Однією з ознак безнадійної заборгованості згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ є закінчення строку позовної давності за зобов’язаннями. Жодних додаткових умов ця норма ПКУ не встановлює.
Проте цей факт ніяк не дає спокою податківцям. Звичайно, адже сума списаної дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 ПКУ, зменшує фінрезультат (п.п. 139.2.2 ПКУ). Тому контролери і вигадують додаткові обмеження для платників податків.
Так, у листі, що коментується, фіскали заявили: під безнадійною заборгованістю, яка підпадає під ознаку п.п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ, слід вважати заборгованість, за якою минув строк позовної давності, у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків. До речі, аналогічний висновок уже звучав і раніше в листі ДФСУ від 30.08.17 р. № 1765/6/99-99-15-02-02-15/ІПК (ср. ).
У листі, що коментується, контролери пішли ще далі. Вони наполягають: якщо покупець протягом строку позовної давності не здійснив відповідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, вона стає безповоротною фінансовою допомогою. До речі, сума такої допомоги, наданої неплатникам податку на прибуток, збільшує фінрезультат звітного періоду (п.п. 140.5.10 ПКУ).
Проте хочемо зауважити, що в ПКУ про таку умову, як «вживання відповідних заходів» для визнання заборгованості безнадійною згідно з п.п. «а» п. 14.1.11 ПКУ, — ні слова. Вона прописана тільки для заборгованості, що відповідає ознаці, визначеній п.п. «є» п.п. 14.1.11 ПКУ (заборгованість, не погашена внаслідок недостатності майна). І використати її для інших «безнадійних» ознак неправомірно.