поганий лист ДФСУ від 21.07.14 р. N 25/6/99-99-22-06-03-15/415).

При цьому відповідні зміни були внесені й до п. 2.3 Положення № 637, відповідно до якого підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами у межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених постановою № 210. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки чи небанківські фінансові установи шляхом перерахування коштів з поточного рахунка на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки (одержувачів). Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Увага! Це обмеження стосується також розрахунків за товари, які були придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівкових коштів, отриманих за допомогою електронного платіжного засобу (корпоративної платіжної картки).

Що стосується винятків, то зазначені обмеження не поширюються на:

1) розрахунки підприємств (підприємців) із бюджетами та державними цільовими фондами;

2) добровільні пожертвування і благодійну допомогу;

3) використання коштів, виданих на відрядження. Але на розрахунки за товари, роботи, послуги, проведені у відрядженні, обмеження поширюється (див. консультацію в категорії 109.13 ЗІР Міндоходів).

Підпадають під обмеження й ситуації, коли підзвітна особа розраховується за товари, роботи, послуги власними коштами, а підприємство їй надалі їх компенсує (див. лист НБУ від 30.01.14 р. № 27-011/3958 // «БТ», 2014, № 16, с. 4, консультацію в категорії 109.13 ЗІР Міндоходів).

Отже, зазначені обмеження стосуються саме готівкових розрахунків. Тому якщо кошти з корпоративної платіжної картки були перераховані в безготівковому порядку іншій особі, на такі операції ці обмеження не поширюються. На це звертають увагу й контролери в консультації з категорії 109.13 ЗІР Міндоходів.

А от якщо готівкові кошти були зняті з корпоративної платіжної картки, то необхідно проаналізувати, на які потреби вони були витрачені та як здійснювалася оплата (якщо готівку було внесено до каси банку для перерахування на рахунок одержувача, то проблеми з «готівковим» обмеженням немає).

Якщо за рахунок цих коштів були проведені розрахунки із суб’єктом підприємницької діяльності (юридичною або фізичною особою), то потрібно провести порівняння з «порогом» 10000 грн. Якщо ж зі звичайною фізичною особою за товари (роботи, послуги) — 150000 грн.

Якщо обмеження порушено, будуть застосовані штрафні санкції.

Сьогодні це тільки адмінштраф на винну посадову особу або на фізичну особу — підприємця згідно зі ст. 163¹⁵ КпАП у розмірі від 1700 до 3400 грн. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адмінстягненню за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від 8500 до 17000 грн. Справи про адміністративні правопорушення за цією статтею розглядаються податківцями (ст. 234² КпАП).

Причому, на думку податківців, ця адміністративна відповідальність застосовується як до суб’єкта господарювання— платника готівки, так і до суб’єкта господарювання, який приймає готівку (див. консультації в категорії 109.21 ЗІР Міндоходів). Аналогічну позицію висловив і НБУ в листах від 08.11.13 р. № 11-117/21669 // «БТ», 2013, № 50, с. 7, від 14.11.13 р. № 11-117/22683 від 18.11.13 р. № 11-117/23064, від 24.01.14 р. № 11-116/3159).

Увага! Є привід для оптимізму. Відповідно до ст. 38 КпАП цю санкцію перевіряючі можуть застосувати до порушника не пізніш як через 2 місяця з моменту вчинення правопорушення. Тож якщо ви випадково порушили зазначені вище обмеження, то для притягнення вас до відповідальності необхідно, щоб з моменту його вчинення й до моменту перевірки ще не минуло двох місяців

Чи поширюється дія готівкового обмеження на видачу та повернення позики фізособі (засновнику)?

Готівкове обмеження в розрахунках з фізособами НБУ встановив для розрахунків за товари (роботи, послуги).

Фінансова допомога (поворотна чи безповоротна), надана готівковими коштами, відноситься до позареалізаційних надходжень (1.2 Положення № 637). Це підтверджують і податківці у консультації, розміщеній в категорії 109.13 ЗІР Міндоходів.

Таким чином, надання фінансової допомоги (позики), фактично не є розрахунком за товари (роботи, послуги), а отже готівкове обмеження на таку операцію не поширюється.

Тобто в ситуації, коли сторонами договору позики є підприємство (підприємець) та фізособа, то до операції з видачі/повернення позики 150-тисячне обмеження застосовуватися не повинне.

Але НБУ не поділяє такої думки. Так, у листі від 24.01.14 р. № 11-116/3159 («БТ», 2014, № 16, с. 4) банкіри безсоромно зарахували розрахунки, пов’язані з наданням або поверненням позики, до розрахунків, на які поширюється 150-тисячне обмеження. І це при тому, що у постанові № 210 встановлено граничну суму розрахунків готівкою «фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150000 (ста п’ятдесяти тисяч) гривень».

Важливо! Останнє слово в цьому питанні — за Міндоходів, яке розглядає справи про «готівково-обмежувальні» адмінпорушення та накладає адмінштрафи (ст. 163¹⁵, 234² КпАП).

Так от податківці у консультації, розміщеній у категорії 109.13 ЗІР Міндоходів раніше погоджувалися: 150-тисячне обмеження поширюється тільки на готівкові розрахунки за товари, роботи, послуги та не стосується позареалізаційних надходжень. Але зараз вони стали на бік НБУ (лист ДФСУ від 21.07.14 р. N 25/6/99-99-22-06-03-15/415).

