24.03.2014
Митна вартість товарів: істина в суді
Лист Міндоходів України від 28.02.14 р. № 5087/7/99-99-10-03-01-17
Уже давно податківці практикують цікавий вид роз’яснень: аналізують позицію судів у спорах платників податків із податковими та митними органами.
І лист, що коментується, — чергове підтвердження цього (у митному «руслі»).
Нагадаємо: менше року тому Міндоходів у своєму листі від 24.07.13 р. № 12884/7/99-99-10-03-02-17/2580 переконливо рекомендувало своїм підопічним (митним органам) бути послідовними і дотримуватися процедури оспорювання та заміни методу визначення митної вартості (МВ) товарів.
Положення ст. 266 Митного кодексу України від 11.07.02 р. № 92-IV (МКУ-2002, діяв до 01.06.12 р.), а тепер і ст. 57 МКУ від 13.03.12 р. № 4495-VI (МКУ-2012) передбачають 6 методів визначення митної вартості: від ціни договору до резервного методу. Пріоритет віддається першому методу. Декларанти часто його вибирають, а митники — оспорюють. Причому останні одразу «перестрибують» на резервний метод і сміливо донараховують ПДВ* та ввізне мито. Але МКУ дозволяє застосовувати кожен наступний метод, тільки якщо не можна застосувати попередній. А найважливіше: митний орган має проконсультуватися з декларантом, обмінятися наявною інформацією та отримати потрібні документи (постанови Верховного Суду України від 22.10.13 р. № 21-326а13, від 26.06.12 р. № 21-172а12).
* Як провести ПДВ та «прибуткові» коригування, Міндоходів розповіло в листі від 08.01.14 р. № 58/6/99-99-19-04-02-15 // «БТ», 2014, № 10, с. 8.
Як бачите, МКУ змінився, а правила визначення МВ залишилися колишніми. Тому висновки судів, що ґрунтуються на нормах МКУ-2002, є актуальними й сьогодні. Про це Міндоходів говорить і в листі, що коментується.
Ще один важливий момент. Відмовити в митному оформленні за заявленою МВ можуть, тільки якщо є обґрунтований сумнів у тому, що заявлено неповні/недостовірні дані про МВ: немає всіх потрібних підтвердних документів, ціна на товар не відповідає ціні на ідентичні/подібні товари, які вже пройшли митне оформлення, з Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (постанови ВСУ від 15.10.13 р. № 21-270а13 і від 22.10.13 р. № 21-342а13).
До речі, і сьогодні, за часів «влади» МКУ-2012, митники можуть контролювати правильність обчислення МВ, порівнюючи заявлену МВ з рівнем МВ уже задекларованих ідентичних або подібних товарів, тобто використовуючи Єдину автоматизовану систему. Але пам’ятайте: однієї лише розбіжності в МВ недостатньо, щоб зробити висновок про недостовірність даних, поданих декларантом. Митники повинні довести неповноту/недостовірність даних, затребувавши в декларанта додаткові документи на товар (ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.01.14 р. № К/80041272/13 та від 1712.13 р. № К/800/28635/13).
Зверніть увагу! У більшості спорів декларанти вимагають не лише скасувати рішення митного органу про коригування МВ, а й повернути з бюджету переплату з ПДВ і мита, донараховану митниками. І суди задовольняють такі вимоги.
Але ВСУ в постанові від 17.12.13 р. № 21-439а13 скасував «вердикт» судів попередніх інстанцій та надіслав справу на нове касаційне «коло». А все тому, що, на його думку, контролювати правильність обчислення митної вартості та вибирати метод її визначення, якщо виник обґрунтований сумнів у повноті/достовірності даних, — виключне право митного органу. А суд, постановляючи повернути переплачену різницю з бюджету, фактично самостійно визначає МВ (за методом, який вимагається декларантом), тобто бере на себе повноваження митників. При такому підході ВСУ виходить, що визнавати неправомірність рішення митного органу суди можуть, а відновлювати справедливість — не можуть.
Що ж робити декларанту? Вважаємо, що правильніше в позові вимагати скасувати рішення митного органу та зобов’язати його визначити МВ за «правильним» методом. А вже на цій підставі суд зможе стягти переплату на користь декларанта. Тоді кожен виконає свої повноваження.