Ні, не потрібно.
Платником орендної плати за земділянки державної та комунальної власності (далі — орендна плата) є орендар земділянки ( п. 288.2 ПКУ). При цьому підставою для нарахування орендної плати за земділянку є договір оренди такої земділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства ( п. 288.1 ПКУ). Як бачимо, основою для нарахування орендної плати є наявність укладеного договору оренди.
Коли ж землю взято в користування для забудови на підставі договору суперфіцію, то в цьому випадку не виникає підстав для нарахування орендної плати.
Аргументуємо це тим, що незважаючи на те, що договір оренди земельної ділянки і договір суперфіцію мають подібну економічну суть, вони є різними цивільно-правовими договорами. По-перше, їх оформлення і дія регулюються різними положеннями ЦКУ (договір оренди — гл. 58 ЦКУ, договір суперфіцію — гл. 34 ЦКУ), а по друге, договір суперфіцію має особливу правову природу, яка відмінна від договору оренди. Це підтверджує ВГСУ в постанові від 17.05.11 р. № 6.
Отже, підприємство, яке уклало договір суперфіцію з органом місцевого самоврядування, не повинно сплачувати за землю в частині орендної плати.
Подібний висновок стосується і випадку, коли договір суперфіцію укладено зі звичайним суб’єктом господарювання власником такої земельної ділянки чи її орендарем (який передав вам землю за договором суперфіцію). У цьому випадку платником буде власник такої земельної ділянки (постійний землекористувач) або її орендар.
Це підтверджують і контролери у підкатегорії 112.01 ЗІР ДФСУ.