А тому радимо не переходити цю межу, щоб не наразитися на доволі значний штраф на винну посадову особу підприємства від «пильних» податківців: 1700 — 3400 грн., а за повторне порушення 8500 — 17000 грн.

До речі, фізособі (засновнику) вказаний адмінштраф у будь-якому разі не загружує, бо вона не є суб’єктом цього правопрушення

Чи поширюється готівкове обмеження на внески фізособи до статутного капіталу підприємства?

Питання поширення готівкового обмеження на внесок фізособи до статутного капітулу на сьогодні на рівні нормативно-правових актів чітко не врегульовано. Фактично готівкове обмеження в операціях зі звичайними фізособами (не ФОП) поширюється тільки на розрахунки за товари, роботи, послуги (див. вище).

Згідно з п. 1.2 Положення № 637 внесок до статутного капіталу належить до позареалізаційних надходжень, а тому на таку операцію дія готівкового 150-тисячного обмеження теоретично поширюватися не повинна.

Знову ж таки, НБУ має іншу думку. Він підводить під готівкове обмеження розрахунки за будь-які матеріальні/нематеріальні блага (див. лист від 08.11.13 р. № 11-117/21669 // «БТ», 2013, № 50, с. 7). Тобто виходить, що ігноруючи усі правила, Нацбанк вважає, що під 150-тисячну межу підпадають всі позареалізаційні доходи, отримані від фізособи, в тому числі і внесок до статутного капіталу.

Важливо! На бік НБУ вже стали і податківці.

Наша порада. Не ризикувати. А тому якщо сума внеску перевищує 150 тис. грн., краще отримати такий внесок частинами в межах обмеження протягом декількох днів

Директор зняв із корпоративної картки гроші та приніс до каси підприємства. Із цих коштів повернули поворотну фіндопомогу засновникові наприкінці робочого дня. Чи потрібний авансовий звіт директора та як його оформити?

На нашу думку, оформити авансовий звіт директору все-таки доведеться. Пояснімо, чому.

Спочатку звернемо увагу на два моменти:

По-перше, гроші, зняті з корпоративної картки підзвітною особою, автоматично вважаються виданими під звіт. А це вже зобов’язує особу, яка отримала грошові кошти, відзвітувати про їх використання.

По-друге, підзвітна особа, яка отримала корпоративну картку, зобов’язана заповнити й подати авансовий звіт у випадку (п. 2.12 Положення № 637):

• отримання готівки з поточного рахунка із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу;

• використання отриманих коштів за призначенням.

У нашому ж випадку директор:

• не витратив грошові кошти, зняті з корпоративної картки;

• повернув готівкові кошти в повному обсязі до каси у строк, установлений п. 2.11 Положення № 637 (два робочі дні, включаючи день отримання коштів під звіт).

Однак той факт, що він отримав готівкові кошти з корпоративної картки, зобов’язує його подати відповідний звіт.

Заповнити його буде неважко: доведеться зазначити лише розмір отриманих коштів та поверненого залишку (вони збігатимуться). Зворотний бік звіту взагалі залишиться порожнім.

І не забудьте: до такого звіту необхідно підколоти оригінали документів про отримання готівки з поточного рахунка (у нашому випадку — чек банкомата)

Працівника прийнято на роботу з першого робочого дня місяця, але не з першого числа місяця (перший день припадає на вихідний). Місяць було повністю відпрацьовано працівником. Чи включається такий місяць до розрахункового періоду, за який визначаються суми лікарняних, декретних та відпускних?

Почнемо з теорії. Правила розрахунку середньої зарплати для оплати періоду тимчасової непрацездатності та відпустки у зв’язку з вагітністю та родами визначені Порядком № 1266, а відпускних — Порядком № 100. Причому право надавати роз’яснення щодо застосування обох Порядків КМУ надало Мінсоцполітики (раніше — Мінпраці).

У загальному випадку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для визначення суми:

• лікарняних і допомоги по вагітності та пологах, є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (п. 4 Порядку № 1266);

• відпускних — останні 12 календарних місяців роботи (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю надання відпустки (абзац перший п. 2 Порядку № 100).

Як бачите, у наведених нормах обох Порядків є «прив’язка» до 1-го числа місяця. Однак, на думку Мінсоцполітики (пам’ятайте, це відомство має право роз’ясняти нам з вами, як користуватися Порядками № 1266 та № 100), тільки при розрахунку лікарняних місяць, у якому працівника було прийнято на роботу з першого робочого дня місяця, але не з першого календарного дня, не можна включати до розрахункового періоду (див. листи Мінпраці від 19.10.07 р. № 595/020/99-07, від 16.12.2008 р. № 621/18/99-08).

При визначенні розрахункового періоду, за який здійснюють обчислення середньої зарплати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і відпускних, перший місяць роботи на підприємстві може ввійти до розрахункового періоду, якщо працівник відпрацював його повністю (див. лист Мінпраці від 12.03.10 р. № 2515/0/14-10/18).

Приклад. Працівницю прийнято на роботу 3 лютого 2014 року. Припустимо, що в серпні 2014 року вона: а) захворіла; б) іде у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами; в) іде у щорічну відпустку. На підприємстві встановлено п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями — субота, неділя.

День прийняття на роботу (3 лютого 2014 року) є першим робочим днем у цьому місяці (1 і 2 лютого 2014 року — вихідні дні на підприємстві).

