Можливі випадки, коли підприємство через низку як об’єктивних, так і суб’єктивних причин не виконало взяті на себе зобов’язання. Наприклад, поставило продукцію із затримкою, несвоєчасно оплатило за поставлені товари тощо.
У таких ситуаціях, зазвичай, контрагент відразу не йде до суду, а звертається до порушника з претензією усунути виявлені недоліки та компенсувати збитки.
Якщо суб’єкт господарювання вирішує задовольнити отриману претензію, то в нього виникає закономірне запитання: у якому періоді він має включити до витрат суму такої претензії?
Відповідь на це запитання дав Мінфін у листі, що коментується. Він зробив висновок: суми визнаних претензій відображаються підприємством — одержувачем претензій у складі витрат того звітного періоду, у якому було прийнято рішення задовольнити вимоги заявника претензій.
Пояснює свою позицію Мінфін загальними правила визнання доходів і витрат, що прописані у П(С)БО 16 «Витрати» та в Законі про бухоблік.
Зокрема, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Водночас це правило не діє, якщо витрати неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду. У цьому випадку витрати відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.
Враховуючи те, що отримана претензія не пов’язана з отриманням жодного доходу і може бути виставлена після закінчення здійснення операції, то логічно визнавати витрати на задоволення претензії витратами того періоду, коли її було визнано. Тобто ви погодились із претензією і взяли на себе обов’язок її погасити.
Зверніть увагу. Сам факт погашення претензії (наприклад, сплата коштів) може відбуватись в іншому звітному періоді. Але на витрати ця операція вже не вплине (буде відображена як погашення заборгованості за претензіями).