Усім відомо, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за 2 тижні (ст. 38 КЗпП). При цьому, якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, зокрема через переїзд на нове місце проживання, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. А цей строк може бути і менше 2 тижнів.
На думку Мінсоцполітики, той факт, що підприємство продовжує працювати, не може слугувати підставою для відмови з боку роботодавця в розірванні трудового договору у строк, про який просить працівник. Ми підтримуємо таку позицію. Та й до того ж незамінних людей не буває і Земля не перестане обертатися через звільнення одного працівника.
На сьогодні досить поширеною є ситуація з переїздом із зони проведення АТО. У зв’язку з цим працівник може побажати розірвати трудовий договір у прискореному порядку. До того ж такого працівника, який не вийшов на роботу, не можна звільнити за прогул. Адже тут спрацьовує «захисний механізм» від загрози життю та здоров’ю. Це Мінсоцполітики підтвердило в листі від 10.06.15 р. № 232/06/186-15.
І звичайно, якщо ви не зможете вирішити проблему мирним шляхом, то Мінсоцполітики підказує, що трудові відносини можна припинити в судовому порядку. У тому числі й після переїзду із зони АТО. До речі, судові рішення вже є, зокрема, рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 27.10.14 р. у справі № 2/243/2153/2014, рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29.09.14 р. у справі № 685/1224/14-ц, рішення Рівненського міського суду від 25.02.15 р. у справі № 569/139/15-ц.