Розрахунковим періодом для обчислення суми:

• оплати днів тимчасової непрацездатності (варіант «а») буде березень — липень 2014 року. Лютий 2014 виключаємо з розрахункового періоду;

• допомоги по вагітності та пологах і відпускних (варіанти «б» і «в») — лютий — липень 2014 року.

Важливо! Розрахунок середньоденної заробітної плати для оплати періоду щорічної відпустки та відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами слід виконувати в календарних днях. І якщо до розрахункового періоду ввійшов місяць, у якому працівник був прийнятий на роботу не з першого календарного дня, але з першого робочого (місяць відпрацьовано повністю) (у прикладі — лютий 2014 року), то при підрахунку кількості календарних днів у розрахунковому періоді потрібно такий місяць ураховувати як повний. Тож у розрахунку кількості календарних днів у розрахунковому періоді необхідно враховувати 28 календарних днів лютого 2014 року (з 1-го по 28-й, а не з 3-го по 28-й день місяця)

Працівника було звільнено за прогули. У день звільнення він не з’явився за своєю зарплатою і її було депоновано. Минуло 3 роки, але зарплату так і не отримано.

Відповідь на перше запитання — очікувати, доки працівник не зробить ласку одержати належні йому суми зарплати. Відповідь на друге запитання — їх немає. Чому? Читаємо далі.

У своєму запитанні, шановний читачу, ви говорите про трирічний строк, найімовірніше, маючи на увазі строк позовної давності, установлений ст. 257 ЦКУ. Однак відносини, що виникають між працівником та роботодавцем у межах трудового договору, регулює трудове законодавство, зокрема КЗпП, а не ЦКУ.

Отже, строк позовної давності, протягом якого працівник може звернутися до суду (комісії по трудових спорах), до заробітної плати не застосовується (ч. 2 ст. 233 КЗпП). Причому роботодавець зобов’язаний виплатити не одержані працівником у день звільнення суми зарплати не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП). Саме тому така заборгованість має враховуватися підприємством до її повного погашення.

Як має діяти підприємство? Які податкові наслідки?

Якщо ж працівнику буде відмовлено роботодавцем в одержанні депонованої заробітної плати, це наявний факт порушення трудових прав працівника на виплату зарплати й виникнення трудового спору.

Разом з тим, Держказначейство в цьому питанні дотримується протилежної думки. Це відомство вважає, що до депонованих сум зарплати слід застосовувати загальні строки позовної давності, установлені ЦКУ (див. лист Держказначейства від 23.12.05 р. № 07-04/2393-11338). Але ми вважаємо такий підхід помилковим. Наші аргументи див. вище

Право на яку ПСП має працівниця, яка перебуває у шлюбі, утримує свою біологічну дитину та є матір’ю двох прийомних дітей?

Така працівниця має право на «звичайну» пільгу (у 2014 році — 609 грн.). Цією пільгою може скористатися будь-який працівник, чия сума заробітної плати, нарахована за місяць, не перевищує у 2014 році 1710 грн. (п.п. 169.1.1 ПКУ). ПСП «на дітей», про яку йдеться у п.п. 169.1.2 ПКУ, на жаль, не для неї. Пояснимо, чому.

Підпунктом 169.1.2 ПКУ передбачене право платника податків, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, зменшити суму зарплати за місяць на суму звичайної ПСП у розрахунку на кожну таку дитину. Хто ж цей платник податків? Із тексту п.п. 3 п. 5 Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1227, випливає, що це батько дитини, зазначений у свідоцтві про народження дитини, опікун або піклувальник. Прийомні батьки тут не зазначені.

Ще одним аргументом на користь таких висновків є те, що ПСП згідно з п.п. 169.1.2 ПКУ надається платникам податків, які утримують дітей. Прийомні батьки мають обов’язки щодо виховання та розвитку дітей (ст. 2562 СКУ). Кошти на утримання дітей у прийомній сім’ї виділяються з держбюджету.

Таким чином, у працівниці немає шансів на застосування підвищеної ПСП на підставі п.п. 169.1.2 ПКУ

Нову фірму зареєстровано 27.06.14 р., на облік у податковій взято 01.07.14 р. Чи потрібно директору нараховувати зарплату за 1 робочий день червня (30-е число) і відповідно здавати звіт з ЄСВ? Або існує можливість не нараховувати зарплату?

Рішення щодо призначення особи на посаду керівника підприємства приймає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган (ч. 3 ст. 65 ГКУ). Оформляють його протоколом (наприклад, у ТОВ) або рішенням (у ПП). По суті, такий протокол (рішення) подібне до позитивної резолюції на заяві про прийняття на роботу.

Далі власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган та особа, прийнята на посаду директора, погоджують положення трудового договору (контракту) і підписують його.

Оформляють укладення трудового договору (контракту) наказом (розпорядженням), який видається директором. Текст наказу (розпорядження) може бути таким: «Починаю виконання обов’язків директора з «__» _____ 20__ року. Підстава: протокол загальних зборів засновників (рішення засновника) від «__» _____ 20__ року № __».

Якщо в наказі (розпорядженні) директор зазначив, що він починає виконання своїх посадових обов’язків з 30 червня 2014 року, без нарахування зарплати за цей день не обійтися. А якщо є нарахована зарплата, то «привіт» звіт з ЄСВ.

