Позиція податківців. ПКУ не обмежує строк використання від’ємного значення ПДВ (далі — ВЗ), що виникло в декларації з ПДВ*. У п. 102.5 ПКУ йдеться про максимальний строк (1095 днів), протягом якого платник має право подати заяву про відшкодування надміру сплачених податків. Відлік такого строку починається з дня отримання права на бюджетне відшкодування.
* Докладніше про порядок декларування ВЗ читайте на с. 15 — 19 цього номера.
Податківці теж не заперечують право платника ПДВ використовувати залишок ВЗ до повного його погашення (листи ДПСУ від 06.04.12 р. № 10155/7/15-3417-03 та від 13.09.12 р. № 1868/0/61-12/15-3115). Водночас контролери наполягають, що кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, встановлений у ст. 257 ЦКУ (3 роки), є безнадійною. Відповідно, товари/послуги, за які не розрахувався покупець, слід розглядати як безоплатно отримані. Як наслідок відсутній факт придбання товарів/послуг, а тому відповідно до п. 198.3 ПКУ платник втрачає право на податковий кредит за такими товарами/послугами.
У наказі Міндоходів від 18.07.13 р. № 282 «з відпрацювання платників ПДВ» (див. «БТ», 2013, № 46, с. 7) контролери теж наполягають, що всі залишки ВЗ у ряд. 24, «старші» за 1095 днів, свідчать про наявність безнадійної кредиторської заборгованості. Тому платники повинні збільшити податкові доходи на суми такої заборгованості та зменшити залишки ВЗ у ряд. 24 декларації з ПДВ.
Наша позиція. По-перше, не можна стверджувати, що за усіма операціями, за якими ПК сформований більше ніж 3 роки тому, минув строк позовної давності.
Момент виникнення права на ПК у покупця може не збігатись з початком відліку строку давності. Наприклад, при постачанні товарів з відстрочкою оплати. Крім того, перебіг строку давності може перериватися (докладніше про це ви можете прочитати в «БТ», 2013, № 44, с. 32).
По-друге, у додатку Д2 можуть «зависнути» оплачені залишки ВЗ, які платник не має права заявити до відшкодування через недостатність обсягів постачання (п. 200.5 ПКУ).
По-третє, факт визнання кредиторської заборгованості безнадійною не означає, що отримані товари/послуги є безоплатно отриманими.
Визначення терміна «безоплатно надані товари, роботи, послуги» наведено у п.п. 14.1.13 ПКУ. По суті, це товари/послуги, за які не передбачається грошова або інша компенсація. При отриманні таких активів не виникає кредиторська заборгованість.
Якщо договір передбачав оплату отриманих товарів/послуг, то ця операція була повноправним придбанням. Надалі йдеться вже про кредиторську заборгованість, тобто про суму коштів, яку покупець повинен заплатити продавцю чи компенсувати іншим чином.
Питання про те, є право на ПК у покупця чи ні, вирішується в тому звітному періоді, в якому товари/послуги отримані або оплачені (пп. 198.1 та 198.2 ПКУ). Якщо у наступних звітних періодах змінюються обставини, то в ПКУ прямо передбачені алгоритми, як реагувати на такі зміни. Наприклад, якщо повертаємо товари, то покупець коригує ПК (ст. 192 ПКУ). Якщо використовуємо отримані товари/послуги у неоподатковуваних операціях, то нараховуємо ПЗ відповідно до п. 198.5 ПКУ.
У ситуації, коли кредиторська заборгованість стає безнадійною, боржник визнає доходи у розмірі такої заборгованості, зокрема і на суму ПДВ, яку він не сплатив постачальнику (п.п. 135.5.4 ПКУ). Жодних вимог про те, що при цьому покупець повинен відкоригувати свої витрати чи податковий кредит, в ПКУ немає**.
** Докладніше читайте у «БТ», 2014, № 16, с. 39.
Висновок. У додатку Д2 до декларації з ПДВ можуть бути залишки ВЗ, старші за 3 роки, на цілком законних підставах. Ці залишки викликають підвищений інтерес податківців, тому вирішуйте самі — добровільно відмовитись від таких залишків чи відстоювати їх, можливо, навіть у суді.