Якщо провайдер телекомпослуг нарахував «самоштраф»…

Розпочнемо з того, що штраф як один із видів забезпечення виконання зобов’язань — це неустойка, що розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 2 ст. 549 ЦКУ). Штраф разом з неустойкою і пенею віднесений до такого виду штрафних санкцій, як господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити (іншій стороні) у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГКУ).

Зауважимо, що зазвичай штрафні санкції обумовлюються прямо в госпдоговорі, але за окремими видами зобов’язань розмір штрафних санкцій може встановлюватися законом (ч. 1 ст. 231 ГКУ).

В обговорюваній ситуації звернемося до Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.12 р. № 295. В абзаці другому п. 40 Правил зазначено, що у разі неусунення оператором, провайдером телекомунікацій ушкодження мережі протягом (із зафіксованої дати подання споживачем відповідної заявки):

• однієї доби — плата за час нероботоздатності не нараховується;

• понад п’ять діб (але не більше ніж за 3 місяці) — оператор, провайдер сплачує споживачеві штраф у розмірі 25 % добової абонплати за кожну добу перевищення цього строку.

Обов’язок застосування цього штрафу прямо прописаний у ст. 40 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.03 р. № 1280-IV (ср. ). А до того ж про необхідність подібної сплати — причому не чекаючи подання постраждалим споживачем ані претензії, ані судового рішення — прямо зазначено в ч. 1 ст. 222 ГКУ. Отже, оператор-порушник повинен самостійно нарахувати такий штраф на користь споживача телекомунікаційних послуг. На практиці прийнято зараховувати суму такого штрафу у зменшення суми абонплати (шляхом включення в рахунок, що виставляється споживачеві послуг).

А що коли оператор, провайдер не платить такий штраф самостійно і добровільно?

Тоді споживач може скористатися загальним досудовим порядком реалізації господарсько-правової відповідальності, встановленим у ст. 222 ГКУ. Тобто направити операторові письмову претензію. Щодо звернення до суду нагадувати не станемо — розуміння невідворотності позитивного для споживача судового рішення напевно змусить оператора не доводити розвиток ситуації до суду…

Але є тут і ще одне вкрай важливе питання, що заслуговує на згадку.

Згідно з абзацом п’ятим п. 188.1 ПКУ до складу договірної вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), отримані платником унаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Таким чином, в отриманий вами від провайдера рахунок за «штрафний» місяць, очевидно, потраплять такі суми:

Вт_посл — вартість реально отриманих телекомунікаційних послуг (місячна абонплата за мінусом не включених до неї сум плати за усі доби нероботоздатності мережі), грн., коп.;

С_штр — сума штрафу (за дні нероботоздатності мережі в цьому місяці, починаючи з шостої доби від дати подання заявки), грн., коп.;

С_спл — підсумкова сума до сплати, грн., коп., причому:

С_спл = (Вт_посл + Вт_посл х 20 %) - С_штр, грн., коп.

Звертаємо вашу увагу, що сума штрафу С_штр в отриману від провайдера податкову накладну (ПК) не включається. І на облік ПДВ вона не впливає.

До речі, щодо ПН. Узагалі-то споживач телекомунікаційних послуг (зв’язку) має право відносити до податкового кредиту суми ПДВ і без реєстрації постачальником послуг відповідної ПН — а тільки на підставі виставленого йому провайдером рахунку на послуги зв’язку, що містить загальну суму платежу, виділену суму ПДВ і ІПН постачальника (п.п. «а» п. 201.11 ПКУ). Проте провайдери (зокрема, «Укртелеком») відповідні ПН складають і реєструють.

А тепер уважно подивіться, як усе це виглядає в бухгалтерських проводках.

Обліковуємо взаєморозрахунки з провайдером телекомунікацій

Підкреслимо: цей штраф стосується усіх операторів, провайдерів телекомунікацій.