Уникнути нарахування зарплати, відправивши директора у відпустку без збереження зарплати на підставі ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/ 96-ВР на один день
(30 червня), на наш погляд, також не вийде. Адже він не може одночасно і розпочати виконання своїх обов’язків у цей день, і піти у відпустку за свій рахунок.

Вихід один: одразу правильно документально оформити трудові відносини з директором. Якщо в наказі (розпорядженні) буде проставлено дату обіймання посади з 1 липня, підприємство уникне необхідності нарахування зарплати за один день, у який директор, по суті, нічого не робив (підприємство тільки зареєструвалося), і, відповідно, подання звіту з ЄСВ

Чи може підприємство укласти ЦП-договір зі звичайною фізичною особою на ремонт комп’ютера?

Так, може, якщо така робота є разовою. Річ у тім, що фізична особа не може систематично надавати підприємству послуги з ремонту комп’ютерів без реєстрації підприємцем. Причому, на думку ВСУ, під систематичним здійсненням діяльності слід розуміти здійснення трьох та більше операцій протягом календарного року (див. п. 4 постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25.04.03 р. № 3).

Ураховуйте це при укладанні договору.

Зауважимо! Для підприємства-замовника негативні наслідки можуть обмежитися тільки додатковими запитаннями з боку перевіряючих. Річ у тім, що відсутність у фізичної особи статусу підприємця не є підставою для визнання такого договору недійсним. Виходить, що підприємство нічим не ризикує.

А що ж наша фізична особа — виконавець?

Якщо фізична особа «учащатиме» з такими ремонтами, то на неї можуть накласти штраф за здійснення господарської діяльності без державної реєстрації згідно зі ст. 164 КпАП у розмірі від 340 до 1700 грн. з можливою конфіскацією «виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення».

Але це вже проблеми цієї фізичної особи.

Важливо. Вище ми говорили про підприємницький аспект. І, у принципі, оскільки йдеться про разовий ЦП-договір, на ньому можна зупинитися.

Але пам’ятайте: якщо громадянин виконує для вас не разові роботи й за ЦП-договором фактично приховуються трудові відносини, то ця ситуація вже набуває нового забарвлення (див. Тему тижня «Цивільно-правові договори з фізичними особами» // «БТ», 2013, № 10, с. 30)

Юридична особа орендує приміщення під офіс у фізичної особи. Хто сплачує ПДФО з такого доходу — підприємство-орендар або фізична особа — орендодавець самостійно? Чи потрібно підприємству показувати виплачені суми орендної плати у формі № 1ДФ?

У вашому випадку особою, відповідальною за нарахування, утримання і сплату ПДФО із суми доходу фізичної особи — орендодавця від надання в оренду об’єкта нерухомості буде підприємство-орендар (п.п. 170.1.2 ПКУ).

Об’єкт оподатковування визначаєте виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди.

Доходи фізичної особи від надання в оренду нерухомого майна обкладаєте ПДФО за ставками 15 і 17 % (див. п. 167.1 ПКУ) та відображаєте в Податковому розрахунках за формою № 1ДФ з ознакою доходу «106».

ЄСВ із такого доходу справляти не потрібно (див. роз’яснення в категорії 301.03 ЗІР Миндоходів, лист Пенсійного фонду від 10.08.11 р. № 16534/03-20). Військовий збір з орендних доходів також не сплачується (див. с. 25 номера)

Юридична особа у лютому — червні 2014 року виплачувала дивіденди засновнику — фізичній особі за 2013 рік. При цьому було сплачено ПДФО 5 %. Чи правильно це? Або потрібно буде виконувати перерахунок ПДФО?

Так, ви все зробили правильно.

Закон України від 27.03.14 р. № 1166-VII запровадив нові правила обкладення дивідендів ПДФО (див. «БТ», 2014, № 14, с. 4; № 15, с. 35):

• спочатку податковий агент утримує ПДФО за ставкою 15 % при нарахуванні (виплаті) дивідендів;

• фізична особа в річній декларації перераховує суму ПДФО з урахуванням шкали ставок 15, 20 і 25 %.

Ці правила повинні були запрацювати з 01.07.14 р. Але Закон України від 10.04.14 р. № 1200-VII відтермінував «старт» змін до 01.01.15 р. (див. «БТ», 2014, № 17, с. 4). А Закон України від 04.07.14 р. № 1588-VII узагалі поставив на них хрест (див. с. 4 номера).

Це означає, що протягом усього 2014 року ми оподатковуємо дивіденди «по-старому»: при їх виплаті утримуємо ПДФО за ставкою 5 % та за підсумками 2014 року перерахунок із застосуванням підвищених ставок не робимо

Юридична особа працює з ФОП — загальносистемниками та єдиноподатниками, які є основними постачальниками. Які документи потрібно від них отримати?

Для підтвердження витрат, понесених у зв’язку з придбанням у ФОП товарів (робіт, послуг), рекомендуємо запастися такими документами:

• якщо розрахунки провадяться в безготівковій формі — платіжними дорученнями, виписками банку, банківськими квитанціями (при внесенні оплати через касу банку), а також товарними накладними, актами виконаних робіт (наданих послуг);

• при розрахунках готівкою — чеками РРО або розрахунковими квитанціями. А якщо ФОП звільнений від застосування РРО (особливо це стосується ФОП-єдиноподатників), то розрахунковий документ він може скласти в довільній формі. Ним може бути, наприклад, товарний чек або квитанція про оплату.

