Нещодавно у статті «Хотіли як краще, а… скасували норми природного убутку» // «БТ», 2017, № 15 ми попереджали про можливі наслідки скасування деяких «застарілих» нормативних актів СРСР.
Ось з’явилась «перша ластівка».
У листі, що коментується, податківці наполягають: при списанні зерна, втраченого при транспортуванні, потрібно нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання з ПДВ (ПЗ) згідно із ст. 198.5 ПКУ, причому на весь обсяг втрат. Підстава — немає норм, отже, все втрачене зерно було використане у негосподарській діяльності.
На наш погляд, висновки контролерів не беззаперечні. На це, зокрема, вказує визначення господарської діяльності, що наведене у п.п. 14.1.36 ПКУ. Відповідно до нього під госпдіяльністю розуміють діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
Якщо говорити про втрату продукції під час її транспортування, то таке явище відбувається саме через те, що підприємство намагалося отримати дохід (продати свою продукцію). Можливо, при транспортуванні жодна зернинка не була втрачена, а просто зерно трошки підсохло. Жодного «криміналу» в цьому немає. Тому подібну операцію в принципі можна віднести до госпдіяльності і не нараховувати ПЗ.
Водночас, як бачимо, податківці мають іншу думку. Тому тим, хто не хоче з ними сперечатися, доведеться нарахувати ПЗ на розмір втраченого зерна під час транспортування або ж отримати у компетентних органів висновок, який обґрунтує «господарність» таких втрат (власні норми природного убутку).