Суть справи така: підприємство в ряд. 25.1 ПДВ-декларації за червень 2015 року відобразило суму ПДВ до сплати до бюджету. Однак уже 30 липня воно подало уточнюючий розрахунок, унаслідок чого в червневій ПДВ-декларації з’явився ряд. 24.
Усе б нічого, та ось тільки виправлення помилки позначилося на сумі податкових зобов’язань підприємства в наступних звітних періодах. Коригувати ж реєстраційний ліміт (РЛ) податківці відмовилися.
З цієї причини підприємство звернулося до адміністративного суду з позовною заявою:
• визнати незаконною бездіяльність ДФСУ щодо незабезпечення автоматичного збільшення РЛ на величину від’ємного значення (ВЗ) за червень 2015 року;
• збільшити РЛ на величину ВЗ за червень 2015 року та відобразити відповідне збільшення у Витягу із системи електронного адміністрування ПДВ (СЕА).
Нагадаємо: 31.07.15 р. сума ВЗ, не погашеного станом на 01.07.15 р. і задекларованого платником у ряд. 24 і 31 червневої декларації (як того вимагав Закон № 643*), збільшила розмір РЛ платників ПДВ ( п.п. 4 п. 34 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ).
Однак після цього вносити які-небудь корективи до розміру РЛ у зв’язку з уточненням зазначених показників податківці категорично відмовляються. Про це свідчать їх численні листи (наприклад, листи ДФСУ від 28.09.15 р. № 20537/6/99-99-19-03-02-15, від 23.11.15 р. № 24943/6/99-99-19-03-02-15).
До речі, у залі суду першої інстанції вони не поступилися своєю позицією, пояснивши це тим, що коригування ряд. 24 і 31 у системі «Архів електронної звітності» підсистеми «Реєстр операцій ПДВ» здійснити механічно неможливо. Але! ДФСУ працює над вирішенням технічних питань функціонування СЕА в частині збільшення РЛ.
Таке пояснення є досить хитким. Адже з 01.02.15 р. платники ПДВ також могли збільшувати розмір РЛ за рахунок «старих» ВЗ ( п. 33 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ). При цьому при поданні уточнюючого розрахунку за періоди, що передують 01.02.15 р., у зв’язку з чим змінювалася і сума «старого» ВЗ (збільшувалася вона чи зменшувалася), автоматично змінювався і РЛ (незалежно від того, в якому з подальших періодів це відбулося).
Суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з точкою зору контролерів виходячи з таких міркувань.
За змістом п.п. 4 п. 34 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ визначальним фактором для автоматичного збільшення РЛ у СЕА на суму ВЗ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.
У свою чергу, до податкової звітності з ПДВ згідно з п. 8 розд. I Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 23.09.14 р. № 966, належать:
• податкова декларація з ПДВ з додатками;
• уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками.
Таким чином, уточнюючий розрахунок за звітний період (червень 2015 року) є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а отже, сформовані у ньому показники (зокрема ряд. 24) мали бути враховані ДФСУ при автоматичному збільшенні суми РЛ.
На наш погляд, таке рішення судових інстанцій абсолютно справедливе та відповідає нормам ПКУ.
Очевидно, що ДФСУ буде подавати касаційну скаргу. Ми ж, у свою чергу, слідкуватимемо за розвитком подій та оперативно проінформуємо наших читачів про результат.