Зверніть увагу! Податківці наполягають на тому, що «начинка» товарного чека повинна відповідати чеку РРО, тобто мати напис «Товарний чек» і реквізити чека РРО, за винятком зазначення в ньому фіскального номера РРО та напису «Фіскальний чек» (див. роз’яснення в категорії 109.10 ЗІР Міндоходів).

Окрім товарного чека, факт отримання товарів (робіт, послуг) від ФОП підтверджують накладні, квитанції, акти та інші первинні документи. Головне — вони повинні містити обов’язкові реквізити, перелічені в п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухобліку від 24.05.95 р. № 88.

А тепер про ПДФО та ЄСВ.

Для того щоб не утримувати ПДФО з доходів, які ви виплачуєте ФОП-загальносистемнику, вам потрібно отримати від нього копію виписки/витягу з Єдиного держреєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР) або копію свідоцтва про держреєстрацію (якщо ФОП зареєстрований до 07.05.11 р. і після цієї дати зміни до ЄДР не вносив).

Підтвердити ЄП-статус підприємця може копія Свідоцтва ЄП або копія витягу з Реєстру платників ЄП. Отримувати від єдиноподатників ще й документи про держреєстрацію, на наш погляд, не обов’язково.

У ф. № 1ДФ підприємницькі доходи відображаємо з ознакою доходу «157».

Що стосується ЄСВ, то з договорів купівлі-продажу та оренди він не справляється. А якщо ви купуєте у ФОП роботи/послуги, то обґрунтувати правомірність несплати ЄСВ, на думку податківців, може копія витягу з ЄДР із видами діяльності ФОП. Якщо види діяльності відповідають договірним — ЄСВ не сплачуємо, якщо ні — сплачуємо ЄСВ за ставками 34,7 % «зверху» і 2,6 % «знизу».

На наш погляд, отримувати копію витягу з ЄДР для ЄСВ-цілей зовсім не обов’язково, адже вся необхідна інформація є у відритому доступі на веб-сайті ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (www.irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html).

Про те, як розмежувати підприємницькі та непідприємницькі виплати ФОП і як документально це обґрунтувати, ми розповіли в «БТ», 2014, № 22, с. 38

Починаємо працювати з вантажо­перевізником на території України — ФОП-єдиноподатником групи 3, платником ПДВ. Що, окрім ПН, є підтвердженням податкового кредиту?

Податкова накладна (далі — ПН) — це основний документ, що дає право покупцеві на податковий кредит (далі — ПК). Окрім неї, підтвердити ПК дозволяють, зокрема (п. 201.11 ПКУ):

• транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, що виставляється платнику за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показаннями приладів обліку. Ці документи повинні містити загальну суму платежу, суму ПДВ та податковий номер продавця (виняток — документи, форму яких установлено міжнародними стандартами);

• касові чеки, що містять суму отриманих товарів/послуг та загальну суму нарахованого ПДВ з визначенням фіскального та податкового номера постачальника. При цьому загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 грн. на день без урахування ПДВ.

Нагадуємо! Сума за кожним чеком не повинна перевищувати 200 грн. без урахування ПДВ. Якщо у вас касовий чек на суму понад 200 грн., то ви не маєте права віднести до ПК ні всю суму ПДВ, ні її частину (п. 2 розд. IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міндоходів України від 25.11.13 р. № 708).

Але навіть правильно оформлена ПН або інший документ, що її замінює, не дає гарантії, що при перевірці податківці «не зріжуть» ПК.

У яких же випадках платник ризикує розпрощатися з ПК?

Суди цікавлять насамперед такі обставини.

1. Правовий статус сторін — постачальника має бути зареєстровано платником ПДВ на момент здійснення операції. Це ви можете з’ясувати, наприклад, зайшовши на сайт Міндоходів http://minrd.gov.ua/, де розміщено Реєстр діючих платників ПДВ та Реєстр тих, чию ПДВ-реєстрацію анульовано.

2. Зв’язок між операцією та госпдіяльністю платника.

3. Реальність здійснення господарської операції (операція здійснювалася не тільки на папері). Щоб підтвердити реальність операції, потрібно:

• довести, що мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях підприємства;

• підтвердити, що у ФОП є ресурси для виробництва товарів/послуг, які ви в нього купуєте. Наприклад, якщо ФОП надає вам послуги з перевезення, то в нього має бути власний чи орендований транспорт;

• перевірити правильність складання ПН або інших документів, що її замінюють, і достовірність усіх наведених у них даних;

• запастися документами, які підтвердять факт отримання послуг з перевезення (договори, ТТН, акти приймання-передачі робіт/послуг тощо).

Висновок. У частині формування податкового кредиту з ПДВ робота з підприємцем не має будь-якої особливої специфіки, пов’язаної з його статусом ФОП чи єдиноподатним статусом. Специфіка існує тільки у ЄСВ та ПДФО-питаннях (див. вище)

Підприємство шукає того, хто виконає ремонт автомобіля. Знайшли єдину людину в місті, яка погодилася взятися. Нею виявився ФОП-єдиноподатник групи 2. Як нам з ним працювати, щоб включити до витрат вартість цього ремонту?

ФОП-єдиноподатники групи 2 мають право надавати послуги (виконувати роботи) тільки таким самим платникам ЄП та/або населенню (п.п. 2 п. 291.4 ПКУ).

Судячи зі змісту запитання, ваше підприємство працює на загальній системі оподаткування. Тому вас непокоїть «податкововитратність» ремонту вашого автомобіля.

