У листі, що коментується, податківці порушили питання про необхідність коригування податкового кредиту (ПК) при списанні «імпортної» кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що минув.
Найцікавіше, що висновок контролерів виявився досить несподіваним, оскільки в якості аргументу на його захист вони обрали п. 192.1 ПКУ.
Нагадаємо: згідно з цією нормою платники ПДВ мають право на коригування ПК тільки в двох випадках ( п. 192.1 ПКУ):
• у зв’язку зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг (включаючи перегляд цін, що настає за постачанням, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг або повернення постачальником суми передоплати);
• у разі виправлення помилок.
Керуючись логікою податківців, при списанні кредиторської заборгованості, що виникла під час імпорту товарів, за які не проведено розрахунки з постачальником-нерезидентом, сума компенсації вартості товарів не змінюється і повернення сум ПДВ, сплачених при ввезенні товарів, не відбувається.
Відповідно, у такому разі об’єкт обкладення ПДВ не виникає і підстав для коригування ПК, сформованого на підставі отриманої митної декларації, немає!
До речі, аналогічний висновок можна знайти і в роз’ясненні, розміщеному в категорії 101.10 ЗІР ДФСУ.
Погодьтеся, така позиція контролерів не може не тішити.
Адже щодо кредиторської заборгованості з строком давності, що минув, яка утворилася за операціями, проведеними на території України, контролери не такі лояльні.
Узяти, наприклад, листи ДФСУ від 05.10.15 р. № 21062/6/99-99-19-03-02-15 та від 29.06.16 р. № 14038/6/99-99-15-03-02-15. У них фіскали стверджують, що:
• товари/послуги, отримані та не оплачені протягом строку позовної давності, набувають статусу безоплатно отриманих, оскільки відсутній факт придбання таких товарів/послуг,
• а сума заборгованості, не стягнута після закінчення строку позовної давності, стає безповоротною фінансовою допомогою ( п.п. 14.1.257 ПКУ);
• тому в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, покупець повинен відкоригувати суму ПК на підставі бухдовідки.
При цьому проводити таке коригування вони радять у ряд. 12 ПДВ-декларації з обов’язковою розшифровкою в таблиці 2 додатка Д1 (категорія 101.20 ЗІР ДФСУ), тобто:
• у гр. 2 таблиці 2 зазначити ІПН постачальника;
• у гр. 3 — дату складання бухдовідки (хоча ця графа призначена для відображення періоду, в якому були складені податкові накладні, що підлягають коригуванню);
• у гр. 4 — обсяг постачання;
• у гр. 5 (гр. 6) — нараховану суму ПДВ (залежно від ставки ПДВ).
Звичайно, з тим, що після закінчення строку позовної давності заборгованість за неоплаченими товарами стає безнадійною ( п.п. 14.1.11 ПКУ), а тому класифікується з позиції ПКУ як безповоротна фіндопомога ( п.п. 14.1.257 ПКУ), не посперечаєшся.
Проте з іншими аргументами погодитися важко.
1. Товари/ послуги, які були поставлені, але не оплачені протягом строку позовної давності, не можуть вважатися безоплатно отриманими, адже:
• вони не підпадають під визначення безоплатно отриманих товарів згідно з п.п. 14.1.13 ПКУ;
• умова оплатності товарів/послуг, передбачена в договорі, після спливу позовної давності нікуди не зникає ( ч. 2 ст. 267 ЦКУ).
2. Якщо такі товари/послуги були використані в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності, то немає підстав нараховувати «компенсуючі» податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ.
3. ПКУ не містить жодних вказівок щодо зменшення ПК після закінчення строку позовної давності.
Зверніть увагу: таких самих висновків дійшов і ВАдСУ у своїй ухвалі від 01.03.16 р. № К/800/63696/14*.
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56423118.
Сподіваємося, що з появою «хорошого» роз’яснення щодо «імпортної» кредиторки податківці змінять свою позицію і стосовно «внутрішньої» кредиторки.