26.05.2014

Чергові «валютні» корективи: потрібні поправки в «нормативці» банків

Постанова від 30.04.2014 р. № 248, 249

Чергові «валютні» корективи: потрібні поправки в «нормативці» банків

Постанови Правління НБУ від 30.04.14 р. № 248, № 249

«Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України»

 

Нацбанк вдень і вночі праціє над валютними нововведеннями. Постановами, що коментуються, він актуалізував три нормативно-правові акти, важливі для роботи банків. Однак і «звичайних» підприємств, ФОП та громадян зацікавлять ці корективи.

1. Корективи в Положенні про порядок та умови торгівлі іноземною валютою від 10.08.05 р. № 281 (передбачені постановою № 248, що запрацює з дня опублікування):

• юридичним особам, підприємцям та постійним представництвам нерезидентів не потрібно подавати розрахунок витрат, купуючи інвалюту для оплати праці працівників-нерезидентів, які працюють в Україні;

• у заяві на купівлю інвалюти клієнт доручає уповноваженому банку перерахувати збір до ПФУ* зі свого гривневого поточного рахунка — 0,5 % від суми у гривні, витраченій на купівлю інвалюти, без урахування комісії банку за операцією. Про це НБУ вже говорив у листі від 04.04.14 р. № 29-113/14630 («БТ», 2014, № 15, с. 8) і тепер закріпив нормативно.

2. Нова редакція Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України від 12.12.02 р. № 502 (далі — Інструкція). Зміни передбачені постановою № 249, яка запрацює через 15 днів після опублікування.

В Інструкції знайшли відображення стабілізаційні норми від НБУ («свіжу» версію див. у постанові Правління НБУ від 29.04.14 р. № 245 — с. 5 попереднього номера):

продавати одній фізичній особі — резиденту в один операційний день готівкової інвалюти можна не більше 15 тис. грн. в еквіваленті. При цьому громадянин пред’являє документ, що засвідчує особу та резидентність (зазвичай паспорт), а працівник банку — ксерокопіює та проштамповує потрібні сторінки цього документа. Щоб купити більше готівкової інвалюти, фізичній особі доведеться «заглянути» в декілька фінустанов;

без пред’явлення такого документа банк може купити у фізичної особи — резидента готівкову інвалюту за готівкові гривні, однак у сумі, яка в еквіваленті менше 150 тис. грн. (із зазначенням у квитанції про здійснення валютно-обмінної операції П. І. Б. продавця). Важливо! В аналогічній нормі з постанови № 245 орієнтир — сума, що не перевищує 150 тис. грн. Тому продати суму, що дорівнює 150 тис. грн., фізичні особи можуть ще без пред’явлення документа. Водночас відповідно до п. 4 розділу IV оновленої редакції Інструкції продавців такої суми гривень уже ідентифікуватимуть згідно із законодавством про запобігання та протидію відмиванню «злочинних» доходів, тобто паспорт усе-таки попросять пред’явити. Вважаємо, що безпечніше орієнтуватися на норми Інструкції та купувати інвалюту в сумі меншій, ніж 150 тис. грн. в еквіваленті;

• типові форми квитанцій за  ф. № 377-А і ф. № 377-К замінили на єдину квитанцію щодо проведення валютно-обмінних операцій. Колишньою залишилася довідка-certificate, яку видають фізичній особі — нерезиденту;

• усі норми щодо інкасації перенесли з Інструкції до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні від 01.06.11 р. № 174.

Деякі важливі постулати залишилися «живими»:

• банки та фінустанови не можуть обмежувати номінал та рік випуску іноземних банкнот, що беруть участь в обмінних операціях. Також вони зобов’язані приймати незначно зношені іноземні банкноти (ознаки залишилися колишніми та наведені в додатку 2 до Інструкції. Наприклад, проколи та отвори діаметром до 0,5 мм);

• навіть в умовах щоденного оновлення офіційного курсу НБУ в другій половині дня** банки, як і раніше, установлюють курс обміну валют до початку робочого дня та протягом дня його не змінюють.

 

* Нагадаємо: «валютний» збір до ПФУ з 01.01.14 р. «реанімовано» Законом № 1166-VII («БТ», 2014, № 15, с. 15). Про його облік читайте у статті «Валютне»: розрахунок курсових різниць на новий лад і збір до ПФУБТ» // «БТ», 2014, № 16, с. 20.

** Про це читайте у «БТ», 2014, № 15, с. 8; № 16, с. 20; № 18–19, с. 13.