Відразу зауважимо: приводів для занепокоєння немає. Ви маєте право включити до витрат вартість товарів, робіт, послуг, придбаних у ФОП-єдиноподатників будь-якої групи (звичайно, за умови, що витрати пов’язані з вашою госпдіяльністю та підтверджені документально).

А от у ФОП, який отримає від вас дохід за договором на ремонт автомобіля, дійсно можуть бути проблеми. Як єдиноподатник групи 2, який виконав роботи для загальносистемника, він зобов’язаний буде обкласти отриманий дохід (весь дохід без урахування витрат) ЄП за ставкою 15 % (п.п. 4 п. 293.4 ПКУ) і перейти на загальну систему оподаткування (п.п. 5 п.п. 298.2.3 ПКУ).

Отже, для ППЄП такі відносини є економічно невигідними

Чи може ФОП-єдиноподатник гру-
пи 2 виконувати проектні роботи для ТОВ на ЄП?

Так, може.

Для ФОП-єдиноподатників групи 2 ПКУ встановлює обмеження: вони мають право надавати послуги (виконувати роботи) виключно іншим платникам ЄП та/або населенню.

У вашому випадку замовник є платником ЄП. Тому можете сміливо укладати з ним договір на виконання проектних робіт.

Якщо запитання пов’язане взагалі з можливістю виконання ППЄП групи 2 проектних робіт, то тут теж жодних проблем немає.

По-перше, у групі 2 можна надавати не лише побутові послуги, а й послуги суб’єктам господарювання (п. 2 п. 291.4 ПКУ).

По-друге, проектних робіт немає в забороненому переліку видів діяльності як для групи 2 (п. 2 п. 291.4 ПКУ), так і для здійснення на єдиному податку взагалі (п. 291.5 ПКУ).

Є заборона на здійснення технічних випробувань і досліджень, але проектні роботи до них не належать

Чи може підприємство (ТОВ на загальній системі) придбавати транспортні послуги у фізичної особи — непідприємця? Якими документами підтвердити витрати? Які є нюанси в оподаткуванні?

Перш за все нагадаємо, що для здійснення пасажирських перевезень, а також перевезень небезпечних вантажів та багажу автотранспортом необхідна ліцензія (п. 25 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III).

А от для перевезень звичайних (безпечних) вантажів ліцензія не потрібна. Ці вантажі цілком може перевозити звичайна фізична особа — непідприємець.

Підприємство має право укласти з фізичною особою договір перевезення вантажу або договір про надання послуг (ст. 909, 901 ЦКУ). Договір укладаєте в письмовому вигляді.

Обережно! У разі якщо перевіряючі вирішать, що фізична оосба систематично надає ті самі послуги (складено 3 та більше актів протягом року), діяльність фізичної особи може бути розцінено як підприємницьку. А за здійснення підприємницької діяльності без держреєстрації передбачено адмінвідповідальність за ст. 164 КпАП — штраф від 340 до 1700 грн. з конфіскацією грошових коштів, отриманих у результаті здійснення цієї діяльності, або без неї.

Це те, що може загрожувати фізичній особі.

Для підприємства ж небезпеку такі відносини становитимуть лише в тому випадку, якщо ці відносини матимуть характер трудових (по суті, це буде водій на зарплаті). Тоді буде відповідальність за порушення трудового законодавства (див. Тему тижня «Цивільно-правові договори з фізичними особами» // «БТ», 2013, № 10, с. 30).

Зважаючи на все викладене вище, рекомендуємо підходити до оформлення договорів з фізичними особами дуже уважно.

Тепер давайте перейдемо до податкового обліку.

Суму винагороди, виплаченої фізичній особі за договором, може бути включено до складу собівартості продукції, робіт, послуг (п.п. 138.8.2 ПКУ), загальновиробничих (п.п. 138.8.5 ПКУ), адміністративних витрат (п.п. 138.10.2 ПКУ), витрат на збут (п.п. 138.10.3 ПКУ) чи інших операційних витрат (п.п. 138.10.4 ПКУ).

Ваші витрати будуть підтверджені актами приймання-передачі наданих послуг і платіжними документами про перерахування фізичній особі винагороди за договором (видаткові касові ордери, чеки, платіжні доручення тощо).

Оскільки фізична особа не має підприємницького статусу, вам потрібно із суми виплачуваної їй винагороди:

• нарахувати і утримати ЄСВ за ставками 34,7 % («зверху») і 2,6 % («знизу»);

• утримати ПДФО за ставкою 15 (17 %). При цьому базу обкладення ПДФО визначаємо за вирахуванням ЄСВ у частині утримань. Утримати військовий збір за ставкою 1,5 % (див. с. 14, 25);

• відобразити виплату у ф. № 1ДФ з ознакою доходу «102»;

• відобразити виплату у ф. № Д4

ТОВ на загальній системі (директор є засновником) орендує приміщення у ФОП групи 3 (він же). Документально це не оформлялося. ТОВ у декларації з ПДВ показувало у витратах комунальні послуги від іншого підприємства (платник ПДВ). Податкова може зняти з витрат комунальні послуги.

Чи можемо ми зробити договір із ФОП «заднім числом» та акти виконаних робіт із подальшою оплатою (чи бартером)?

Як виправити ситуацію, якщо на фірмі немає бухгалтера?

На жаль, у запитанні не зазначено, яке саме приміщення (житлове чи нежитлове) та якою площею здається в оренду. А це в нашому випадку має принципове значення.

