У листі, що коментується, Мінфін роз’яснив, як правильно відкликати працівника з відрядження.
Для того щоб направити працівника у відрядження, керівник підприємства (або його заступник) повинен оформити наказ (розпорядження) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджається працівник, строку та мети відрядження (п. 1 розд. II Інструкції № 59*).
* Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59. Хоча вона обов’язкова тільки для бюджетників, як правило, комерційні підприємства також використовують її норми у своїх локальних положеннях про відрядження.
Увага! Згідно з наказом про відрядження (а також іншими «допоміжними» первинними документами) визначається і сума добових. Відповідно, якщо наказу про відрядження не буде, то добові витрати виплачувати не можна.
Враховуючи те, що саме наказ про відрядження є підставою для відшкодування витрат на таке відрядження, у разі прийняття керівником рішення про відкликання працівника з відрядження також має бути видано відповідний наказ.
Звісно, в Інструкції № 59 прямої норми, що підтверджує такий висновок, немає. Проте саме такий порядок дій мають на увазі абз. 8 п. 12 розд. ІІ та абз. 2 п. 7 розд. І Інструкції № 59, що передбачають відшкодування працівнику витрат, пов’язаних з відрядженням.
Тому висновки Мінфіну цілком справедливі. Не варто забувати, що чинне законодавство не передбачає підстави для відкликання працівника з відрядження. Вважається, що таке рішення приймається керівником підприємства у кожному конкретному випадку виходячи з виробничої необхідності (зокрема, у разі дострокового виконання працівником доручення тощо).