Використання автомобіля працівника у службових цілях: податкові нюанси

У листі, що коментується, податківці відповіли на два запитання:

1) чи обкладати ПДФО і військовим збором (ВЗ) суми компенсації, що виплачується працівникові за використання його автомобіля в службових цілях?

2) як відобразити в ПДВ-обліку вартість палива, що придбавалося підприємством для експлуатації (використання) автомобіля працівником у службових цілях?

ПДФО- і ВЗ-обкладення. Що стосується першого запитання, то тут без сюрпризів. Контролери залишилися на своїх колишніх позиціях, підтвердивши, що компенсація за використання автомобіля працівника в госпдіяльності підприємства включається в загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід такого платника як додаткове благо. До речі, аналогічний висновок міститься і в роз’ясненні, розміщеному в категорії 103.04 ЗІР ДФСУ.

Відповідно таке додаткове благо на загальних підставах обкладається:

• ПДФО (п.п. «а» і «г» п.п. 164.2.17 ПКУ);

• ВЗ (п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Тому згідно з п.п. 168.1.1 ПКУ підприємство як податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податків (найманого працівника — власника автомобіля), зобов’язане утримати ПДФО із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ. Для ПДФО вона складе 18 %, для ВЗ — 1,5 %.

Суму виплаченої працівникові компенсації слід відобразити в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ з ознакою доходу «126».

ПДВ-облік палива. І тут контролери порадували. Фіскали, проаналізувавши норми ПКУ, дійшли цілком логічного висновку: платник ПДВ, який відповідно до умов договору* забезпечує орендоване майно (автомобіль) паливно-мастильними матеріалами для ведення господарської діяльності, має право віднести до складу податкового кредиту (ПК) суми «вхідного» ПДВ, сплачені (нараховані) у зв’язку із здійсненням таких витрат. Звичайно, за наявності правильно оформлених і зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних (ПН).

* Зверніть увагу! Використання автомобіля в службових цілях має бути підтверджене відповідним договором і первинними документами (подорожніми листами).

З такими висновками не можна не погодитися. Адже починаючи з 01.07.15 р. платники ПДВ зобов’язані відносити до складу ПК суми ПДВ, сплачені/нараховані при придбанні або виготовленні товарів/послуг (п.п. «а» п. 198.1 ПКУ).

Завадити цьому може тільки відсутність такої ПН в ЄРПН або наявність помилок в обов’язкових реквізитах ПН (п. 198.6 ПКУ).

Виходить, що з 01.07.15 р. п. 198.3 ПКУ вже не встановлює зв’язку між правом платника ПДВ сформувати ПК за операцією і господарністю здійснених витрат.

У той же час у ПКУ все ще є п.п. «в» п. 198.5, який вимагає нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання (ПЗ) виходячи з вартості придбаних товарів/послуг, якщо вони використовуються / починають використовуватися не у межах здійснення госпдіяльності.

Для визначення меж негосподарської витрати палива фіскали радять звертатися до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Мінтранспорту України від 10.02.98 р. № 43 (ср. ). Свої норми витрати палива встановлювати не можна.