Так, згідно з п.п. 291.5.3 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи — підприємці, котрі надають в оренду житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 м², нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 м².

При цьому, на думку податківців, у випадку надання в оренду нерухомості, що перевищує зазначену площу, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку, не має права здавати в оренду частину площі як підприємець, а частину:

• як фізична особа — громадянин (див. відповідь на запитання 1 в УПК № 136 // «БТ», 2012, № 10, с. 9);

• надавати безоплатно (консультація в категорії 107.03 ЗІР Міндоходів).

Водночас така особа має право здавати в оренду частину площі як підприємець, а решту не передавати в користування іншим особам, у тому числі й безоплатно (див. відповідь на запитання 2 в УПК № 136 // «БТ», 2012, № 10, с. 9, консультацію в категорії 107.12 ЗІР Міндоходів).

Важливо: відповідно до п. 291.6 ПКУ платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за надані послуги виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Тому варіант із бартером у цьому випадку неможливий, орендну плату має бути сплачено саме «живими» грошима.

Також слід звернути увагу на особливості справляння збору за спеціальне використання води у підприємця при здаванні приміщення в оренду. Якщо орендар використовує воду не тільки для задоволення своїх власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, то орендодавець зобов’язаний сплачувати збір за спеціальне використання води за весь обсяг фактично використаної води (див. консультації в категорії 121.01 ЗІР Міндоходів).

Що стосується підприємства-орендаря, то тут необхідно враховувати таке. Дійсно, податківці дозволяють уключати до складу податкових витрати на комунальні послуги за умови наявності договору оренди (див. консультацію в категорії 102.18.02 ЗІР Міндоходів).

Нюанс: на думку податківців, якщо житлове приміщення використовується для виробничих потреб і не було при цьому переведене до нежитлового фонду, то сума орендної плати за таке приміщення не враховується при визначенні оподатковуваного прибутку орендаря, оскільки використання для виробничих потреб житлових будинків та їх частин без переведення до нежитлового фонду є неправомірним (консультація в категорії 102.18.02 ЗІР Міндоходів). Отже, право на податкові витрати щодо орендної плати в цьому випадку доведеться обстоювати перед перевіряючими, причому, вочевидь, у судовому порядку.

Якщо ви до цього готові або зазначене обмеження на ваш випадок не поширюється, то «заднім числом» доведеться підкоригувати дані обліку з податку на прибуток. Нагадаємо, що орендна плата включається до витрат залежно від функціонального призначення приміщення у складі:

• загальновиробничих витрат, якщо орендується об’єкт загальновиробничого призначення (абз. «г» п.п. 138.8.5 ПКУ). При цьому частина таких витрат у виді розподілених загальновиробничих витрат уключається до собівартості реалізованої продукції (п. 138.8 ПКУ);

• адміністративних витрат — у частині об’єктів загальногосподарського використання, що орендуються (абз. «в» п.п. 138.10.2 ПКУ);

• витрат на збут, якщо орендуються об’єкти, пов’язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абз. «д» п.п. 138.10.3 ПКУ);

• інших витрат — щодо решти об’єктів (п.п. 138.12.1 ПКУ).

Аналогічно відображаються витрати на оренду і в бухгалтерському обліку, в якому також потрібно буде провести необхідні коригування. Із приводу виправлення помилок в обліку з податку на прибуток див. статті ««Прибуткові» помилки: виправляємо разом» // «БТ», 2014, № 22, с. 12, «Виправляємо «прибуткові» помилки на прикладах» // «БТ», 2014, № 22, с. 16, «Виправлення «авансових» помилок у декларації з податку на прибуток за 2013 рік» // «БТ», 2014, № 25, с. 17, щодо бухгалтерського обліку — статтю «Помилки у фінансовій звітності: особливості виправлення» // «БТ», 2010, № 47, с. 21

Підприємство придбало без посередників уживаний вантажний автомобіль. Які податки слід сплатити і які звіти подати?

Придбавши вживаний автомобіль, юридична особа має враховувати таке:

1) після придбання автомобіль необхідно перереєструвати на себе (поставити на облік) в органах ДАІ за місцем реєстрації юрособи.

Важливо! Якщо стоянка автомобіля розташована за місцезнаходженням філій або представництв юрособи, такий автомобіль реєструють за місцем їх стоянки (п. 1.3 Інструкції № 379);

2) збір за першу реєстрацію транспортного засобу сплачувати не потрібно. Річ у тім, що цей збір сплачують лише при першій реєстрації в Україні автомобіля (ст. 231 ПКУ). У нашому ж випадку ідеться про придбання вживаного автомобіля (тобто вже зареєстрованого колись);

3) пенсійний збір при придбанні вживаного вантажного автомобіля також сплачувати не доведеться. Цей збір сплачують лише при придбанні легкових автомобілів, які підлягають першій реєстрації;

4) якщо автомобіль придбавається у фізособи, то суб’єкт господарювання має виконати всі функції податкового агента (п.п. 173.3 ПКУ). Тобто вам доведеться:

• утримати з продавця ПДФО за ставкою 5 %. При цьому базою оподаткування виступає договірна вартість, яка має бути не нижчою за оціночну;

• відобразити виплату такого доходу у Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ з ознакою «105»;

5) якщо автомобіль придбається у платника ПДВ для використання в оподатковуваних ПДВ операціях, то ви маєте право на податковий кредит на підставі наданої продавцем податкової накладної.

