Із 01.04.14 р. у наше життя повернувся пенсійний збір з операцій із купівлі інвалюти (Закон України № 1166-VII, докладніше читайте у «БТ», 2014, № 15, с. 41).
У зв’язку з цим банк, що вас обслуговує, цілком закономірно вимагає від вас:
• у заяві на купівлю інвалюти вказати, що ви доручаєте банку перерахувати до ПФУ пенсійний збір. До речі, відповідні корективи вже внесли до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою від 10.08.05 р. № 281 («БТ», 2014, № 21, с. 4);
• підписати доповнення до договору на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до яких у випадку купівлі безготівкової інвалюти за вашим дорученням банк буде нараховувати, утримувати і сплачувати суму збору до ПФУ від вашого імені та за ваш рахунок.
По суті, нічого нового податківці не повідомили. Те саме вже повідомив «масам» НБУ в листі від 04.04.14 р. 29-113/14630 («БТ», 2014, № 15, с. 8).
Окрім «паперових» формальностей, Міндоходів звернуло увагу на податкові аспекти сплати «інвалютного» пенсійного збору.
Так, платники податку на прибуток мають повне право включити суму сплаченого пенсійного збору з купівлі інвалюти до складу витрат (п.п. 153.1.4 ПКУ), а конкретніше — інших операційних витрат (абз. «а» п. п. 138.10.4 ПКУ) (рядок 06.4.15 додатка IB до декларації). Отже, ми відображаємо витрати в періоді їх здійснення. Є одна умова: іноземна валюта, що купується, призначається для проведення господарських операцій.
У бухобліку витрати на сплату збору показуємо у складі адміністративних витрат (докладніше — у «БТ», 2014, № 16, с. 20).
Наказ є чинним з 01.07.14 р.