У листі, що коментується, податківці торкнулися питання правомірності формування податкового кредиту (ПК) покупцем при переведенні грошового боргу. Тобто за ситуації, коли покупець отримав від постачальника товар, проте не зміг сплатити його і переклав цей обов’язок на іншого платника (поручителя).
При цьому контролери зробили досить неоднозначні висновки.
1. Незалежно від того, що обов’язки щодо плати за товари/послуги покладені на іншу особу, постачальник усе одно складає і реєструє у ЄРПН податкову накладну (ПН) на покупця таких товарів/послуг.
У цьому ми з контролерами цілком згодні. До речі, на підтримку вищезазначеного виступає не лише п.п. «д» п. 201.1 ПКУ, який зобов’язує серед обов’язкових реквізитів ПН вказувати найменування (П. І. П.) покупця – платника ПДВ, а й той факт, що товар був відвантажений безпосередньо такому покупцеві.
Тобто мало місце постачання товарів конкретному покупцеві, на якого згодом і складена ПН згідно з вимогами абзацу першого п. 201.10 ПКУ.
А те, що грошовий борг погашатиметься новим боржником, у цьому випадку значення не має (лист ГУ ДФС у Рівненській обл. від 26.04.16 р. № 938/10/17-00-12-01-07). Адже він просто виконує свої зобов’язання щодо сплати грошових коштів на користь другої сторони (кредитора).
2. У покупця відсутні підстави для включення «вхідного» ПДВ до складу ПК(!).
Зверніть увагу, фіскали доходять такого висновку лише тому, що покупець не оплачував (!) товар постачальникові.
А ось із цим погодитися важко. Так, п. 198.3 ПКУ говорить про те, що ПК звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг і складається з сум ПДВ, нарахованих (сплачених) платником ПДВ протягом такого звітного періоду.
А п.п. «а» п. 198.1 ПКУ дозволяє відносити до складу ПК суми ПДВ, сплачені/нараховані в разі здійснення операцій із придбання або виготовлення товарів і послуг.
Проте акцентувати увагу при формуванні ПК тільки на оплаті товарів/послуг буде неправильно. На наш погляд, тут податківці просто знайшли формальну підставу відмовити покупцеві в ПК. Чому?
По-перше, у вказаних податківцями нормах йдеться не лише про сплачені, а ще й про нараховані суми «вхідного» ПДВ. І про це не варто забувати, оскільки якби ПК формували тільки орієнтуючись на оплату товарів/послуг:
• платники ПДВ повинні були використовувати виключно касовий метод з ПДВ;
• до моменту оплати (на підставі ПН, виписаної за відвантаженням) покупці не могли б формувати ПК.
Проте нагадаємо про існування п. 198.2 ПКУ, який говорить про те, що датою формування ПК вважається дата тієї події, яка відбулася раніше:
• або дата списання коштів з поточного рахунка покупця на оплату товарів/послуг;
• або дата отримання покупцем товарів/послуг.
Відповідно, якщо звичайний покупець (не «касовик») отримав товар/послуг, а разом з ним правильно оформлену і зареєстровану у ЄРПН ПН, він має повне право формувати ПК.
По-друге, після укладення договору переведення боргу покупець товару не міняється (фактичним одержувачем товару залишається перший боржник). І той факт, що він безпосередньо не розрахувався з продавцем, не означає, що товар йому дістався безкоштовно. Адже в нього виникають зобов’язання перед поручителем.
По-третє, нікуди не подівся п. 201.10 ПКУ, згідно з яким:
• ПН, складена і зареєстрована у ЄРПН, є для покупця основою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до ПК. А те, що ПН складається саме на покупця, фіскали визнали самі.
Тож думка контролерів, озвучена в листі, що коментується, досить хистка і її можна оспорити.
До речі, крім того, вона не узгоджується з висновками, зробленими раніше самими податківцями (див. лист ДФСУ від 14.12.15 р. № 26560/6/99-99-19-03-02-15).