Увага! Дізнатися більше про організацію, облік та оподаткування придбання/продажу вживаного автомобіля можна із циклу публікацій у «БТ», 2014, № 10, с. 40; № 11, с. 29 та 33; № 12, с. 16

Чи потрібно роздруковувати і підписувати посадовими особам підприємства звіти, подані в електронній формі?

Такого обовязку в платника немає. Для своїх цілей, наприклад, для зберігання у створеному архіві, звіт, поданий в електроній формі, роздрукувати можна. Але вам не заборонено його зберігати і в електронному вигляді (п.п. 7.2 розд. III Інструкції № 233). Та, зазвичай, техніці мало хто довіряє, тому роздрукування поданої до Міндоходів звітності— справа буденна.

Водночас із роздрукованої звітності неможна визначити, чи то той самий документ, який подано до органів Міндоходів. Річ у тім, що ЕЦП на такому звіті перевірити за допомогою органів чуттів не можна.

А тому, щоб така звітність мала юридичну силу і при перевірці нею можна було підтвердити дані, подані до органів Міндоходів, радимо її підписати та скріпити печаткою.

Якщо ж ви зберігаєте таку звітність у електронному вигляді і можете її відтворити на вимогу перевіряючих чи інших осіб, а на папері вона потрібна тільки для внутрігосподарських цілей, то обов’язково підписувати таку звітність і ставити печатку не потрібно.

Отже, на наш погляд, роздруковану звітність, яку було подано до органів Міндоходів у електронному вигляді, потрібно підписувати і скріпляти печаткою тільки у тому випадку, коли цим паперовим документом ви маєте намір підтвердити інформацію про свою діяльність за відповідний звітний період перед зацікавленими особами

Сільгосппідприємство є платником ФСП. Чи має воно сплачувати податок на прибуток у випадку неповернення поворотної фіндопомоги отриманої від фізособи (засновника) протягом року з дня її отримання?

Сільгосптоваровиробники, які обрали ФСП, звільнені від сплати податку на прибуток підприємств (абз. «а» п. 307.1 ПКУ). Тому якщо ви повернули своєму засновникові поворотну фінансову допомогу пізніше, ніж через 365 днів від дня отримання, то сплачувати податок на прибуток ви не повинні.

Водночас, якщо сільгосппідприємство є платником податку на прибуток, то, пропустивши встановлений строк (не повернено фіндопомогу протягом 365 календарних днів), необхідно буде:

• якщо засновник платник податку на прибуток — нарахувати умовні відсотки за користування фіндопомогою;

• якщо засновник неплатник податку на прибуток або сплачує його не за основною ставкою — визнати дохід у розмірі своєчасно не поверненої фіндопомоги за підсумками звітного періоду, в якому минув встановлений строк. За підсумками звітного періоду, в якому відбулося повернення такої фіндопомоги, слід визнати витрати.

Нещодавно податківці видали Узагальнюючу податкову консультацію, присвячену оподаткуванню поворотної фіндопомоги, яка затверджена наказом від 01.07.14 р. № 367 («БТ», 2014, № 28, с. 4, с. 19), а зміни до неї затверджені наказом від 08.07.14 р. № 402 // «БТ», № 30, с. 4

Які форми бухгалтерського обліку застосовуються для придбання та введення в експлуатацію ОЗ, а також для ремонту вже існуючих ОЗ?

Типові форми первинних документів щодо обліку основних засобів (далі — ОЗ) ви зможете знайти в наказі Мінстату України від 29.12.95 р. № 352.

Так, для документального оформлення надходження ОЗ в ньому передбачені:

1. Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № ОЗ-1). Таку форму використовують для:

• зарахування об’єктів до складу ОЗ;

• уведення ОЗ в експлуатацію;

• оформлення внутрішнього переміщення ОЗ з одного цеху (відділу, дільниці) до іншого;

• вибуття зі складу ОЗ при передачі іншому підприємству.

Акт складає спеціальна комісія на кожен окремий об’єкт ОЗ в одному примірнику. Але існує можливість оформити надходження й декількох об’єктів одним актом (за умови, що такі об’єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці).

2. Інвентарна картка обліку основних засобів (ф. № ОЗ-6) — призначена як для індивідуального, так і для групового обліку ОЗ. Бухгалтер оформляє такий документ на кожен новопридбаний об’єкт ОЗ чи групу об’єктів ОЗ (в одному примірнику). Дані він уносить на підставі Акта за формою № ОЗ-1.

До такої картки ви будете вписувати всі відомості щодо ОЗ: про ремонт, переоцінку, внутрішнє переміщенні тощо.

3. Опис інвентарних карток щодо обліку основних засобів (ф. № ОЗ-7) — необхідна для реєстрації інвентарних карток обліку ОЗ. Складаємо її в одному примірнику.

Для документального оформлення ремонту ОЗ використовуйте:

1. Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № ОЗ-1) — див. вище.

2. Акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (ф. № ОЗ-2) — застосовують для оформлення приймання-здавання ОЗ з ремонту/в ремонт. Складається такий акт уповноваженим працівником цеху (відділу), в якому використовують ОЗ.

Увага! Якщо підприємство здійснює ремонт ОЗ власними силами — достатньо одного примірника акта. Якщо для цього залучали сторонню організацію, оформіть два (другий примірник віддають підприємству, що виконує ремонт).